Справа № 949/2294/25
24 лютого 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубровиця в режимі відеоконференції судове засідання по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025181110000233 від 20 серпня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
16 жовтня 2025 року до Дубровицького районного суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025181110000233 від 20 серпня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України із затвердженим 15 жовтня 2025 року обвинувальним актом.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2025 року вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
05 грудня 2025 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 (ордер серії ВК №1140909 від 05 грудня 2025 року), в якому просить скасувати арешт, накладений на ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 серпня 2025 року за матеріалами кримінального провадження за №12025181110000233 від 20 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України у справі №949/1907/25, якою накладено арешт на вилучене майно, зокрема 6000 доларів США, належних ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_6 зазначає, що в органу досудового розслідування було достатньо часу для проведення з грошовими коштами усіх необхідних слідчих та процесуальних дій, в тому числі експертиз із оформленням відповідних висновків.
Зауважує, що на даний час відпала потреба в застосуванні арешту зважаючи на наступне.
ОСОБА_7 є законним власником вищевказаного вилученого та арештованого майна, а всі вилучені кошти були зароблені ним особисто та є збереженнями його сім'ї.
Адвокат вважає, що наслідком такого арешту є порушення майнових прав ОСОБА_7 на вільне користування та розпорядження вказаними грошовими коштами.
До того ж, адвокат звертає увагу, що ОСОБА_7 , як власник майна, на даний час не має статусу обвинуваченого по даному кримінальному провадженні, а отже відсутні правові підстави для арешту майна.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 підтримав подане ним клопотання та просив скасувати арешт на вилучене майно, зокрема 6000 доларів США, належних ОСОБА_7 у повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечили щодо задоволення клопотання.
Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про скасування арешту на 6000 доларів США, оскільки відносно даного майна можливе застосування спеціальної конфіскації.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 с. 133 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ КПК України з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
За ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
З приписами ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Порядок скасування арешту майна встановлюється ст. 174 КПК України.
Частиною 1 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 серпня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025181110000233 від 20 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про арешт майна та накладено арешт із забороною його відчуження, розпоряджання та користування на:
- мобільний телефон марки "Motorola G28" серійний номер НОМЕР_1 , IMEI1 НОМЕР_2 IMEI2 НОМЕР_3 , який було вилучено у ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 ;
- мотоцикл марки "KINLON JL 150-70C" номер рами НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 ;
- грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США, мобільний телефон марки "Realme gt neo 2" із сім-карткою НОМЕР_5 , який було вилучено у ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ;
- мобільний телефон марки "Samsung" SM-A366B/DS", який було вилучено у ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 .
Слідчий суддя при прийнятті рішення про накладення арешту на дане майно виходив з того, що дане майно має значення речового доказу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.
Судом встановлено, що за час проведення досудового розслідування у вказаному провадженні про підозру ОСОБА_7 не повідомлено та наразі процесуальний статус останнього значиться як свідок.
Також судом не встановлено даних, що вилучені грошові кошти потрібні для виконання будь-яких слідчих (розшукових) процесуальних дій, в межах кримінального провадження.
Суд зауважує, що при вирішенні питання про скасування арешту, враховує вимоги розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для власника/законного володільця майна.
Так, згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ісмаїлов проти росії" від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
В той же час, ст. 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").
Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
При цьому, судом в ході судового розгляду не встановлено доказів того, що такий захід забезпечення як арешт грошових коштів, які належать ОСОБА_7 , виправдовує подальше втручання держави у право на мирне володіння належним йому майном.
Так, суд звертає увагу на те, що арешт на вказані грошові кошти, власником яких є ОСОБА_7 , накладено 22 серпня 2025 року, в той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, власник арештованого майна не набув процесуального статусу обвинуваченого, а є лише свідком, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та суттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що в сукупності свідчить про те що, підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення, як арешт вищезгаданого майна відсутні.
До того ж, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення, кримінально процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, його представника, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати.
При цьому, прокурором не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт грошових коштів, належних ОСОБА_7 .
Більш того, прокурором не надано жодних даних, що у період дії арешту майна взагалі проводилися чи проводяться будь-які слідчі та/або процесуальні дії щодо грошових коштів.
У той же час, законність належності арештованих коштів саме ОСОБА_7 у ході судового розгляду не спростовано.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі "Бакланов проти російської федерації", Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 року по справі "Фрізен проти російської федерації", судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Таким чином, в ході розгляду клопотання судом не встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а саме грошових коштів в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США, які належать ОСОБА_7 , виправдовує завдання кримінального провадження чи відповідає його загальним засадам.
Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для власника майна, суд вважає доведеним адвокатом ОСОБА_6 , що на теперішній час, в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для задоволення клопотання та скасування арешту з грошових коштів в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США, які були вилучені в межах даного кримінального провадження в ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 169, 174, 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 395 КПК України, суд,-
Клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025181110000233 від 20 серпня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задоволити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 серпня 2025 року на 6000 (шість тисяч) доларів США, належних ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений о 17 год. 26 лютого 2026 року в приміщенні Дубровицького районного суду Рівненської області.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1