Справа № 127/5266/26
Провадження № 3/127/1091/26
03 березня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП,-
15.02.2026 о 09:20 год, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру щодо колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: заламував руки, чим завдав шкоду її фізичному здоров'ю.
ОСОБА_1 до суду з'явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечив, пояснив, що мала місце побутова сварка, а не домашнє насильство. З дружиною розлучені, однак проживають однією сім'єю, ведуть спільний побут, фінансово забезпечує сім'ю. Щодо побутової ситуації, внаслідок якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, повідомив, що колишня дружина наполягала на тому щоб ОСОБА_1 завіз дитину на гурток (катання на байдарках), однак донька скаржилась на біль у вусі, тому ОСОБА_1 вирішив завезти доньку на гурток пізніше, в результаті чого колишня дружина розізлилась та спровокувала на конфлікт, зокрема, збила у нього з голови ліхтарик та наносила йому удари по обличчю. В зв'язку з чим він змушений був заламувати їй руки, однак не душив. Відразу залишив кімнату. Конфлікти виникають на постійній основі, колишня дружина сама нападає та може вдарити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є доведеною та підтвердженою сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 747080 від 15.02.2026 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.02.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 15.02.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 15.02.2026 року; копією термінового заборонного припису серії ЕТ № 103949 від 15.02.2026.
Із письмових пояснень ОСОБА_2 від 15.02.2026 року, що містяться в матеріалах справи вбачається, що її колишній чоловік, з яким вона проживає в одному будинку, в присутності малолітньої доньки, почав чинити щодо ОСОБА_2 фізичне та психологічне насилля, а саме душив, заламував руки, погрожував вбивством, лаявся. Оскільки, такі інциденти відбуваються часто, ОСОБА_2 змушена була викликати поліцію.
Із письмових пояснень ОСОБА_1 від 15.02.2026, що містяться в матеріалах справи вбачається, що 15.02.2026 ОСОБА_1 о 07 год 50 хв почув як колишня дружина почала розмову з донькою на підвищеному тоні, що вона мусить йти на тренування, після чого, увірвалась в кімнату ОСОБА_1 та в приказному порядку сказала везти дитину на тренування. Зайшовши в кімнату до доньки, дізнався що вона не хоче йти на тренування, так як погано себе почуває - болить вушко. Взяв ліхтарик щоб оглянути вушко, почав чистити вушко від сірки, після чого планував завезти доньку на тренування. О 09:00 год до кімнати увірвалась колишня дружина, на підвищених тонах почала наполягати на відвідуванні гуртка, зірвала з голови ОСОБА_1 ліхтарик та розбила об підлогу. Гаєвський зазначав, що взяв її за руки та вивів з кімнати, після чого пішов щоб не продовжувати конфлікт.
Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, зокрема за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з нормативним визначенням, закріпленим у пункті 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII), домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до визначення, яке надане у пункті 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII, психологічне насильство - це - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з визначенням, яке надане у пункті 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII, фізичне насильство - це - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 7 грудня 2017 року № 2229-VIII, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Згідно з ч.3 ст. 3 Закону № 7 грудня 2017 року № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Суд, дослідивши пояснення ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_1 , вбачає в діях ОСОБА_1 фізичне насильство, вчинене способом заламування потерпілій рук, про що зазначає не тільки потерпіла, але й сам ОСОБА_1 .. Доказів того, що ОСОБА_1 в цьому випадку діяв в стані необхідної оборони - матеріали справи не містять.
З пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що означені дії ОСОБА_1 завдали шкоди її фізичному здоров'ю.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 747080 від 15.02.2026 інші дії ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 , а саме: «шарпав», «ображав нецензурною лайкою» - не зазначені потерпілою ОСОБА_2 в її особистих поясненнях від 15.02.2026, а також заперечуються і самим ОСОБА_1 , тому суд не визнає їх доведеними, а відтак не визнає доведеним вчинення ОСОБА_1 психологічного домашнього насильства щодо ОСОБА_2 .. Що, в свою чергу, не змінює кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - за доведеності в його діях фізичного насильства щодо ОСОБА_2 ..
Таким чином, з досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_1 вчинив щодо своєї колишньої дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство фізичного характеру.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, зокрема за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров'ю потерпілої.
ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності, оскільки досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, відомості про його неосудність відсутні.
Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею, а також іншими особами нових правопорушень, суд враховує: характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної шкідливості, особу порушника, ступінь його вини, а також те, що вчинене ним правопорушення завдало шкоди психічному здоров'ю потерпілої, а тому вважає за доцільне задля досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у статті 23 КУпАП, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному в межах санкції статті.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 665 грн 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно зі ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Відповідно до ч. 6 ст. Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Наявна в матеріалах справи форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства не містить достатнього обґрунтування необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, а інших доказів суду не надано. Тому необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, відповідно до статті 39-1 КУпАП, суд не вбачає.
Керуючись ч.1 ст. 173-2, статтями 7, 9-12, 23, 33-35, 39-1, 40-1, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 гривень на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: