Справа № 715/291/26
Провадження № 1-кп/715/113/26
04.03.2026 селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025262020004186 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця по національності, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,-
У невстановленому місці за невстановлених обставин громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , придбав ніж, який помістив до салону свого автомобіля марки "Чері", р.н. НОМЕР_1 , а саме до «бардачку».
У подальшому громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та протиправність своїх дій, перебуваючи на території України у приватних справах, без передбаченого законом дозволу носив у безпосередній близькості від себе вищевказаний ніж, а саме: перевозив його у ніші автомобіля марки "Чері", р.н. НОМЕР_1 .
27 грудня 2025 року близько 10 години 57 хвилин громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем марки "Чері", р.н. НОМЕР_1 приїхав на МПП «Порубне - Сірет», що розташований у с. Тереблече Чернівецького району Чернівецької області з метою виїхати з України до Республіки Румунії, де, у ході проведення огляду зазначеного автомобіля, а саме у салоні у ніші «бардачок», було виявлено вказаний ніж.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/126-26/65-ХЗ від 06.01.2026 зазначений ніж відноситься до холодної зброї колюче-ріжучої дії.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся, просив суд суворо не карати.
За згодою учасників судового процесу, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Обвинувачений правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджується його показаннями, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, а тому суд, згідно вимог ч. 2 ст.349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та оголошенням письмових доказів, наданих прокурором, щодо речових доказів та матеріалів, що характеризують обвинуваченого.
Суд вважає доведеним, що викладене в обвинуваченні діяння мало місце і містить склад злочину. Встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 є склад злочину передбачений ч.2 ст.263 КК України, тобто незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу.
Як пом'якшуючі покарання обставини, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, відсутність тяжких наслідків.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
У відповідності до ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 та встановлюючи ступінь його вини у вчиненому злочині, суд дає оцінку не тільки окремому вчинку обвинуваченого, а також і його особистості, наскільки вона проявилася у його злочинних діях. Окрім того, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер обставини вчиненого злочину, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , одружений. До кримінальної відповідальності притягується вперше. За місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, пенсіонер. А тому з огляду на особистість обвинуваченого суд вважає, що він не є особою суспільно небезпечною, яка здатна на системне вчинення кримінальних правопорушень.
Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом'якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі №712/4384/20, однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання. Суди зобов'язані встановити не лише наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом'якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Суд також враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з'явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.
Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 27.04.2021 (справа № 712/4384/20, провадження №51-548км21).
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховуючи обставини правопорушення та особу обвинуваченого, відсутність обставин які обтяжують покарання та наявність декількох обставини які пом'якшують покарання, його майновий стан та стан здоров'я, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінального правопорушення та з'ясуванню обставин його вчинення, у вчиненому щиро розкаявся, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, того, що внаслідок вчиненого злочину тяжких наслідків не настало, беручи до уваги обставини справи, а також особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, має постійне місце проживання, не перебуває на спеціальному обліку у лікарів нарколога та психіатра, є пенсіонером, розмір отримуваної пенсії є незначним, а тому суд приходить до висновку, що призначення обвинуваченому мінімального покарання в межах санкції ч.2 ст.263 КК України є недоцільним, у зв'язку з чим, при призначенні покарання суд вважає необхідним застосувати положення ч.1 ст.69 КК України і призначити покарання у розмірі, що є меншим ніж зазначене у санкції правової норми.
Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним і пропорційним.
Таким чином, призначення обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, основного покарання із застосуванням положення ст. 69 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України.
При визначенні розміру штрафу суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. 69 КК України за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Тому суд не вправі призначити покарання у виді штрафу за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України менше ніж 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (із розрахунку 1000 - (1000:4) = 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Також суд вважає, що запропонована прокурором міра покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є надто суровою у цій справі.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України і призначити йому міру покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень, 00 копійок в дохід держави.
Речовий доказ - ніж, запечатаний до сейф-пакету 3208235 - знищити.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в розмірі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) гривень 10 копійок.
На вирок суду може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суд через Глибоцький районний суд Чернівецької області на протязі 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу.
Суддя: