Справа № 686/18325/25
Провадження № 2-а/686/6/26
25 лютого 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря судового засідання Цибульської Г.В.,
представника позивача Малькута О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
встановив:
25 червня 2025 року (зареєстровано у суді 27 червня 2025 року) ОСОБА_1 в інтересах якого діє Малькут О.О. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови, в якому зазначив, що постановою у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 3891 від 18.04.2025 року накладено на військовозобов'язаного ОСОБА_1 штраф в сумі 17 000 грн. 00 коп. (далі - Постанова). У тексті Постанови зазначено, що: «... під час проведення заходів оповіщення по АДРЕСА_1 , представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з представниками УПП встановлено даного громадянина, який являється порушником військового обліку та не актуалізував свої дані, не надав дані ТЦК та СП за місцем свого перебування або знаходження чим порушив підпункт 1 пункту 2 розділу II прикінцеві та перехідні положення Закону № 2633-IX від 11.04.2024 року, а також абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказаною бездіяльністю ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. … Під час розгляду справи встановлено, що дані відносно ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів не актуалізовані, відсутня інформація про проходження останнім військово-лікарської комісії, що свідчить про бездіяльність ОСОБА_1 в дотриманні правил військового обліку. Враховуючи, що ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року, а саме в період з 18.05.2024р. по 16.07.2024р. не уточнив свої облікові дані: адресу проживання, номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти та інші персональні дані через ЦНАП або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ТЦК та СП за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив підпункт 1 пункту 2 розділу II прикінцеві та перехідні положення Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024 р., а також абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», констатується факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення надав пояснення, а саме, тривалий час відбував покарання в містах позбавлення волі, а саме 16 років 6 місяців, він ще не адаптувався і тому вчасно не став на облік. Приносить свої вибачення. Оскільки вина є доведеною, тому він повинен нести адміністративну відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Оскаржувану постанову позивач отримав 16.06.2025 року в приміщенні Першого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ознайомившись з текстом оскаржуваної постанови, вважає її незаконною, такою, яка прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, та яка має бути скасована з наступних підстав. Вказує, що позивач не отримував повістки про з'явлення до ТЦК та СП для уточнення даних. Також звертає увагу, що позивач перебуває на обліку в ТЦК та СП ще з 2002 року (підтверджується військовим квитком), а тому твердження відповідача, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку є такими що не відповідають дійсності, тим більше що позивач 25.04.2022 року звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 для оновлення військово-облікових документів та проходив ВЛК. Також, позивач з березня перебував у територіальній обороні Красилівської міської громади № 1.
Додатково повідомляє, що позивачу було оформлено відстрочку, що стверджується відповідною довідкою, а тому позивач в разі отримання ним повістки з'явився б за викликом до відповідача, оскільки він не підлягає призову під час мобілізації.
Наголошує, що оскільки відповідач є держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тому має доступ до даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, реєстраторами) яких є державні органи для уточнення його даних.
Що стосується твердження у Постанові, що позивач «відбував покарання в містах позбавлення золі, а саме 16 років 6 місяців, він ще не адаптувався і тому вчасно не став на облік, приносить свої вибачення», то дане твердження не відповідає дійсності, оскільки він жодного разу до кримінальної відповідальності не притягувався.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 3891 від 18.04.2025 року якою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17 000 грн. 00 коп., а провадження по справі - закрити, за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з викликом сторін.
16 жовтня 2025 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 подав до суду копію матеріалів адміністративного провадження за справою про адміністративне правопорушення,ю передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1
21 жовтня 2025 року представник позивача Стадніка О.С. Малькут О.О. подав до суду клопотання про застосування строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року позов було залишено без руху.
05 січня 2026 року представник позивача Малькут О.О. усунув зазначені в ухвалі суду недоліки позову та заявив клопотання про поновлення строку на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 № 3891 від 18.04.2025 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Представник позивача ОСОБА_1 Малькут О.О. в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив їх задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши й дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Частина перша статті 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частинами першою та другою статті 6 КАСУ встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Разом з тим, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Положеннями ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Згідно ст. 3 зазначеного Порядку для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до копії військово-облікового документа № 140620232651669000085, позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 з 08.07.2002 року.
18 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05.03.2025 року № 599 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову № 3891 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. за те, що ОСОБА_1 не актуалізував свої дані, не надав дані ТЦК та СП за місцем свого перебування або знаходження чим порушив підпункт 1 пункту 2 розділу II прикінцеві та перехідні положення Закону № 2633-IX від 11.04.2024 року, а також абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказаною бездіяльністю ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. … Під час розгляду справи встановлено, що дані відносно ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів не актуалізовані, відсутня інформація про проходження останнім військово-лікарської комісії, що свідчить про бездіяльність ОСОБА_1 в дотриманні правил військового обліку. Враховуючи, що ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року, а саме в період з 18.05.2024р. по 16.07.2024р. не уточнив свої облікові дані: адресу проживання, номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти та інші персональні дані через ЦНАП або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ТЦК та СП за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив підпункт 1 пункту 2 розділу II прикінцеві та перехідні положення Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024 р., а також абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Так, оскаржувану постанову відповідачем було винесено 18.04.2025 року, а позов до суду позивач подав 25.06.2025 року (поштою), з пропуском встановленого законом 10-денного строку.
Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Оскільки відповідачем не надано суду докази отримання стороною позивача копії оскаржуваної постанови, разом з тим, позивач зазначає, що тримав її копію 16.06.2025 року, суд вважає, що строк оскарження постанови №3891 від 18.04.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_2 позивачем пропущено з поважних причин, а саме, у зв'язку з необізнаністю про її існування.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, в рішенні «Іліан проти Туреччини», що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У зв'язку з наведеним, суд висновує про задоволення клопотання позивача щодо поновлення строку на оскарження постанови №3891 від 18.04.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_2 у зв'язку з його пропуском з поважних причин, а саме, необізнаність про існування такої постанови.
Положеннями ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України та діє станом на день ухвалення рішення суду.
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, з 24.02.2022 року в Україні діє особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року.
Абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Разом із тим, ОСОБА_1 у встановлені законом строки (до 16.07.2024 року включно) свої облікові дані не уточнив, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самим позивачем.
В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 зазначав, що всі його дані ТЦК мав у своєму розпорядженні, або міг мати до них доступ шляхом використання відомостей з відповідних державних реєстрів, також покликався на відсутність викликів (повісток) з ТЦК та СП про виклик для уточнення даних.
Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Як зазначено вище, позивач повинен був уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані (абзац четвертий підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»).
При цьому, позивач не зазначає, в яких інформаційно-комунікаційних системах, реєстрах, базах (банках) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, можуть знаходитися вказані відомості про фізичну особу (зокрема, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, в тому числі адреса фактичного місця проживання/перебування особи, яка відмінна від адреси місця реєстрації) та не надав щодо цього жодних підтверджень.
У даному контексті суд звертає увагу на те, що гарантованому у ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язку доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності кореспондують вимоги ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Крім того, чинне законодавство зобов'язувало саме позивача уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити факт уточнення військовозобов'язаним своїх персональних даних, однак обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи обставини справи та досліджені матеріали, суд доходить висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до постанови № 3891 від 18.04.2025 року.
П. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачає що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Частина 9 статті 38 КУпАП встановлює, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Як вбачається з обставин справи, правопорушення вчинене 16.07.2024 року, виявлене відповідачем 05.03.2025 року згідно копії протоколу № 599 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05.03.2025 року, в поясненнях до якого ОСОБА_1 фактично визнав свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, був ознайомлений, що розгляд справи відбудеться в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 18.04.2025 року о 16-30 год. 18.04.2025 відповідачем винесено оскаржувану постанову.
Тобто, з матеріалів справи встановлено, що на момент розгляду справи, не сплив однорічний строк з моменту вчинення правопорушення (з 17.07.2024 року) та тримісячний строк з моменту його виявлення (з 05.03.2025 року).
Твердження позивача про порушення відповідачем цих строків суд відхиляє, оскільки воно ґрунтується на довільному трактуванні позивачем норм законодавства в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і необґрунтованими, тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55, 62 Конституції України, ст. 210-1, 247, 288, КУпАП, ст.ст. 2, 7, 18, 19, 139, 241-246, 286, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3891 від 18.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3891 від 18.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 25 лютого 2026 року.
Суддя: О.М. Палінчак