Справа № 513/103/26
Провадження № 3/513/121/26
Саратський районний суд Одеської області
03 березня 2026 року Саратський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 19 жовтня 2020 року органом 5144, РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
15 січня 2026 року о 11 годині 19 хвилин в с. Плахтіївка, по вул. Сонячна, Білгород-Дністровського району Одеської області, водій керував електро мопедом, без реєстраційного номеру, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Алкотестер Драгер та в медичному закладі відмовився під запис на бодікамеру, чим порушив п2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, надав до канцелярії суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, вину визнав повністю.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд дійшов до таких висновків.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. 2.5, 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, дослідженим судом відеозаписом, на якому зафіксована відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, а також відмова від проходження такого огляду в медичному закладі, постановою Саратського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами, та іншими матеріалами справи.
Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та додані до нього докази у своїй сукупності беззаперечно підтверджують той факт, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу та в медичному закладі.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 притягувався вже протягом календарного року до адміністративної відповідальності передбаченої за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинена особою яка повторно протягом року вчила будь-яке з порушень, передбачених частиною першою ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завадити серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд відповідно до ст.33 КУпАП враховує характер адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий та сімейний стан. Судом не встановлено обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
На підставі наведеного, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення суд, враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
В матеріалах справи відсутня інформація щодо отримання посвідчення водія ОСОБА_1 , так відповідно до довідки наданої відділенням поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП В Одеській області №19192-2026 від 17 січня 2026 року, згідно облікових даних ГЦС МВС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія не отримував.
Разом з тим, відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20, провадження № 51-944 кмо 23) встановлено, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ст. 286 КК України) або в цьому ж порушенні, вчиненому в стані сп'яніння (ст. 286-1 КК України), незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення, тому суд дійшов до висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Отже, з урахуванням вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 є інвалідом ІІ групи.
Керуючись ст.ст.130, 24, 283, 284 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без вилучення транспортного засобу.
Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок № UA848999980313080149000015001, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, отримувач коштів - ГУК у Одеській області (Одеська обл.) 21081300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя К. Ю. Рязанова