Справа № 127/2750/26
Провадження № 1-кп/127/73/26
03 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
у ході розгляду у відкритому судовому засіданні обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2025 року за № 12025020010001515,-
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою, без можливості внесення застави. Клопотання мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були наявні на час обрання вказаного запобіжного заходу та на даний час не відпали, адже ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні, зокрема, і особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років. Перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, з огляду на те, що покарання за вчинені злочини є таким, що спроможне в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то під страхом кримінальної відповідальності думки ОСОБА_4 з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань сприятимуть наявності вказаного ризику, незаконно впливати на свідків, через те, що ОСОБА_4 , має соціальні зв'язки, він матиме можливість здійснювати на свідків відповідний незаконний вплив як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, які вони надавали під час досудового розслідування, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, впливу на свідків та недопущення переховування обвинуваченого від суду, буде доцільним продовжити останньому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Застосування до обвинуваченого інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - не заперечували.
Щодо заявленого клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наступне.
Обвинуваченого ОСОБА_4 в означеному кримінальному провадженні було затримано в порядку статті 208 КПК України 03.12.2025 року, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2025 року йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави до 01.02.2026 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2026 року ОСОБА_4 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, який діє до 29.03.2026.
Згідно ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Проаналізувавши зміст поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу та доданих до нього документів, аргументів сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим і обвинуваченому доцільно продовжити строк тримання під вартою.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»). Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»). Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).
На підставі викладеного, суд при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від суду, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, можливість впливати на свідків, а також особу обвинуваченого, який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться, зокрема, і до категорії особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі.
Суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалою суду про застосування запобіжного заходу не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування обвинуваченого в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я під час розгляду клопотання надано не було, а тому суд вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Тобто, згідно з положеннями п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, визначення або не визначення застави - є дискрецією суду.
З огляду на викладене суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 (шістдесят) днів, без можливості внесення застави.
Керуючись статтями 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 370, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) діб, починаючи з 03.03.2026 року до 01.05.2026 року включно, без можливості внесення застави.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , без можливості внесення застави, діє до 01.05.2026 року включно.
Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)».
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя: