Справа № 727/1142/26
Провадження № 2/727/1083/26
про відмову у задоволенні клопотання
04 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:
головуючого судді Слолбодян Г.М.
за участю: секретаря судового засідання Мадей Е.А., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Чернівці клопотання від 02.03.2026 р. про витребування доказів у порядку міжнародної правової допомоги, виклик і допит свідків та вжиття заходів процесуального реагування та доручення письмових пояснень свідка, в цивільній справі 727/1142/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права позивача на приватизацію, шляхом визнання особи відповідача такою, що втратила право користування житлом, - ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.02.2026 року позов ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням було залишено без руху, із наданням позивачу терміну -7ми днів на усунення недоліків вказаних в ухвалі без руху.
На виконання вказаної ухвали суду від 03.02.2026 року, позивач ОСОБА_1 подала в суд 10.02.2026 року позовну заяву (в новій редакції) до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у реалізації права на приватизацію шляхом визнання права позивача користуватися житлом та визнання відповідача такою, що втратила право на користування житловим приміщення з подальшим зняттям з реєстраційного обліку, сформував документ в системі «Електронний суд».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.02.2026 року відкрито провадження в справі 727/1142/26, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у реалізації права на приватизацію шляхом визнання права позивача користуватися житлом та визнання відповідача такою, що втратила право на користування житловим приміщення з подальшим зняттям з реєстраційного обліку та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження із призначенням в підготовче засідання на 04.03.2026 року на 10.00 годин.
04.03.2026 року позивач ОСОБА_1 подала в суд позовну заяву (в новій редакції) до ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права позивача на приватизацію, шляхом визнання особи відповідача такою, що втратила право користування житлом (вх..№ 8304 т.3).
В суд позивач ОСОБА_1 скерувала 02.03.2026р. клопотання про витребування доказів у порядку міжнародної правової допомоги, виклик і допит свідків та вжиття заходів процесуального реагування та доручення письмових пояснень свідка. Дане клопотання, позивач мотивує тим, що відповідач з сім'єю вибула на інше місце проживання шляхом переїзду за кордон, а саме в м. Прага Чеська Республіка та оскільки, на думку позивача, лише дані про соціальну інтеграцію сім'ї ОСОБА_2 до Чехії підтверджують її остаточне вибуття на постійне місце проживання. А, тому, просить: - витребувати з Уряду праці Чеської Республіки відомості про отримання гуманітарної допомоги на житло та виплати по догляду за дитиною ОСОБА_2 ; - витребувати дані про реєстрацію дитини відповідача в закладах дошкільної освіти та медичних установ у м. Прага; - витребувати через реєстри МВС, ТЦК і СП інформації про перебування чоловіка відповідача - ОСОБА_3 або ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розшуку та дані про отримання повістки, проходження ВЛК щодо його мобілізації, а також здійснити допит в якості свідка в суді ОСОБА_3 або ОСОБА_4 ; - витребувати з Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону України - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та їх малолітньою дитиною за період з 01.01.2023р. по д.ч.та витребувати через механізми міжнародної правової допомоги підтвердження адреси місця реєстрації сім'ї відповідача ОСОБА_2 у м. Прага.
У поданій до суду заяві від 04.03. 2026 року позивач ОСОБА_1 просила справу в підготовчому засіданні розглянути у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання, будучи повідомленою про день час і місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання. У день розгляду справи 04.03.2026 року до суду скерувала ряд клопотань через систему «Електронний Суд». В направленому клопотанні 03.03.2026 року просила засідання призначене на 04.03.20206 року проводити без її участі.
В направлених 04.03.2026 року запереченнях на клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування вищенаведених доказів та допиті свідків ОСОБА_2 просила відмовити, з підстав того, що заявлені клопотання є необґрунтованими і такими що порушують її право на захист та справедливий суд (з посиланням на ст. 6 Конвенції про захист прав людини). Також, вважає, що викладені в клопотанні обставини обґрунтування необхідності витребувати відповідні докази щодо неї і членів її сім'ї є виявом з боку позивача недобросовісної процесуальної поведінки, тобто зловживанням правом. Просила, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів і допиті свідків відмовити.
Вивчивши заявлене клопотання і додані до нього документи, суд, зважає на наступне.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина перша статті 84 ЦПК України).
Тобто, за змістом статті 84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. При цьому за подання клопотання про витребування доказів судовий збір не сплачується.
Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частини перша та друга статті 116 ЦПК України). За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом (частини третьої статті 117 ЦПК України).
Підстави витребування доказів, вимоги до форми і змісту клопотання учасника справи про витребування доказів, а також порядок розгляду судом цього клопотання визначено статтею 84 ЦПК України. Відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
2. У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Стаття 116 ЦПК України регулює підстави та порядок забезпечення доказі.
Відповідно до частини другої статті 116 ЦПК України способами забезпечення
доказів є, зокрема, витребування та (або) огляд доказів за їх місцезнаходженням. сПідстави витребування доказів, вимоги до форми і змісту клопотання учасника справи про витребування доказів, а також порядок розгляду судом цього клопотання визначено у статті 84 ЦПК України.
У разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно отримати докази на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 498 ЦП України). Порядок передачі та виконання такого роду судових доручень врегульовано Конвенцією про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України № 2051-III від 19 жовтня 2000 року. Доручення про отримання доказів на підставі Конвенції відповідно до статті 3 Конвенції складається судом України за формою запиту згідно з додатком 11 до Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/54.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, у випадку якщо характер правовідносин, що склалися між сторонами, а також викладені позивачем у процесуальних документах обставини, свідчать, що такі докази мали б бути наявні у позивача, а також якщо позивачем не обґрунтовано належним чином, з яких підстав такі докази були у нього відсутні та з яких підстав він не може самостійно надати докази, які просить витребувати відповідним клопотанням.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Наведене визначено правовими позиціями Верховного Суду (постанови від 01.11. 2021 провадження № 61-13531сво21).
Відмова суду у витребуванні доказів, що не стосуються предмету спору, є правомірною (ст. 84 ЦПК, ст. 81 ГПК), оскільки докази мають бути належними (стосуватися предмета доказування) та допустимими. Такі ухвали, як правило, не оскаржуються окремо від рішення суду, а заперечення на них включаються до апеляційної скарги на рішення.
Отжде, суд з урахуванням наведених вимог закону, вважає, що позивачем не дотримано наведені вимоги, позивачем ОСОБА_1 не зазначені обставини, які можуть підтвердити відповідний доказ, та аргументи, які він може спростувати; не наведено даних які в межах заявлених вимог можуть підтвердити або спростувати свідки.; не вказані підстави, з яких випливає, що відповідний доказ який просить витребувати позивач стосується предмету спору, зап заявленими позовними вимогами та не наводить даних з посиланням на докази, що нею вживалися заходи для отримання відповідного доказу наведеного в клопотанні самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
В порушення ч. 2 ст. 116 ЦПК України, яким визначено способи забезпечення
доказів є, зокрема, витребування та (або) огляд доказів за їх місцезнаходженням, позивачем не вказується адреси установ (організацій, тощо) звідки необхідно витребувати докази, відповідно наведені в клопотанні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, третя статті 12, частина перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 від 02.03.2026 р. про витребування доказів у порядку міжнародної правової допомоги, виклик і допит свідків та вжиття заходів процесуального реагування та доручення письмових пояснень свідка, в цивільній справі 727/1142/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права позивача на приватизацію, шляхом визнання особи відповідача такою, що втратила право користування житлом, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76,81,84, 87,88,, 353-355 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 від 02.03.2026 р. про витребування доказів у порядку міжнародної правової допомоги, виклик і допит свідків та вжиття заходів процесуального реагування та доручення письмових пояснень свідка, в цивільній справі 727/1142/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права позивача на приватизацію, шляхом визнання особи відповідача такою, що втратила право користування житлом, - відмовити.
Ухвала скарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 04.03.2026 року.
Суддя Слободян Г.М.