Справа № 444/3363/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1123/25 Доповідач: ОСОБА_2
24 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 17 листопада 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підмостичі Старосамбірського району Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 (два) роки.
Запобіжний захід у виді застави ОСОБА_7 залишено до набрання цим вироком законної сили.
Вирішено питання з арештом майна та речовими доказами.
Згідно з вироком, Державний інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ОСОБА_7 03.03.2025 та 14.04.2025. перебуваючи на території міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська - Гребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, що розташований за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Рата, вул. Гребінська, 28, одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду на загальну суму 38 000 (тридцять вісім тисяч) гривень, за забезпечення безперешкодної процедури з митних формальностей на транспортні засоби ввезенні на територію України з країн Європейського Союзу ОСОБА_9 та іншими водіями за наступних обставин.
Так, 03.03.2025 близько 04 год. 40 хв., ОСОБА_9 водій - далекобійних «ФОП ОСОБА_10 » разом з іншими водіями здійснював ввезення 15 (п'ятнадцяти) автомобілів через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська - Гребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці на територію України з країн Європейського Союзу.
При прибутті на територію міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська - Гребенне» митного поста «Рава- Руська» Львівської митниці, що розташований за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Рата, вул. Гребінська, 28, а саме на смугу руху «червоний коридор» напрямок «в'їзд в Україну» працівники митниці здійснили митний огляд транспортного засобу та надали для заповнення ОСОБА_9 митні декларації.
У подальшому, ОСОБА_9 із митною декларацією звернувся до інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ОСОБА_7 для проведення митних формальностей.
У цей час, у інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ОСОБА_7 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від останнього за забезпечення безперешкодної процедури з митних формальностей на транспортні засоби ввезенні на територію України з країн Європейського Союзу ОСОБА_9 та іншими водіями передбачених ст.ст. 334-338 митного кодексу України.
У подальшому, ОСОБА_7 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, перебуваючи на своєму робочому місці, а саме: у службовому кабінеті № 15, який знаходиться у приміщенні з надписом «Єдиний офіс» № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці неподалік павільйону митного оформлення смуги руху «червоний коридор» у напрямку «в'їзд в Україну» міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська - Гребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, що розташований за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Рата, вул. Гребінська, 28, при здійсненні митних формальностей, 03.03.2025 близько 04 год. 43 хв. одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 15 (п'ятнадцять) тисяч гривень, які знаходились в паспорті ОСОБА_9 для виїзду за кордон за забезпечення безперешкодного оформлення митних формальностей на 15 (п'ятнадцять) автомобілів, які ввозилися 03.03.2025 ОСОБА_9 та іншими водіями на території України з країн Європейського Союзу, через митний кордон, передбачених ст.ст. 334-338 митного кодексу України.
Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_7 вніс в Єдину автоматизовану інформаційну систему митних органів відомості про завершення митних формальностей на транспортні засоби ввезенні на територію України з країн Європейського Союзу ОСОБА_9 та іншими водіями.
Окрім цього, 14.04.2025 близько 17 год. 09 хв. ОСОБА_9 разом з іншими водіями здійснював перевезення 23 (двадцяти трьох) транспортних засобів на митну територію України з країн Європейського Союзу через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська - Гребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, що розташований за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Рата, вул. Гребінська, 28.
При прибутті на територію міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська - Гребенне» митного поста «Рава- Руська» Львівської митниці, що розташований за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Рата, вул. Гребінська, 28, а саме на смугу руху «червоний коридор» напрямок «в'їзд в Україну» працівники митниці здійснили митний огляд транспортного засобу та надали для заповнення ОСОБА_9 митні декларації.
У подальшому, ОСОБА_9 із митною декларацією звернувся до інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська Львівської митниці ОСОБА_7 для проведення митних формальностей.
У цей час, інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ОСОБА_7 , продовжив реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за забезпечення безперешкодного оформлення митних формальностей на 23 (двадцять три) автомобілі, які ввозилися 14.04.2025 ОСОБА_9 та іншими водіями на територію України з країн Європейського Союзу, через митний кордон.
У подальшому, ОСОБА_7 будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, у службовому кабінеті № 15, який знаходиться у приміщенні з надписом «Єдиний офіс» № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці неподалік павільйону митного оформлення смуги руху «червоний коридор» у напрямку «в'їзд в Україну» міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська - Гребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, що розташований за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Рата, вул. Гребінська, 28, при здійсненні митних формальностей, 14.04.2025 близько 17 год. 09 хв. одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 23 000 (двадцять три) гривень, які знаходились в паспорті ОСОБА_9 для виїзду за кордон за забезпечення безперешкодного оформлення митних формальностей на 23 (двадцять три) автомобілі, які ввозилися 14.04.2025 ОСОБА_9 та іншими водіями на територію України з країн Європейського Союзу, через митний кордон та після чого протиправна діяльність ОСОБА_7 була припинена правоохоронними органами, а грошові кошти в сумі 23 000 гривень вилучено.
Всього протягом періоду часу з 03.03.2025 року по 14.04.2025 ОСОБА_7 одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 38000 (тридцять вісім тисяч) гривень.
Не погоджуючись із цим вироком, прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить вирок Жовківського районного суду Львівської області від 17 листопада 2025 року скасувати в частині призначеного покарання і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 4 (чотирьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень, в решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що оскаржений вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що у цьому випадку прокурором враховано пом'якшуючі обставини, через що орієнтовано суд на призначення ОСОБА_7 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не можу бути меншим за розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Втім, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання у розмірі 17 000 гривень, залишив поза увагою те, що загальний розмір фактично отриманої обвинуваченим неправомірної вигоди становив 38 000 гривень, що суперечить положенням ч. 2 ст. 53 КК України. Крім цього, суд при визначенні розмірі штрафу не врахував майновий стан обвинуваченого та не мотивував чому покарання у виді саме мінімального розміру штрафу буде достатнім для виправлення обвинуваченого та справедливим.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 просили відмовити у задоволенні апеляційних вимог.
Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.
За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичних обставин кримінального правопорушення, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України, а саме як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, то такі, на переконання колегії суддів, є слушними.
Так, відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
На переконання колегії суддів, вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції дотримався не в повному обсязі.
Санкція ч. 1 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Із вироку слідує, що суд при призначенні покарання ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, його наслідки та обставини вчинення; особу винного, який раніше не судимий, його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров'я; щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання; відсутність обставин, що його обтяжують, та дійшов висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, з чим погоджується й апеляційний суд.
Водночас, як вказано у пунктах 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, слід суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Втім, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, залишив поза увагою те, що загальний розмір фактично отриманої обвинуваченим неправомірної вигоди становив 38 000 гривень, що суперечить положенням ч. 2 ст. 53 КК України.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 листопада 2024 року у справі №607/18731/23.
Крім того, будь-яких мотивів стосовно призначення обвинуваченому штрафу в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 368 КК України, суд у вироку не навів.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає вимогам закону, тому оскаржений вирок в цій частині слід скасувати, з ухваленням нового вироку в частині призначення обвинуваченому покарання.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 368 КК України, колегія суддів відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує загальні засади призначення покарання, які враховані судом першої інстанції, те, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, його ставлення до вчиненого, розмір заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, а також вимоги ч. 2 ст. 53 КК України, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень.
На переконання колегії суддів, саме таке покарання відповідатиме принципам співмірності вчиненому, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 17 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 4 (чотирьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 (шістдесят вісім) тисяч гривень.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4