Справа № 344/21071/23
Провадження № 22-ц/4808/142/26
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Пнівчук
25 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Мальцевої Є. Є., Томин О.О.,
з участю секретаря Кузнєцова В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Неште Алла Іванівна, та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Боднарчук Андрій Михайлович, на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 листопада 2025 року, у складі судді Бородовського С. О., у справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки,
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі ордера на житлове приміщення №003372 від 21 липня 1988 року ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були вселенні у квартиру по АДРЕСА_1 . 29 січня 1997 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення про повернення реабілітованій ОСОБА_6 раніше конфіскованого житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 , на підставі якого 14 квітня 1997 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на вказане житло. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 лютого 2008 року позивачка є спадкоємцем майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, 22 травня 2013 року міський голова видав розпорядження № 211-р «Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків у гуртожитках державного житлового фонду», згідно з яким у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 передано квартиру АДРЕСА_1 . 18 жовтня 2013 року Івано-Франківська міська рада прийняла рішення №1250-38, яким дала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, в тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року задоволено позов ОСОБА_2 . Скасовано розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 22 травня 2013 року № 211 -р в частині передачі у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартири по АДРЕСА_1 . Визнано нечинним ордер № 003372 про вселення в житлове приміщення - квартиру по АДРЕСА_1 , виданий на ім'я ОСОБА_5 (з вписанням до нього вселюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ). В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання факту припинення чинності ордеру на вселення в квартиру відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 та від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 задоволено. Скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 в частині надання ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0604 га по АДРЕСА_3 . Скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 в частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0604 га по АДРЕСА_3 . Мотивувальну частину рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання права власності на частину земельної ділянки за ОСОБА_2 викладено в редакції постанови.
Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку шляхом виселення відповідачів та вселення її в квартиру скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку шляхом виселення ОСОБА_4 скасовано па постановлено в цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку шляхом виселення ОСОБА_4 задоволено. Виселено ОСОБА_4 із квартири по АДРЕСА_1 в житловий будинок розташований по АДРЕСА_4 . В решті рішення суду залишено без зміни.
Під час реалізації зазначених рішень судів позивачці стало відомо, що на підставі п. 6 рішення Івано-Франківської міської ради від 03 грудня 2014 року №1599-50 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,059га кадастровий номер 2610100000:06:002:0418.
В подальшому ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 провели реальний розподіл даної земельної ділянки, внаслідок чого по АДРЕСА_3 зареєстровано три земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а саме з кадастровими номерами:
2610100000:06:002:0426 площею 0,002га, спільна сумісна власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,
2610100000:06:002:0428 площею 0,0316 га, приватна власність ОСОБА_1 ,
2610100000:06:002:0427 площею 0,0254га, спільна сумісна власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Позивачка просила суд:
Визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 03 грудня 2014 року №1599-50 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 2610100000:06:002:0418 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .
Визнати недійсними:
- свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 31.07.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:06:002:0426 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,002га, виданого на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,
- свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 30.06.2015 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 площею 0,0316га, з кадастровим номером 2610100000:06:002:0428, виданого на ім'я ОСОБА_1
- свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 від 30.06.2015 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,0254га, з кадастровим номером 2610100000:06:002:0427, виданого на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Скасувати реєстрацію права власності вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 2610100000:06:002:0426 2610100000:06:002:0428, 2610100000:06:002:0427.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Скасовано реєстрацію права власності земельних ділянок: з кадастровим номером 2610100000:06:002:0426 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,002 га за ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; з кадастровим номером 2610100000:06:002:0428 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,0316 га за ОСОБА_1 ; з кадастровим номером 2610100000:06:002:0427 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,0254 га за ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Поновлено в реєстрі речових прав запис про право власності на вказані ділянки за територіальною громадою м. Івано-Франківськ.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто пропорційно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 536,80 грн судового збору на користь ОСОБА_2 .
В іншій частині судових витрат відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині, задоволення позову, а саме скасування реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:06:002:0428 та поновлення в реєстрі речових прав запис про право власності на вказану ділянку за територіальною громадою м. Івано-Франківськ, представник ОСОБА_1 адвокат Неште А. І. подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Вважає, що добросовісний набувач ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку добросовісно, на підставі чинного на той час рішення Івано-Франківської міської ради (органу державної влади) та виданого на його підставі свідоцтва про право власності, яке не було скасоване. Скасування реєстрації в цій ситуації є надмірним втручанням у право ОСОБА_1 , яке не слугує законній меті, оскільки не відновлює прав позивача, а лише перекладає ризик помилки влади на добросовісного власника.
Зазначає, що земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:06:002:0418 припинила своє існування з часу її розподілу. Рішення Івано-Франківської міської ради від 03 грудня 2014 року №1599-50 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» належить до ненормативних актів і втрачає свою чинність після його реалізації. Позивачці не належав цілий будинок і не перебувала в користуванні уся земельна ділянка під будинком.
В позові позивачка не вказала на самостійну підставу визнати недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки відповідачів.
Судом першої інстанції не застосовано вимоги земельного та цивільного законодавства щодо єдності юридичної долі землі та розміщеної на ній нерухомості. Земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:06:002:0428 площею 0,0316 га сформована та використовується для обслуговування об'єктів нерухомості апелянти ОСОБА_1 , а саме: частини житлового будинку (квартири АДРЕСА_5 ) та капітальної господарської споруди, право власності на яку за ОСОБА_1 зареєстровано і ніким не оспорюється, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.01.2015 на п'ятикімнатну квартиру, площею 72.1 кв.м., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на господарську будівлю, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 96 кв.м., від 22.04.2019.
Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Вважає, що ОСОБА_1 є законним власником квартири (частини будинку) та зареєстрованої господарської споруди на цій ділянці, то право власності на земельну ділянку площею 0,0316 га з кадастровим номером 2610100000:06:002:0428 під цими об'єктами є похідним і нерозривно пов'язаним з правом власності на нерухомість.
Судом першої інстанції задоволено вимогу про скасування реєстрації права власності земельної ділянки площею 0,0316 га з кадастровим номером 2610100000:06:002:0428 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, хоча такий спосіб захисту не є ефективним і належним для відновлення прав позивача, що суперечить практиці Верховного Суду. Оскільки скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 призводить лише до повернення ділянки у комунальну власність, а не у власність чи користування позивачки. Обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Зазначає, що судом відмовлено у скасуванні первісного рішення Івано-Франківської міської ради від 03.12.2014, оскільки цей ненормативний акт вичерпав свою дію після його реалізації. Проте, суд задовольнив похідні вимоги (скасування реєстрації), які ґрунтувалися на цьому ж акті, що вичерпав свою дію.
Рішення суду першої інстанції не відображає, як саме скасування права власності ОСОБА_1 відновлює права позивача на користування своєю земельною ділянкою.
Зазначає, що на момент, приватизації земельної ділянки в 2014 році, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 були законними власниками житлових приміщень, а апелянтка ОСОБА_1 і надалі залишається власником квартири АДРЕСА_6 , жодних рішень суду про скасування їх права власності не було.
Просить скасувати рішення суду, яким частково задоволено позовну заяву в частині скасування реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:06:002:0428 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,0316 га за ОСОБА_1 , поновлення в реєстрі речових прав запис про право власності на вказану ділянку за територіальною громадою м. Івано-Франківськ та стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь позивача в розмірі 536,80 грн. Також просить стягнути з позивачки на її користь судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 415, 40 грн та судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 16 956,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_2 адвокат Боднарчук А. М. подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що суд першої інстанції ухвалюючи судове рішення вийшов за межі позовних вимог, а саме, поновив в реєстрі речових прав запис про право власності на вказані ділянки за територіальною громадою м. Івано-Франківськ.
Вважає, що зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову. Вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Зазначає, що підставою для виникнення у відповідачів права спільної сумісної власності на земельну ділянку є саме рішення Івано-Франківської міської ради №1599-50 від 03.12.2014, яке не було предметом розгляду у справі № 344/5006/16-ц, оскільки як міська рада, так і відповідачі зловживаючи процесуальними правами не повідомили суд про його наявність. На підставі цього рішення було видано оскаржувані свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , які стали підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими №2610100000:06:002:0426, 2610100000:06:002:0428, 2610100000:06:002:0427. Як рішення так і наявність свідоцтв про право власності на земельні ділянки є незаконними та перешкоджають позивачу в реалізації права - власника частини будинку набути у спільну сумісну власність разом з іншим співвласником цього будинку право спільної сумісної власності на землю.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року у справі №2- 3007/11 зазначила, що у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Зазначає що ОСОБА_1 на момент приватизації землі та спорудження на ній капітальної споруди було достовірно відомо, що співвласником іншої квартири в будинку є позивачка, однак вона діяла свідомо на шкоду інтересів позивачки, приватизувала землю без її згоди та в порушення права ОСОБА_2 , як іншого співвласника цього будинку.
Вважає, що як рішення так і наявність свідоцтв про право власності на земельні ділянки перешкоджають позивачу набути права на цю ж земельну ділянку.
Просить рішення суду частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
відмовити у задоволені позовної вимоги про поновлення в реєстрі речових прав запис про право власності на вказані ділянки за територіальною громадою м. Івано-Франківськ;
визнати незаконним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 03 грудня 2014 року №1599-50 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 2610100000:06:002:0418 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ;
Визнати недійсними:
свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 31.07.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:06:002:0426 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,002га, виданого на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,
свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 30.06.2015р. на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 площею 0,0316га, з кадастровим номером 2610100000:06:002:0428, виданого на ім'я ОСОБА_1 ,
свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 від 30.06.2015р. на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_7 , площею 0,0254га, з кадастровим номером 2610100000:06:002:0427, виданого на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Стягнути судові витрати з відповідачів за подання апеляційної скарги.
У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Неште А. І., представник апелянтки ОСОБА_2 - адвокат Гандзюк І. Р. підтримали доводи поданих ними апеляційних скарг.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , представник Івано-Франківської міської ради у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 до часткового задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає не в повній мірі.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які являються власниками квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 існує спір щодо права власності на земельну ділянку за вказаною адресою.
Встановлено, що на підставі ордера на житлове приміщення №003372 від 21 липня 1988 року ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були вселенні у квартиру по АДРЕСА_1 .
Вказана квартира рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29 січня 1997 року повернута реабілітованій ОСОБА_6 (повернуто раніше конфісковане житлове приміщення), на підставі якого 14 квітня 1997 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 лютого 2008 року позивачка ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_2 .
Розпорядженням міського голови м. Івано-Франківська № 211-р від 22 травня 2013 року квартиру по АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Рішенням Івано-Франківської міської ради №1250-38 від 18 жовтня 2013 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, в тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Рішенням Івано-Франківської міської ради № 1383-43 від 21 березня 2014 року внесено зміни в пункт 16 додатку 2 до рішення від 18 жовтня 2013 року, в частині зміни кількості співвласників при передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0604 га на АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року задоволено частково позов ОСОБА_2 . Скасовано розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 22 травня 2013 року № 211 -р в частині передання у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартири по АДРЕСА_1 . Визнано нечинним ордер № 003372 про вселення в житлове 2 приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , виданий на ім'я ОСОБА_5 . В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 та від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 та в частині задоволення вимоги про визнання факту припинення чинності ордеру про вселення в квартиру скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання факту припинення чинності ордеру на вселення в квартиру відмовлено.
Скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 в частині надання ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0604 га по АДРЕСА_3 (п.16). Скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 в частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0604 га по АДРЕСА_3 (п.27). Мотивувальну частину рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання права власності на частину земельної ділянки за ОСОБА_2 викладено в редакції постанови. В решті рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку шляхом виселення відповідачів та вселення її в квартиру скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку шляхом виселення ОСОБА_4 скасовано па постановлено в цій частині нове судове рішення.
Виселено ОСОБА_4 із квартири по АДРЕСА_1 в житловий будинок розташований по АДРЕСА_4 . В решті рішення суду залишено без зміни.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 03 грудня 2014 року №1599-50 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,059га кадастровий номер 2610100000:06:002:0418.
ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 провели реальний розподіл даної земельної ділянки, внаслідок чого по АДРЕСА_3 зареєстровано три земельні ділянки, а саме з кадастровими номерами:
2610100000:06:002:0426 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,002га, спільна сумісна власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 31.07.2015;
2610100000:06:002:0428 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 площею 0,0316га, приватна власність ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 30.06.2015;
2610100000:06:002:0427 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,0254га, спільна сумісна власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 від 30.06.2015.
Дана обставина підтверджується інформаційною довідкою №353199684 від 06.11.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови у позові (правові висновки у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Спосіб повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
Ефективність способу захисту порушених прав позивача підлягає оцінці саме на час вирішення спору, коли суд встановлює чи в межах відповідної вимоги може бути захищене право або інтерес позивача та чи відповідне рішення призведе до того, що заявнику не потрібно буде додатково звертатися до суду із позовом.
У справі яка переглядається встановлено, що позивачка ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом, набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 (свідоцтво про право на спадщину від 06.02.2008 року). Вказана квартира належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.04.1997.
Разом з тим, у вказану квартиру на підставі ордера на житлове приміщення №003372 від 21 липня 1988 року були вселені ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Не зважаючи на те, що квартира АДРЕСА_2 була повернута реабілітованій ОСОБА_6 , розпорядженням міського голови м. Івано-Франківська від 22 травня 2013 року вказану квартиру передано у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а рішенням Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року із змінами внесеними рішенням від 21 березня 2013 року надано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0604 га по АДРЕСА_3 .
За позовом ОСОБА_2 судовими рішеннями, які набрали законної сили скасовано розпорядження міського голови в частині передачі у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартири по АДРЕСА_1 . Скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року та від 21 березня 2014 року № 1383-43 в частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0604 га по АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 виселено із зазначеної квартири.
Відповідно до положень ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 22.12.2021 зазначено, що на підставі оскаржуваних рішень Івано-Франківської міської ради ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 оформили право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що станом на час прийняття оскаржуваних рішень міської ради, сім'я ОСОБА_7 не була власником житлового будинку (чи його частини) відтак відсутні підстави для отримання прав на земельну ділянку пов'язану з цим житловим приміщенням. Суд дійшов висновку що передача у спільну сумісну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0604 га відбулася всупереч вимог закону та порушує права та інтерес ОСОБА_2 як власника квартири в будинку АДРЕСА_3 .
Зважаючи на те, що саме на підставі рішення органу місцевого самоврядування набувається право на землю, скасування рішень в даному випадку буде ефективним способом захисту порушеного права, а оскільки земельна ділянка передана у спільну сумісну власність, рішення підлягають скасуванню і в частині співвласника ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 фактично просила визнати за нею право власності на частини сформованих земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровими номерами 2610100000:06:002:0426 та 2010100000:06:002:0426, які належали ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні зазначеної вимоги, суд виходив із того, що право на землю набувається у визначений законом спосіб на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тобто здійснення ряду комплексних дій з метою набуття особою права на земельну ділянку.
У справі що переглядається, встановлено, що ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 набули право власності на земельну ділянку на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 03.12.2014, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,059 га кадастровий номер 2610100000:06:002:0418. Вказане рішення не було предметом оскарження у справі № 344/5006/16-ц.
У подальшому ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 провели реальний розподіл даної земельної ділянки, внаслідок чого за адресою по АДРЕСА_8 зареєстровано три земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровими номерами: 2610100000:06:002:0426 площею 0,002 га, спільна сумісна власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; 2610100000:06:002:0428 площею 0,0316 га, приватна власність ОСОБА_1 ; 2610100000:06:002:0427 площею 0,0254 га, спільна сумісна власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Таким чином позивачка ОСОБА_2 , як співвласник будинку по АДРЕСА_3 (власник квартири АДРЕСА_5 ) позбавлена права реалізувати своє право на оформлення права на земельну ділянку для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки таке право зареєстровано за ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Отже право позивачки на отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, співвласником якого вона являється порушене.
Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Положеннями частин першої та другої статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Громадяни та юридичні особи, згідно ч.1 ст. 116 ЗК України, набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч.1 ст. 155 ЗК України).
Встановлено, що підставою для виникнення у відповідачів права спільної сумісної власності на земельну ділянку є саме рішення Івано-Франківської міської ради №1599-50 від 03.12.2014, яке не було предметом розгляду у справі № 344/5006/16-ц, на підставі вказаного рішення видано оскаржувані свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , які стали підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими №2610100000:06:002:0426, 2610100000:06:002:0428, 2610100000:06:002:0427. Як рішення міської ради про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки так і наявність свідоцтв про право власності на земельні ділянки перешкоджають позивачу в реалізації права - власника частини будинку набути у спільну сумісну власність разом з іншим співвласником цього будинку право спільної сумісної власності на землю.
Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту її порушених прав на земельну ділянку у вигляді визнання недійсним рішення міської ради про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки які утворені в результаті поділу земельної ділянки між її співвласниками та скасування державної реєстрації на ці земельні ділянки є ефективним, оскільки позивачці не потрібно буде повторно звертатися до суду із позовом, натомість позивачка, як співвласник будинку разом з іншим співвласником будинку відповідачкою ОСОБА_1 зможе звернутися до органу місцевого самоврядування для оформлення права на земельну ділянку для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необґрунтованість висновків суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог знайшли своє підтвердження.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 про скасування рішення суду в частині поновлення в реєстрі речових прав запис про право власності на вказані ділянки за територіальною громадою м. Івано-Франківськ, оскільки така вимога позивачкою не заявлялась та за встановлених обставин по справі не є ефективним способом захисту порушених прав позивачки.
Посилання в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 на те, що остання набула право власності на земельну ділянку добросовісно, на підставі чинного на той час рішення Івано-Франківської міської ради та виданого на його підставі Свідоцтва про право власності, а тому скасування державної реєстрації на земельну ділянку в цій ситуації є надмірним втручанням у право ОСОБА_1 не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_1 було відомо про повернення квартири АДРЕСА_6 реабілітованій ОСОБА_6 , спадкоємцем якої є позивачка ОСОБА_2 . Відповідачка була залучена до участі у розгляді справи № 344/5006/16-ц за позовом ОСОБА_2 про скасування рішення Івано-Франківської міської ради та розпорядження міського голови міста Івано-Франківська, визнання права власності на частину земельних ділянок, виселення та вселення в житлове приміщення, усунення перешкод у користуванні частиною будинку. Не зважаючи на наявність з 2016 року спору щодо земельної ділянки закріпленої за будинком АДРЕСА_8 , ОСОБА_1 17.04.2019 зареєструвала право власності на господарську споруду площею 96 кв.м. на цій земельній ділянці.
Колегія суддів зауважує, що право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_5 та господарську споруду за вказаною адресою не є предметом розгляду в цій справі.
Скасування реєстрації права власності земельної ділянки площею 0,0316 га з кадастровим номером 2610100000:06:002:0428 не тягне за собою скасування права власності на господарську споруду ОСОБА_1 .
Наявність такої споруди, право власності на яку не скасовано, має бути врахована при вирішенні питання щодо користування чи оформлення права власності у встановленому законом порядку, на земельну ділянку співвласниками будинку, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Таким чином, скасування державної реєстрації на земельну ділянку площею 0,0316 га за ОСОБА_1 не буде надмірним втручанням у її право, оскільки слугує законній меті - відновлення права позивачки ОСОБА_2 , як співвласника будинку на ряду із ОСОБА_1 , на отримання у власність земельної ділянки призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки встановленим по справі обставинам та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 03.12.2014, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,059 га кадастровий номер 2610100000:06:002:0418, а також виданих свідоцтв про право власності на три земельні ділянки які утворилися в результаті її поділу між співвласниками будинку.
А тому рішення суду в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Скасуванню також підлягає рішення суду в частині поновлення в реєстрі речових прав запису про право власності на вказані земельні ділянки за територіальною громадою м. Івано-Франківськ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 , то зІвано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_2 по 1878,75 грн витрат по оплаті судового збору в суді першої інстанції та по 1610,40 грн витрат по оплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Боднарчука Андрія Михайловича задовольнити, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Неште Алли Іванівни задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 листопада 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 03 грудня 2014 року №1599-50 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 2610100000:06:002:0418 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2610100000:06:002:0426 610100000:06:002:0427, 2610100000:06:002:0428, та постановити в цій частині нове рішення.
Скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 03 грудня 2014 року №1599-50 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 2610100000:06:002:0418 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .
Визнати недійсними:
- свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 31.07.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:06:002:0426 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,002 га, виданого на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ;
- свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 30.06.2015 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 площею 0,0316га, з кадастровим номером 2610100000:06:002:0428, виданого на ім'я ОСОБА_1 ;
- свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 від 30.06.2015 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 , площею 0,0254га, з кадастровим номером 2610100000:06:002:0427, виданого на ім'я ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Скасувати рішення суду в частині поновлення в реєстрі речових прав запису про право власності на вказані земельні ділянки за територіальною громадою м. Івано-Франківськ.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Стягнути з Івано-Франківської міської ради (ЄДРПОУ 33644700 м. Івано-Франківськ вул. Грушевського, 21), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , проживаючої за адресою АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , проживаючої за адресою АДРЕСА_10 ) по 1878,75 грн витрат по оплаті судового збору в суді першої інстанції та по 1610,40 грн витрат по оплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 березня 2026 року.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: Є. Є. Мальцева
О. О. Томин