про залишення позовної заяви без руху
04 березня 2026 року
Справа №451/270/26
Провадження № 2/451/257/26
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Магонь О.З., розглянула позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
18 лютого 2026 року до Радехівського районного суду Львівської області за вх.№1342 надійшла позовна заява, яку подав адвокат Сулига Станіслав Олегович в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яка розподілена судді Магонь О.З.
Проаналізувавши позовну заяву та додані матеріали справи №451/270/26 вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу час для усунення недоліків з таких підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) (ч. 9 ст. 28 ЦПК України).
Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні (ч. 10 ст. 28 ЦПК України).
Відповідно до позовної заяви та свідоцтва про шлюб, позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, а відповідач ОСОБА_2 громадянином Румунії.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Оскільки, відповідач є громадянином іншої держави, процесуальні питання пов'язані з вирішення цього спору регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Під час відкриття провадження у справі з іноземним елементом обов'язком суду є з'ясування дотримання позивачкою вимог цього Закону.
Згідно зі ст. 63 Законом України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
За правилами ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання, або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Вибір права згідно із частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Представник позивача, пред'являючи даний позов до Радехівського районного суду Львівської області, у позовній заяві зазначає адресу відповідача: АДРЕСА_1 . Таку ж адресу він зазначає і позивача. Водночас у позовній заяві стверджує, що на даний час Позивач та Відповідач мешкають окремо.
Водночас, відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2365994 від 20.02.2026, відомості щодо відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в реєстрі відсутні.
Із відповіді Радехівської міської ради Львівської області №04-17/424 від 24.02.2026 видно, що в єдиному реєстрі ОСОБА_3 Шептицького району Львівської області дані на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 23.02.2026, які поступили до суду 03.03.2026, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим не значиться.
Із матеріалів позовної заяви видно, що у сторін дітей немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлені підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема:
- якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
- якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи відповідача;
- дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Таким чином, у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Представник позивача не додав доказів, які б підтверджували, що відповідач спільно проживав із позивачем, був зареєстрований, мав останнє відоме місце проживання на території, підсудній Радехівському районному суду Львівської області, чи має нерухоме майно на території України, також не надав відомостей про те, що сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Відсутність доказів про місце проживання сторін, їх останнє спільне місце проживання, як подружжя, з урахуванням того, що відповідач є громадянином Румунії, перешкоджає суду вирішити питання того чи підсудна справа Радехівському районному суду Львівської області.
Водночас, представник позивача, звертаючись до суду з позовною заявою, вказує адресу реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Проте, позивачем не надано доказів, які б підтверджували обставини зазначені у ч. 2 ст. 28 ЦПК України.
Таким чином позивачу необхідно підтвердити обставини, які свідчать про підсудність даної справи Радехівському районному суду Львівської області.
У зв'язку з вищенаведеним, з метою визначення підсудності, суд пропонує позивачу надати суду відповідні відомості.
У випадку, якщо відповідач має зареєстроване місце проживання чи перебування за межами України, суд підкреслює, що ч. 1 ст. 498 ЦПК України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», передбачає, що у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
В рамках Гаазької конвенції з питань цивільного процесу Україна має отримувати допомогу від таких країн як Аргентина, Австрія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Китай (адміністративна область Макао), Хорватія, Македонія, Кіпр, Чехія, Данія, Єгипет, Фінляндія, Франція, Німеччина, Угорщина, Ізраїль, Італія, Японія, Латвія, Люксембург, Марокко, Нідерланди (королівство у Європі), Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Суринам, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Вірменія, Ватикан, Киргизія, Ліван, Молдова, Узбекистан.
Порядок здійснення вручення врегульовано в Україні Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54.
Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за №573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
У такому разі саме на позивача покладатиметься обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направлятимуться судом до Міністерства юстиції України.
Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.
Апостиль це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.
Відповідно до статей 2, 3 зазначеної Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
За правилами вказаної Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.
Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 та 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З огляду на наведене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати представнику позивача.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://rh.lv.court.gov.ua/sud1317/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
СуддяМагонь О. З.