462/5737/25
2/465/1365/26
03.03.2026 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,
з участю секретаря судового засідання Титикайла І.Ю.,
представника позивача Репака В.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову в підтриманні ділових відносин та одностороннього розірвання договору про відкриття банківського рахунку, -
у провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову в підтриманні ділових відносин та одностороннього розірвання договору про відкриття банківського рахунку.
02.03.2026 року до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява від представникавідповідача АТ КБ "ПриватБанк", Кирдан А.В. про закриття провадження у справі №462/5737/25 або відкладення розгляду справи.
Заяву мотивує тим, що позивачем в позові заявлені вимоги про визнати недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ КБ "ПриватБанк" у формі рішення від 17.06.2025 року про розірвання Договору про відкриття банківського рахунку, який був укладений між приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та АТ КБ "ПриватБанк" та зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" поновити ділові відносини з приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем (РНОКПП: НОМЕР_1 ) шляхом відкриття рахунків, які були закриті внаслідок прийняття АТ КБ "ПриватБанк" рішення від 17.06.2025 року про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору. Вважає, що, спір виник між суб'єктами господарювання, а саме, приватним виконавцем Пиць А.А., який звернувся до суду та АТ КБ "ПриватБанк", а тому повинен розглядатися в порядку господарського провадження шляхом звернення Позивача до господарського суду. Просить відповідно до ч.1 п.1 ст. 255 ЦПК України закрити провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник позивача, адвокат Репак В.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про закриття провадження у справі, оскільки така є безпідставною.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому, п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більше ніж чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.
Правовий статус приватного виконавця відрізняється від статусу підприємця або юридичної особи, які здійснюють господарську діяльність із метою отримання прибутку. Приватний виконавець виконує функції, пов'язані з реалізацією владних повноважень у сфері примусового виконання судових рішень, але не є суб'єктом господарювання у розумінні Господарського кодексу України.
Крім того, Закон України "Про виконавче провадження" та Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" не ототожнює приватного виконавця зі стягувачем або його представником. Приватний виконавець виконує функції, делеговані державою, і не виступає стороною в господарських правовідносинах.
Враховуючи викладене, оскільки Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович є уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку встановленому законом та відповідно до закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" який визначає приватних виконавців лише як фізичних осіб, які є суб'єктами незалежної професійної діяльності, а отже, даний спір, у відповідності до ст. 19 ЦПК України, має розглядатись за правилами цивільного, а не господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказаний спір виник з цивільних правовідносин та підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.
На підставі викладено та керуючись ст. ст. 3, 19, 255, 260, 353-355 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" суд,-
постановив:
в задоволенні заяви представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", Кирдан А.В. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дзеньдзюра С.М.