Справа № 466/10362/24 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.
Провадження № 22-ц/811/1224/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
02 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаряКостюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Геша Івана Юрійовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 березня 2025 року,
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення моральних збитків за завдану матеріальну шкоду, в якому просив стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача 3 144 929 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних діянь працівників АТ «ОГС «Львівгаз», а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року, у справі № 466/8925/17 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про відшкодування завданої матеріальної шкоди, позовні вимоги було задоволено повністю та стягнуто зі згаданого відповідача на користь позивача 3 144 929 грн. матеріальних збитків.
Зазначалося, що залишаючи без змін постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року, Верховний Суд у мотивувальній частині своєї постанови від 15 квітня 2024 року зазначив, що судом апеляційної інстанції встановлено, що працівниками ПАТ «Львівгаз» 07 жовтня 2015 року при проведенні робіт у будинку ОСОБА_1 в селі Солуки Яворівського району Львівської області були порушені норми та правила пожежної безпеки, внаслідок чого виникла пожежа, що зруйнувала будинок та завдала ОСОБА_1 майнових збитків, а тому ці обставини у відповідності до частини 4 статті 82 ЦПК України не потребують доказування.
Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій з боку працівників АТ «ОГС «Львівгаз», які виразилися у порушенні ними норм та правил пожежної безпеки, йому також було завдано і значної моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях та моральних переживаннях, які він зазнав у зв'язку із знищенням його майна і які призвели до негативних змін у його житті та житті його сім'ї. Внаслідок пожежі позивач був позбавлений можливості ведення звичного для нього способу життя, зокрема такий не мав можливості проводити вільний час у своєму помешканні, запрошувати в гості родину та друзів, що сприяло б підтриманню міцних соціальних зв'язків останнього. Окрім того, на ґрунті вирішення житлового питання в частині пошуку коштів на відбудову будинку між подружжям почали виникати часті конфлікти, що негативно відобразилося на взаємовідносинах в сім'ї та в подальшому мали наслідком захворювання дружини позивача, що підтверджується медичною випискою, де зазначається діагноз захворювання - гострий поліморфний розлад з симптомами шизофренії. Також, позивач звертає увагу на те, що судовий розгляд справи №466/8925/17, яким встановлено вину відповідача А та розмір завданих збитків, тривав з листопада 2017 року по травень 2024 року, тобто - більш, як шість з половиною років, протягом яких сторона відповідача заперечувала заявлений позов та всілякими способами намагалися затягнути строки його розгляду.
Ураховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану його житла, розмір спричиненої моральної шкоди оцінюється позивачем у сумі 3 144 929 грн. (а.с. 2-6).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2025 року у задоволені позову відмовлено - з підстав пропуску строку позовної давності (а.с. 51-54).
Дане рішення оскаржив представник позивача.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення норм матеріального і недотриманням норма процесуального права.
Вважає, що «суд оцінюючи строки позовної давності в даній справі, помилково ототожнив строк з якого завдано моральної шкоди зі строком, з якого встановлено завдавача моральної шкоди (ч. 1 ст. 261 ЦК України), що мало наслідком допущення принципових помилок у юридичному аналізі судом спірних правовідносин та законодавства, що до них застосовується, що в свою чергу вплинуло на винесення судом незаконного рішення у справі».
Вважає, що звернувшись з даним позовом у жовтні 2024 року позивач не пропустив строку позовної давності, оскільки особу, яка завдала матеріальну шкоду, яка є обов'язковою умовою для відшкодування моральної шкоди, було встановлено лише в травні 2024 року (а.с. 57-64).
19 травня 2025 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 80-85).
В судовому засіданні 18 серпня 2025 року представник апелянта (позивача) дав свої пояснення на підтримання доводів апеляційної скарги, а представниця відповідача (АТ «Львівгаз») висловила свої заперечення на ці доводи (а.с. 103-104).
В подальшому представники згаданих сторін в судові засідання не з'являлися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представниці відповідача (в судовому засіданні 18 серпня 2025 року), перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- обставини, встановлені рішенням суду у (зокрема) цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82);
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263).
Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (а тому доказуванню не підлягає) те, що:
-07.10.2015 року з вини працівників АТ «Львівгаз», які порушили правила пожежної безпеки, у будинку позивача ОСОБА_1 у селі Солуки Яворівського району Львівської області мала місце пожежа, яка пошкодила згаданий будинок та спричинила ОСОБА_1 значні майнові збитки;
-у листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Львівгаз» про відшкодування завданої йому в результаті пожежі майнової шкоди і постановою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року) заявлені ним позовні вимоги було задоволено та стягнуто з АТ «Львівгаз» на користь позивача 3 144 929 грн. на відшкодування майнової шкоди (а.с. 7-13);
-14 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом - про стягнення з відповідача грошової компенсації за моральну шкоду, яку було заподіяно йому в результаті згаданої вище пожежі, яка мала місце 07 жовтня 2015 року: тобто - через 9 (дев'ять) років після пожежі.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку.
За наведених вище обставин в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що до спірних правовідносин має бути застосовано трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, про що і просив відповідач у поданій до суду заяві (а.с. 39-41), що і є правовою підставою для відмови у задоволенні вимог позову.
Судом апеляційної інстанції стороні позивача надавалась можливість «проілюструвати» свою позицію стосовно застосування відповідних норм права, які регулюють інститут «позовної давності», висновками щодо застосування цих норм права, викладеними в постановах Верховного Суду, однак апелянтом так і не було спростовано висновків суду першої інстанції висновками, які б були викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що правові підстави для його скасування (та, відповідно, для задоволення позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 березня 2025 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 02 березня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.