Справа № 344/23263/25
Провадження № 33/4808/204/26
Категорія ст. 124 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.
Суддя-доповідач Повзло
04 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В. за участю представника потерпілого ОСОБА_1 , адвоката Дороніна А.П. та особи яка притягається до відповідальності ОСОБА_2 ,
розглянувши апеляційну КП ЕлектроАвтоТранс Івано-Франківської міської ради на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2026 року, якою
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1
за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Судом першої інстанції провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні адміністративного правопорушення за наступних обставин: 02 грудня 2025 року о 10 год. 50 хв. по вул. Коновальця, в м. Івано-Франківськ водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Citroen C4 Picasso» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у лівій смузі руху в напрямку вул. Петлюри, при зміні напрямку руху, а саме повороті праворуч, не переконався, що це буде безпечним, не надав переваги в русі маршрутному автобусу марки «Mersedes Benz Citaro» НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у крайній правій смузі, що призвело до екстреного гальмування, щоб уникнути контактування. В результаті вказаного гальмування пасажир автобусу ОСОБА_4 не втримався за поручень та впав на неповнолітнього пасажира ОСОБА_5 , який сидів на пасажирському сидінні, внаслідок чогопасажири автобусу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження. Також під час падіння пасажир ОСОБА_4 своїм тілом розбив скляну перегородку салону автобуса, що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3.б, 10.1 ПДР України.
ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати постанову судді суду першої інстанції та визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що в діях ОСОБА_2 наявні всі елементи складу правопорушення.
Звертає увагу, що ОСОБА_2 увімкнув покажчик повороту безпосередньо в момент здійснення маневру повороту праворуч, встановити чи покажчик повороту був увімкнений до початку зрівнювання з автобусом неможливо.
Наголошує, що ОСОБА_2 обрав завідомо небезпечну траєкторію маневру, перестроївшись праворуч безпосередньо перед автобусом який уже розпочав рух, чим створив для водія автобуса необхідність раптової зупинки автобуса, щоб уникнути прямого контактування транспортних засобів і що призвело до падіння пасажира ОСОБА_4 .
Звертає увагу, що суд фактично вказав на наявність ознак правопорушення в діях водія автобуса ОСОБА_3 , однак немає відкритого провадження та складеного протоколу щодо нього, чим суд порушив принцип диспозитивності та право на захист особи.
В судове засідання апеляційного суду з'явились особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , якому роз'ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП, адвокат Доронін А.П. якому роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП та представник потерпілого ОСОБА_1 якій роз'яснені права, передбачені ст. 270 КУпАП.
Представник потерпілого Тимончак Л.П. підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати постанову судді суду першої інстанції та визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Адвокат Доронін А.П. та Червінський Ю.Ю. заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення учасників, перевіривши матеріали справи, вирішуючи апеляційну скаргу по суті вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вважаю, що суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП цих вимог закону дотримано належним чином.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №711856 від 16 грудня 2025 року (а.с. 1) 02 грудня 2025 року о 10 год. 50 хв. по вул. Коновальця, в м. Івано-Франківськ водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Citroen C4 Picasso» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у лівій смузі руху в напрямку вул. Петлюри, при зміні напрямку руху, а саме повороті праворуч, не переконався, що це буде безпечним, не надав переваги в русі маршрутному автобусу марки «Mersedes Benz Citaro» НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у крайній правій смузі, що призвело до екстреного гальмування, щоб уникнути контактування. В результаті вказаного гальмування пасажир автобусу ОСОБА_4 не втримався за поручень та впав на неповнолітнього пасажира ОСОБА_5 , який сидів на пасажирському сидінні, внаслідок чогопасажири автобусу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження. Також під час падіння пасажир ОСОБА_4 своїм тілом розбив скляну перегородку салону автобуса, що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3.б, 10.1 ПДР Українита вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - старшим інспектором ВРОМ ДТП УПП в Івано-Франківській області капітаном поліції Калагов О.В., з дотриманням вимог ст. 254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_2 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та дав пояснення: «їхав по вул. Коновальця, повертав у двір будинку Коновальця 146, водій автобуса стояв за зупинкою посадки пасажирів, коли я зрівнявся з передом автобуса, повернув у прибудинкову територію, водій автобуса не побачив мене з переду і загальмував, у водія автобуса не був увімкнений поворот».
До протоколу поліцейськими долучено додано рапорти, протокол огляду місця події зі схемою до нього від 02 грудня 2025 року, медичні довідки, письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відеозапис з місця події.
З план-схеми дорожньо-транспортної пригоди від 02 грудня 2025 року (а.с. 9) вбачається ділянка дороги, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода, дорожня обстановка, дорожня розмітка, автобус, його розташування на проїжджій частині дороги в правій смузі на відстані понад 13 м. від зупинки АС «Велмарт», перед заїздом до прибудинкової території будинку № 146 вул. Коновальця.
В письмових поясненнях від 02 грудня 2025 року (а.с. 11) ОСОБА_4 зазначає, що він був пасажиром автобуса. На зупинці «Велмарт» з автобуса вийшли люди і він мав намір пройти на вільне сидіння щоб сісти. Після того водій зачинив двері та різко рушив із зупинки. В результаті чого він не втримався за поручень та впав при цьому головою та тілом розбив скляну перегородку, що знаходилась біля дверей. На руках була кров і його госпіталізували.
В письмових поясненнях від 02 грудня 2025 року (а.с. 12) ОСОБА_2 зазначає, що їхав по вул. Коновальця в крайній лівій полосі. Повертав на право в прибудинкову територію, маршрутний автобус стояв на зупинці висадки пасажирів, коли він закінчував поворот в прибудинкову територію водій автобуса почав рух, коли в ОСОБА_2 вже був в правій полосі, водій автобуса не помітив його і щоб уникнути ДТП швидко загальмував в результаті постраждали громадяни транспортного засобу.
В письмових поясненнях від 02 грудня 2025 року (а.с. 13) ОСОБА_3 зазначає, що рухався від зупинки «Велмарт» і саме в цей час його підрізав автомобіль «Сітроен» чорного кольору, водій якого з лівої смуги повернув через праву смугу перед автобусом у прибудинкові територію. Він змушений був застосувати екстрене гальмування. Внаслідок чого у салоні впали пасажири, один з яких розбив салонне скло. Він пішов в салон, щоб з'ясувати чи не потрібно нікому допомоги і вже після цього подзвонив диспетчеру та викликав поліції.
Згідно з довідкою ОКЛ № 4227 від 02 грудня 2025 року пасажир автобуса ОСОБА_4 отримав забій м'яких тканин голови, множинні поверхневі садна правої та лівої кисті.
Відповідно до довідки лікаря відділення екстреної медичної допомоги від 02 грудня 2025 року неповнолітній пасажир автобуса ОСОБА_5 отримав забій м'яких тканин лобної ділянки голови.
На відеозаписах, які містяться на компакт-диску в матеріалах справи (а.с. 23), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано як маршрутний автобус марки «Mersedes-Benz Citaro» зупинився в правій смузі руху, поза межами зупинки, так як там велися ремонтні роботи. На 11:50:22 в лівій смузі об'їзд автобуса здійснює водій легкового автомобіля. В 11:50:23 зафіксовано, як водій автобуса ОСОБА_3 розпочинає рух і через 3 секунди - 11:50:26 різко гальмує, оскільки водій ОСОБА_2 з увімкненим покажчиком повороту праворуч 11:50:24 почав і 11:50:27 вже завершував перед автобусом відповідний маневр. В результаті екстреного гальмування в салоні автобуса впали пасажири, один з яких розбив скло.
Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Докази, які є в матеріалах справи, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.
Викладена сукупність доказів поза розумним сумнівом не доводить, що ОСОБА_2 спровокував чи створив дану аварійну ситуацію, порушивши Правила дорожнього руху.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Слід зазначити, що об'єктом правопорушення с суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Слід зазначити, що оскільки зазначені правопорушення спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, то додатковим об'єктом правопорушень будуть також суспільні відносини у сфері власності.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Цією конструкцією законодавець передбачив настання негативних наслідків у вигляді майнової шкоди. Крім того, слід розмежовувати склад правопорушення та випадки настання цивільно-правової або кримінальної відповідальності.
Так умовами настання адміністративної, а не іншого виду юридичної відповідальності є такі:
а) наявний причинний зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди, а у випадку відсутності такого зв'язку особу може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності);
б) немає наслідків діяння у вигляді спричинення або можливості спричинення аварії поїзда, судна або порушення нормальної роботи транспорту, або створення небезпеки для життя людей, або спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, або завдання великої матеріальної шкоди, чи настання інших тяжких наслідків, а у противному випадку діяння кваліфікується як злочин за ст. 277 Кримінального кодексу України.
Згідно п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, встановлено, що висновок судді суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.
Взаємне розташування транспортних засобів на місці пригоди, сукупність доказів по страві та зміст відеозаписів не доводить винуватість ОСОБА_2 у порушенні п.п. 2,3 б, 10.1 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається з матеріалів справи водій ОСОБА_2 об'їжджав автобус, який знаходився в нерухомому стані поза межами зупинки - місця для висадки пасажирів, увімкнув правий покажчик повороту щоб здійснити заїзд на прибудинкову територію, зрівнявся з кабіною водія автобуса та переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав відповідний маневр. В цей час водій автобуса розпочав рух і побачивши, що транспортний засіб марки «Citroen C4 Picasso» повернув праворуч, здійснив екстрене гальмування.
Оскільки зіткнення транспортних засобів не відбулося і немає наслідків діяння у вигляді спричинення пошкоджень транспортних засобів, саме в наслідок зіткнення чи заподіяння тілесних ушкоджень, то вважаю що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 124 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 увімкнув покажчик повороту безпосередньо в момент здійснення маневру повороту праворуч не є слушним, оскільки не підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи і з яких видно, що ОСОБА_2 здійснював маневр вже з увімкненим покажчиком повороту.
Також слід зазначати, що під час апеляційного розгляду встановлено, що довжина автобуса становить 14 метрів, про що не заперечували сторони. Вказаний факт підтверджує пояснення водія ОСОБА_2 , що він раніше почав виконувати свій маневр та мав перевагу в його завершенні.
Крім того апелянтом не доведено, що дії ОСОБА_2 мають прямий наслідковий зв'язок з наслідками, оскільки водії своєчасно зреагували на обставини, зіткнення не відбулося, що свідчить про те що водії дотрималися Правил дорожнього руху України.
При прийнятті рішення також враховую, що апелянтом не надано будь-яких інших доказів того, що саме водій ОСОБА_2 порушив зазначені в протоколі вимоги Правил дорожнього руху України, що призвело до ДТП, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Таким чином матеріали справи не містять доказів, які б могли підтвердити обставини, наведені в протоколі, не долучено належних доказів, на підставі яких, у визначеному законом порядку можливо встановити наявність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні.
Також не є слушним твердження апелянта про те, що суд першої інстанції фактично вказав на наявність ознак правопорушення в діях водія автобуса ОСОБА_3 , причому на останнього немає складеного протоколу, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що суд не вправі давати оцінку діям водія ОСОБА_3 , в якого хоч і вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, оскільки щодо нього не складено протокол про адміністративне правопорушення за тією чи іншою статтею КУпАП.
З'ясувавши фактичні обставини справи, доходжу висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б доводили порушення ОСОБА_2 п.п. 2.3 б, 10.1 ПДР України.
Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
Отже, коли невинуватість особи була доведена належними доказами, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Підстав для скасування постанови судді суду першої інстанції та визнання ОСОБА_2 винним у порушенні ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
За таких обставин, постанову судді суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу КП ЕлектроАвтоТранс Івано-Франківської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2026 року щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло