Справа № 727/677/26
Провадження № 2-а/727/51/26
20 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:
головуючого судді - Слободян Г.М.
секретар судового засідання - Мадей Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання:АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ:НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Короткий зміст позову.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 и про скасування постанови №187 від 04 квітня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі.
Обгрунтовуючи позовні вимоги посилаються на те, що ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується інформацією з електронного кабінету військовозобов'язаного, сформованої за допомогою додатку Резерв+. Вказують на те, що 07.01.2026 року позивачу надійшла інформація в застосунок Дія про відкриття виконавчого провадження №79925254 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №187 від 04.04.2025 року, у зв'язку з чим він і дізнався про існування оскаржуваної постанови. На виклад обставин у позові посилаються на те, що у визначений 60-денний строк на виконання вимог закону позивач уточнив дані через центр надання адміністративних послуг, а саме уточнення даних відбулось 20.05.2024 року, тобто з дотримання встановленого строку, а також відмітка «дані уточнено вчасно» у додатку «Резерв+).
Просить поновити строк для звернення до суду щодо оскарження постанови та визнати протиправною і скасувати постанову №187 від 04 квітня 2025 року та закрити провадження у справі про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рух справи та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21.01.2026 року відкрито провадження по справі.
17.02.2026 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 - Чрнишов О.О., скерував до суду відзив на позовну заяву. Вказує на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення N?187 було встанвлено, що 03.04.2025 в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач будучи військовозобов?язаним та перебуваючи на військовому обліку військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з?явився для уточнення та подачі облікових даних у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 по 16.07.2024), тобто порушував вказані правила військового обліку в особливий період. Вважає, що своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) позивач порушив ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 22 Постанови N?560, вимоги абзацу 7 ч.3 ст.1, абзацу 5 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу» та вимоги Додатку 2 до Порядку, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Посилається на те, що при прийнятті вказаної постанови у якості доказів вини скоєння правопорушення було узято до уваги: протокол від 03.04.2025 N?187 про адміністративне правопорушення; копія паспорту Позивача; дані наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів. Вказує на те, що уточнення облікових даних являлось ситуативною вимогою чинного законодавства і зобов?язувало всіх військовозобов?язаних в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 особисто вчинити певні дії в один із визначених способів. У задоволені позову просить відмовити повністю.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Дарійчук Є.О., у судове засідання не з'явилася, у поданій письмовій заяві просила розгляд справи проводити за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився; у поданому попередньо відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позов.
Згідно ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зважає на наступне.
Відповідно до ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Досліджені докази та застосовані норми права.
Судом належними та допустимими доказами встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №187 від 04 квітня 2025 року позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн.(а.с.10-11).
Даною постановою позивача ОСОБА_1 визнано винним у тому, що « ОСОБА_1 , який будучи військовозобов'язаним, не з'явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП з місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р.). Своїм протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_3 порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 11.04.2024р., що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. З 17.03.2014 р., після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент складання протоколу. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.».
Роздруківкою військово-облікового документу, сформованого за допомогою додатку “Резерв+», підтверджується факт уточнення позивачем ОСОБА_1 даних 20.05.2024 року, про що також свідчить відмітка «дані уточнено вчасно»; дата ВЛК - 30.10.2024 року (а.с.9).
У відповідності до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Так, вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про проти-правність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відпо-відача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопору-шення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністра-тивне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної від-повідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання-ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, ві-деозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагля-ді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки до-рожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими доку-ментами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміні-стративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №187 від 04 квітня 2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн., у зв'язку з тим, що останній не з'явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП з місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р.).
Позивач ОСОБА_1 категорично не погоджується з вказаною постановою та просить її скасувати у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
Положеннями ст. 77 КАС України встановлено, що у справах про протиправність рішень обов'язок доказування правомірності покладається на відповідача, а також на обмеження щодо використання нових доказів, які не були в основі оскаржуваного рішення.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було викладено у новій редакції, згідно якої військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Як встановлено судом та вбачаться з матеріалів справи, вказаний, 60-денний строк на виконання вимог закону позивач уточнив дані через центр надання адміністративних послуг, що підтверджується роздруківкою військово-облікового документу, сформованого за допомогою додатку “Резерв+». Зокрема, з роздруківки військово-облікового документу, сформованого за допомогою додатку “Резерв+», вбачається, що уточнення даних відбулось 20.05.2024 року, тобто з дотримання встановленого строку, а також відмітка «дані уточнено вчасно».
Суд зауважує на тому, що доказів на спростування вказаних позивачем обставин, відповідачем не надано. Зокрема, не доведено факту неуточнення позивачем даних у вказаний період.
Відповідно до примітки ст. 210 КУпА передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Колексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов?язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до абз.3 пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затв. Постановою КМУ від 16 травня 2024 р. N? 560: "Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв?язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов?язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд".
Відповідно до частини четвертої ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як органи адміністрування/ведення Реєстру у межах своїх повноважень мають доступ до відповідної інформації Реєстру та зобов'язані забезпечувати контроль за повнотою, актуальністю та достовірністю внесених до Реєстру відомостей.
Суд приходить до висновку, що відповідач не довів того, що не мав доступу до даних позивача.
Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»» “До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», в Україні функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, як інформаційнокомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Таким чином, викладене свідчить про те, що дії або бездіяльність ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані як адміністративне правопорушення.
Належних доказів на спростування доводів позивача представником відповідача не надано.
Отже, на підтаві викладеного суд приходить до висновку, що оскільки постанова не містить належних та допустимих доказів, які могли б “поза розумним сумнівом» підтвердити вину позивача у інкримінованому адміністративному правопорушенні, то вказана постанова №187 від 04.04.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 17 000 гривень у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП є протиправною та винесеною з порушенням порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення.
Суд звертає увагу і на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача, відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення. Відповідачем не спростовано доводів позивача.
Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.2 ст. 11 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечними доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб?єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та з витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
На основі повного та всебічного з'ясування обставин, дослідивши матеріали справи та беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі викдаденого та керуючись ст. ст. ст.ст.247, 251,258, 289, ч.1 ст.293 КУпАП,
ст.ст. 9,72-77, 242,244-246,257,271, 286 КАС України, суд, -
Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження постанови №187 від 04 квітня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання:АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ:НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови №187 від 04 квітня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову №187 від 04 квітня 2025 року про накладення ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у розмірі 17 000 гривень у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 532,48 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору (а.с.6).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 26.02.2026 року.
Суддя Слободян Г.М.