Справа № 466/3760/25
Провадження № 2/466/462/26
03 березня 2026 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
22 квітня 2025 року позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 421,68 грн.
В обґрунтування вимог зазначає, що 25.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 476193-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника.
До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 476193-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у останньої станом на 31.03.2024 утворилась заборгованість за Договором № 476193-КС-001 про надання кредиту в розмірі 36 421,68 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 884,71 грн; суми прострочених платежів по процентах - 25 918,27 грн; суми прострочених платежів за комісією - 618,70 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 травня 2025 року та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
09.09.2025 року на адресу суду надійшов відзив, у якому сторона відповідача позовні вимоги заперечує з огляду на те, що розмір процентів за користування кредитом є несправедливим в розуміння Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки перевищує суму кредиту більше ніж в двічі. Також зазначає, що в супереч вимогам ч.2 ст. 1050 ЦК України кредитор здійснював нарахування процентів поза межами строку кредитування. Також стверджує, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивачем не надано первинних документів, як підтверджують перерахунок відповідачу кредитних коштів, а відтак факт укладення між сторонами кредитного договору позивачем не підтверджено.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з'явились, скерували на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, 25.09.2023 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 476193-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2763, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 25.09.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 476193-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15288411 процентів за кожен день користування Кредитом
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника.
До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 476193-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором у останньої станом на 31.03.2024 утворилась заборгованість за Договором № 476193-КС-001 про надання кредиту в розмірі 36 421,68 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 884,71 грн; суми прострочених платежів по процентах - 25 918,27 грн; суми прострочених платежів за комісією - 618,70 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за вказаним вище кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. З ч. 1 ст. З ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягни згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, ОСОБА_1 через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету увійшла до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. 25.09.2023 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 476193-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-2763 електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Аналогічний висновок міститься у Постанові ВС № 61-20799 св 19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора.
Крім того, саме відповідач ініціювала укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Кредитодавця, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягни згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Наведене вище, у свою чергу свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.
Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на електронну пошту, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та кредитором не був би укладений.
Доказів протилежного стороною відповідача суду не подано.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зазначено, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
З чого слідує, що не спростування відповідачем презумпції правомірності Кредитного договору - всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення Кредитного договору, підлягають виконанню.
Стороною відповідача не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки кредитний договір є дійсним та ніким не оскаржений.
30.01.2026 року на адресу суду надійшла відповідь АТ «Райффайзен Банк» про те, що на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Також надано виписку про рух коштів по рахунку.
Згідно вказаної відповіді 25.09.2023 року на картковий рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 10000 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що факт отримання відповідачем коштів за кредитними договорами знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.
Що стосується заборгованості по відсотках суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 25918,27 грн, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 9884,71 гривень.
Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню в заявленому розмірі не підлягають.
На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за договором, яка підлягає стягненню з відповідачки становить 15445,77 грн, що складається з 9884,71 грн основної заборгованості за тілом кредиту, 618,70 грн за комісією та 4942,36 грн заборгованості за відсотками. Така сума на думку суду буде справедливою та повною мірою забезпечить належне виконання зобов'язання відповідачем.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).
З огляду на наведене, інші доводи сторін не впливають на вирішення спору, а лише ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи та норм права, а тому не вимагають детальної відповіді, оскільки судом перевірені та проаналізовані всі конкретні, доречні та важливі твердження сторін, яким надано належну правову оцінку.
Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1027,09 грн, що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог (42,40%).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором 476193-КС-001 від 25.09.2023 в розмірі 15445,77 грн (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок п'ять гривень 77 коп.).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 1027,09 грн (одна тисяча двадцять сім гривень 09 коп.) судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», 41084239, адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О. І. Баєва