Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/6166/25
Номер провадження 2/299/2324/25
20.02.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Леньо В.В., секретар судового засідання - Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виноградівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області, про визнання батьківства та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася в суд позовом до ОСОБА_2 третя особа: Виноградівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області, про визнання батьківства та стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивує тим, що позивач з 2024 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 .
Шлюб до 18 вересня 2025 року не реєстрували. Визнавали сімейними свої стосунки як станом на час вагітності позивачки, так і станом на час народження дитини - ОСОБА_3 . На момент народження дитини сторони у шлюбі не перебували, однак вели спільне господарство, проживали разом. За період спільного проживання у них народилася дитина: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із цим, відповідно до Свідоцтва про народження дитини, така записана зі слів матері в порядку ст. 135 СК України, а в записі про батька зазначено « ОСОБА_4 », замість ПІБ позивача ОСОБА_2 .
Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, факт батьківства не визнає.
На даний час, відсутність запису відповідача в якості батька перешкоджає позивачу у зверненні за стягненням аліментів, оскільки відсутність даних про батька в актовому записі про народження фактично унеможливлює примусове виконання відповідачем його обов'язків щодо утримання дитини та позбавляє дитину належного матеріального забезпечення, а тому й перешкоджає позивачу у реалізації механізмів захисту прав дитини, передбачених законодавством.
В позасудовому порядку позивач не має змоги здійснити зміни у актовому записі, оскільки відповідач відмовляється подавати заяву до органу ДРАЦС. Хоча позивачка одноразово зверталася з проханням до відповідача визнати батьківство, однак він всеодно не погоджувався і відмовлявся від цього.
З метою встановлення істини та забезпечення повноцінного захисту прав дитини було ініційовано проведення тесту ДНК (підтверджується свідоцтвом про особистий тест на батьківство). Відповідач погодився на його здачу, та за результатами проведеного особистого тесту на батьківство, виданого відповідною лабораторією, було отримано висновок, який практично підтверджує біологічне батьківство відповідача щодо дитини ОСОБА_3 . Згідно з текстом висновку: «…ймовірність того, що пан, зазначений ім'ям або позначкою ОСОБА_5 , є біологічним батьком дитини, зазначеної ім'ям або позначкою ОСОБА_3 , становить >99.9999%. Таким чином, практично доведено, що пан ОСОБА_5 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 …»
Незважаючи на це, відповідач продовжує ухилятися від добровільного визнання батьківства, а отже і від виконання свого обов'язку щодо утримання дитини. Через те, що у свідоцтві про народження батько не зазначений, позивач не має можливості звернутися до суду лише з позовною вимогою щодо стягнення аліментів.
Наразі позивачці стало важко самостійно утримувати дитину, вона потребує матеріальної допомоги від біологічного батька доньки, у зв'язку з чим змушена звернутися у суд із вимогами про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини. Просить суд визнати відповідача батьком дитини, внести зміни до актового запису про народження дитини та стягувати аліменти на утримання дитини в розмірі 3000 грн щомісячно.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, її представник - адвокат Нечаєв В.В. до суду подав клопотання в якому просив розглянути справу без участі позивачки та його безпосередньої участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
18.12.2025 року подав заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без його участі.
Представник Виноградівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 06.03.2025 року, батьками дитини записані в графі мати ОСОБА_6 , в графі батько - ОСОБА_4 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, вбачається, що батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 128 Сімейного кодексу України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України». Згідно із п.3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.
Відповідно до висновку про біологічне батьківство (Свідоцтво про особистий тест на батьківство) від 10.11.2025 року «…ймовірність того, що пан, зазначений ім'ям або позначкою ОСОБА_5 , є біологічним батьком дитини, зазначеної ім'ям або позначкою ОСОБА_3 , становить >99.9999%. Таким чином, практично доведено, що пан ОСОБА_5 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 …».
Як зазначено в п.п. 4, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК). Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Статтею 134 СК України визначено, що на підставі, зокрема рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, зважаючи на зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить висновку про доцільність задоволення вимог позивача щодо визнання батьківства в повному обсязі.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачем та обставина, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з позивачкою за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд звертає увагу, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», (відомості Верховної Ради 2017, № 25, ст.291), а саме: ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Також суд враховує, ту обставину, що обов'язок по утриманню дитини лягає на плечі обох батьків, які відповідно до ст.180 СК зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача як аліменти на спільну дитину сторін, суд приймає до уваги встановлені у справі обставини, керуючись принципами законності, справедливості та розумності, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
В даному випадку суд приходить до такого висновку, з врахуванням того що розмір допомоги яку відповідач повинен надавати позивачці на утримання спільної дитини, повинен забезпечувати належний рівень їх життя, а саме: необхідного харчування, навчання, медичного догляду, лікування, тощо.
Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання дітей судом не встановлено. Про них не зазначили і сторони в справі.
Приймаючи таке рішення суд виходив із встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину певного віку та того, що батьки в рівній мірі повинні забезпечувати необхідні умови для існування дитини.
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.
Тому, з урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання та утримання дітей, матеріальне становище позивачки відповідача та стан їх здоров'я, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення та з відповідача слід стягувати аліменти на утримання спільної дитини сторін у розмірі по 3000,00 гривень, щомісячно, на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України, не встановлено.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Згідно ст. 430 ЦПК України, слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем при зверненні до суду через підсистему «Електронний суд» був сплачений судовий збір за позовну вимогу про визнання батьківства в розмірі 969,00 грн.
За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути в користь позивача ОСОБА_1 судовий збір за позовну вимогу про визнання батьківства в розмірі 969,00 грн. та стягнути в дохід держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 128, 138 СК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_2 , батьком дитини: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у селі Теково Берегівського району Закарпатської області (актовий запис №52 складений Виконавчим комітетом Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області 06.03.2025 року).
Зобов'язати Виноградівський відділ державної реєстрації акті цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у селі Теково Берегівського району Закарпатської області (актовий запис №52 складений Виконавчим комітетом Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області 06.03.2025 року), зазначивши походження дитини від батька - громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , а саме:
- відомості про батька дитини - у графі «Батько» замість прізвища « ОСОБА_7 », вказати « ОСОБА_8 »;
- відомості про дитину - у графі «Прізвище» замість « ОСОБА_7 », вказати « ОСОБА_8 »;
- інші записи залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ІПН: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ІПН: НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - у розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду - 15.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ІПН: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ІПН: НОМЕР_3 - 969 гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ІПН: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 в дохід держави 1211,2 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 02.03.2026 року.
ГоловуючийЛеньо В. В.