ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
03 березня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2025 року за №12025163510000618 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянка Луганської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 08.08.2025 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановив:
ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення майнових злочинів на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив та діючи з прямим умислом з корисливих мотивів, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах діючого на території України воєнного стану вчинив ряд злочинів з наступних обставин.
Так, 02 вересня 2025 року, близько 18 год. 25 хв., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , в умовах дії воєнного стану на території України, перебуваючи на пляжі між нічним клубом «Ібіца» та «Ітака», за адресою: м. Одеса, вул. Аркадійська Алея 1/2, побачив на піску рюкзак, в якому знаходились особисті речі громадянина Республіки Польща ОСОБА_8 , які для останнього матеріальних цінностей не несуть та мобільний телефон марки «Iphone 15» в корпусі блакитного кольору з пам'яттю 128 GB, IMEI НОМЕР_1 , з серійним номером НОМЕР_2 з e-SIM-картою мобільного оператору Водафон НОМЕР_3 .
В цей же час, у ОСОБА_7 раптово виник злочинний намір, спрямований на таємне заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, а предметом свого злочинного посягання він обрав безпосередньо вищевказаний рюкзак.
Реалізуючи раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 , впевнившись, що його дії залишаються непомітними для потерпілого та оточуючих, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав рюкзак в якому знаходились особисті речі громадянина Республіки Польща ОСОБА_8 , які для останнього матеріальних цінностей не несуть та мобільний телефон марки «Iphone 15» в корпусі блакитного кольору з пам'яттю 128 GB, IMEI НОМЕР_1 , з серійним номером НОМЕР_4 -SIM-картою мобільного оператору Водафон НОМЕР_3 , вартістю 22 200,00 гривень, який фактично належить на праві власності ОСОБА_8 .
Після чого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_8 майнової шкоди на суму 22200,00 гривень.
Окрім того, 05 вересня 2025 року, близько 16 год. 09 хв., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , в умовах дії воєнного стану на території України, перебуваючи в розважальному закладі бару «Просеко Монтана», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Аркадійська Алея 1, побачив на столі мобільний телефон марки «Samsung А71» в корпусі синього кольору, пам?ять НОМЕР_5 (оперативна пам'ять 8 ГБ), який належить на праві власності ОСОБА_9 .
В цей же час, у ОСОБА_7 раптово виник злочинний намір, спрямований на таємне заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, а предметом свого злочинного посягання він обрав безпосередньо вищевказаний мобільний телефон.
Реалізуючи раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 , впевнившись, що його дії залишаються непомітними для потерпілого та оточуючих, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung A71» в корпусі синього кольору, пам'ять 128 ГБ (оперативна пам'ять 8 ГБ), вартістю 4883,50 гривень.
Після чого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_9 майнової шкоди на суму 4883,50 гривень.
Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, не оспорюючи при цьому обставини злочинів, які викладені в обвинувальному акті, зазначивши, що на даний час він зробив для себе позитивні висновки та вирішив припинити злочинну діяльність.
Потерпілий ОСОБА_9 будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини не явки до суду не повідомив, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, його представник - адвокат ОСОБА_10 в підготовчому судовому засіданні заявив про можливість здійснення судового провадження у цій справі за відсутності потерпілого, оскільки потерпілий обізнаний про те, що у даному кримінальному провадженні відбувається судове провадження, але через те, що він є громадянином Польщі, де постійно і проживає, не має можливості прибувати у судові засідання, тому просив здійснювати судове провадження за його відсутності.
Суд, враховуючи думки сторін кримінального провадження, які не наполягали на обов'язковій участі потерпілих в судовому провадженні, вважав за можливе провести судовий розгляд без участі потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , участь якого в судовому засіданні була забезпечена участю його захисника.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.
У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_7 , доказів, що стосуються особи останнього, доказів та документів, що стосуються речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження, а також доказів, наданих в підтвердження цивільного позову. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
У судовому засіданні ОСОБА_7 надав показання, що дійсно, будучи обізнаним про запровадження на території України воєнного стану, у час, дату та місці, зазначені в обвинувальному акті, а саме 02.09.2025 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи на пляжі в Аркадії, він побачив рюкзак, який у подальшому таємно викрав, при цьому серед речей у рюкзаку знаходився мобільний телефон «iPhone 15» блакитного кольору. Крім того, він пояснив, що 05.09.2025 року близько 16 годин 00 хвилин, перебуваючи у барі «Просеко Монтана» в Аркадії, побачив мобільний телефон марки «Samsung», який у подальшому також таємно викрав. Викрадені телефони він продав, а гроші витратив на власні потреби.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 пояснив суду, що повністю погоджується з оцінкою викраденого майна та завданою потерпілим шкодою, які зазначені в обвинувальному акті.
Щодо цивільного позову, заявленого ОСОБА_8 , обвинувачений пояснив, що матеріальну шкоду він визнає частково, лише в частині вартості мобільного телефону «iPhone 15», а саме у сумі 22200,00 грн., як то вказаному в обвинувальному акті, в решті він позов не визнає, оскільки він не доведений.
Таким чином, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Тому, суд з урахуванням того, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжений і діє до наявного часу, вважає доведеною винність ОСОБА_7 у вчиненні ним злочинів, та кваліфікує його дії, як за епізодом викрадення майна потерпілого мобільний телефон «iPhone 15», так і за епізодом викрадення майна у потерпілого ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисні корисливі злочини, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
ОСОБА_7 раніше судимий, мав до затримання постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, не одружений, дані про його перебування на обліку у лікарів психіатра та нарколога відсутні.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.
Судом також не встановлено обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_7 .
Так, суд не визнає обставиною, що пом'якшує покарання винного щире каяття, про що стверджувала захисник, оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині. Також ця обставина може бути визнана такою, що пом'якшує покарання лише в тому разі, коли щире каяття було дієвим і включало в себе активні дії.
Аналогічну позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах.
Отже, оцінюючи поведінку обвинуваченого як після вчинення злочину, так і під час судового розгляду, в даному конкретному випадку, суд констатує, що заява обвинуваченого в суді, що він зробив для себе позитивні висновки, при тому, що на питання захисника заявив, що не жалкує про вчинене, злочини вчинив через скрутне матеріальне становище, він не вчиняв жодних спроб хоча б частково почати відшкодовувати завдану шкоду, тобто поведінка обвинуваченого під час кримінального провадження у цій справі не свідчить про дійсну наявність його щирого каяття у вчиненому та осуду своєї поведінки, його намагання виправити ситуацію, а відтак не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання винного, як щире каяття.
Таким чином, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини даного кримінального провадження, давши їм оцінку, беручи до уваги особу обвинуваченого, тяжкість вчинених ним злочинів, керуючись вимогами кримінального закону та передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і у суду є підстави застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 покарання пов'язане з позбавленням волі.
До такого висновку суд приходить виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_7 , будучи засудженим 08.08.2025 року Приморським районним судом м. Одеси за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, знову, через короткий проміжок часу від дня ухвалення вироку відносно нього, в період призначеного судом іспитового строку, продовжив злочинну діяльність, вчинивши умисні корисливі тяжкі злочини, що свідчить про його стійке небажання стати на шлях виправлення, відчуття безкарності за вчинене та схильність до вчинення злочинів. Тому, з урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно для його виправлення і припинення нових злочинів призначити покарання, пов'язане з позбавленням волі. Визначаючи строк такого виду покарання, суд враховує, позитивні висновки останнього щодо вчиненого, його вік, в якому особа ще здатна на виправлення, тому призначає строк покарання винному ОСОБА_7 в межах прирівняних до мінімального, визначеного санкцією частини статті, за якою він визнається винуватим. Остаточне покарання за цим вироком суд визначає у відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, за принципом часткового складання покарань, зокрема винному ОСОБА_7 , що не відбув повністю призначене покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2025 року, з невідбутих ним п'яти років позбавлення волі, слід частково приєднати до покарання, призначеного за даним вироком, у виді двох місяців позбавлення волі.
В даному випадку, за переконанням суду, таке покарання та принцип його призначення повністю досягне мети його застосування та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки і не становитиме для нього особистого надмірного тягаря, у зв'язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.
Відтак, за встановлених обставин, суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі, не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки він довіри суду не виправдав та в період іспитового строку знов вчинив умисний корисливий злочин, що безумовно виключає застосування положень ст.75 КК України.
Судом також встановлено, що у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_7 з 09 жовтня 2025 року перебуває під вартою у зв'язку із застосуванням до нього ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2025 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому в силу положень ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_7 слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд враховуючи ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, що були підставою для застосування відносно ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати, не вбачає підстав для зміни або скасування обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
В силу ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_7 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта для проведення:
- судової товарознавчої експертизи № 2254 від 12.09.2025 року у сумі 424 (чотириста двадцять чотири) гривні 08 копійок;
- судової товарознавчої експертизи №2275 від 16.09.2025 року у сумі 424 (чотириста двадцять чотири) гривні 08 копійок.
Питання про долю речових доказів, які визнані такими та долучені до матеріалів провадження постановою старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 від 05.09.2025 року, постановою старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 11.09.2025 року, суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України, зокрема речові докази: оптичний носій DVD-RW диск AXENT 4,7 GB із відеозаписами зовнішнього відеоспостереження за адресою: м. Одеса, вул. Аркадійська алея,1/2; оптичний носій DVD-RW диск AXENT 4,7 GB із відеозаписами зовнішнього відеоспостереження за адресою: м. Одеса, вул. Аркадійська алея,1/2, - слід залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого вони долучені.
Вирішуючи цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 , заявлений в рамках даного кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Так, представник потерпілого ОСОБА_10 просив стягнути з ОСОБА_7 заподіяну вчиненим злочином матеріальну шкоду у сумі 39114 гривень 49 копійок, моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень 00 копійок, яку обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілий був позбавлений можливості належним чином реалізувати свої життєві плани, у тому числі відпочинок, що призвело до тривалих душевних страждань, переживань та необхідності витрачати значні зусилля для відновлення порушених прав. Крім того, представник потерпілого просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 витрати за надання правової допомоги у сумі 10000,00 грн.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні заявив, що цивільний позов потерпілого визнає частково, зазначивши, що матеріальну шкоду він визнає частково, лише в частині вартості мобільного телефону «iPhone 15», а саме у сумі 22200,00 грн., як то вказано в обвинувальному акті, в решті він позов не визнає, оскільки він не доведений.
Відповідно до ст. ст. 127-129 КПК України, суд, постановляючи обвинувальний вирок залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє позов повністю, частково, відмовляє в його задоволенні чи залишає без розгляду, роз'яснюючи цивільному позивачеві право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як слідує з положень ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В цивільному позові представник потерпілого зазначає, що обвинуваченим, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, спричинено збиток потерпілому на загальну суму 39114,49 грн., що складається з вартості мобільного телефону «iPhone 15» - 2980,61 польських злотих, що в перерахунку на гривню становить 33376,00 грн., витрати за послуги на оформлення тимчасового закордонного паспорту республіки Польща - 140 польських злотих, що в перерахунку на гривню становить 1568,00 грн., оплати за тимчасовий закордонний паспорт, виготовлений в Україні - 40 Євро, що в перерахунку на гривню становить 1946,83 грн., готівкові кошти, що були в рюкзаку - 100 польських злотих, що в перерахунку на гривню становить 1120,00 грн, та 200 грн., квиток на потяг до м. Львів у консульство Республіки Польща - 903,66 грн.
Суд, дослідивши позовну вимогу потерпілого про стягнення майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 39114,49 грн., матеріали кримінального провадження, надані представником потерпілого докази в підтвердження позовних вимог, дійшов висновку, про те, що у цій частині позов потерпілого підлягає задоволенню частково, в сумі зазначеній в обвинувальному акті, а саме у сумі 22200 грн., оскільки сума матеріальної шкоди, заявлена у позові не доведена належними доказами, та потерпілим не виконано вимоги ст.ст.77-80 ЦПК України.
Так, згідно обвинувального акту та обвинувачення, яке визнано судом доведеним обвинувачений викрав у ОСОБА_8 рюкзак з речами, які для останнього матеріальних цінностей не несуть та мобільний телефон марки «Iphone 15» в корпусі блакитного кольору з пам'яттю 128 GB, IMEI НОМЕР_1 , з серійним номером НОМЕР_4 -SIM-картою мобільного оператору Водафон НОМЕР_3 , вартістю 22200,00 гривень, завдавши ОСОБА_8 майнової шкоди на суму 22200,00 гривень. Згадана сума шкоди підтверджена також висновком судової товарознавчої експертизи №2254 від 12.09.2025. Натомість, в підтвердження заявленої суми матеріальної шкоди представник потерпілого надав суду документи, складені іноземною мовою без їх відповідного перекладу, з яких не можливо встановити на що само витрачались кошти; квіток сполученням Одеса-Головна - Львів, який придбаний 19.08.2025, тобто до вчинення ОСОБА_7 злочину, що не підтверджує «поза розумним сумнівом» ціль поїздки, на яку вказує представник позивача, а також витяг з ЄРДР, який в розумінні кримінального процесуального та цивільного процесуального законів не є доказом у кримінальному провадженні щодо доведення вимог цивільного позову.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, суд констатує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 (відповідач) завдав потерпілому (позивачу) матеріальної шкоди вчиненим злочином, саме у сумі, заявленій потерпілим, а тому частково задовольняє позов потерпілого в цій частині у сумі 22200,00 грн.
Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до наступних висновків.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).
Суд вважає, що заявлена потерпілим ОСОБА_8 позовна заява про стягнення з ОСОБА_7 моральна шкода в сумі 10000 грн. підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
В позовній заяві представник потерпілого в обґрунтування моральної шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_8 зазначив, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілий був позбавлений можливості належним чином реалізувати свої життєві плани, у тому числі відпочинок, що призвело до тривалих душевних страждань, переживань та необхідності витрачати значні зусилля для відновлення порушених прав.
Вказане є суб'єктивним припущенням потерпілого, що всупереч п.5 ч.3 ст.175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не підтверджено доказами та визнається судом неспроможним.
Так, при визначенні розміру відшкодування, суд виходить з того, що слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини справи, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілого ОСОБА_8 , який в судові засідання не з'являвся, а його представник прибув до суду лише в підготовче судове засідання, яке відкладено через неявку потерпілих, а потім подав заяву про підтримання цивільного позову, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілому в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень та саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілого за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілого і не буде становити надмірного тягаря для винного ОСОБА_7 , який має відшкодувати потерпілому таку шкоду.
При цьому, суд констатує, що потерпілий не виконав визначеного ЦПК України обов'язку щодо доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та не довів перед судом заявлений ним розмір моральної шкоди.
Також, потерпілим не доведено такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги потерпілого. Відтак розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.
За встановлених судом обставин та наведених підстав цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Що стосується питання відшкодування ОСОБА_7 витрат, понесених потерпілим та цивільним відповідачем на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціну позову та/або значення справи для сторони. Обов'язковим переліком документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, незалежно від юрисдикції спору є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з позначкою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).
КПК не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування в кримінальному провадженні.
Так, на підтвердження розміру вказаних витрат, представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_10 надано договір про надання правової допомоги №19-14112025 від 14.11.2025, акт № 1 приймання - передавання послуг від 03.12.2025 року до договору №19-14112025, додаткову угоду № 1 від 03.12.2025 року до договору №19-14112025, відповідно до якої розмір гонорару за надані послуги складає 10000, 00 грн.
Отже, як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілим - цивільним позивачем та адвокатом було укладено договір про надання останнім правничої допомоги. Упродовж судового провадження цей адвокат здійснював представництво інтересів потерпілого. Адвокат, як представник потерпілого та цивільного позивача, згідно наданих ним документів, ознайомлювався з документами клієнта, здійснив попередню консультацію (2 год.), зустрічався з клієнтом, надавав консультації, узгоджував правову позицію (2 год.), підготував позовну заяву (3 год.), підготував матеріали для подання до суду, направив позовну заяву до суду (1 год.), участь у судовому засіданні 04.12.2025 (2 год.), що за твердженням адвоката вартувало 10000 грн для потерпілого.
Проте представник потерпілого не надав жодного розрахунку вартості правових послуг, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правової допомоги в цьому кримінальному провадженні, з урахуванням критеріїв дійсних адвокатських витрат, їх необхідності та розумності.
Інформація, яка міститься в акті приймання правової (правничої) допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу щодо кожного з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу щодо кожного з виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону (сторону захисту) можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Також, з матеріалів судового провадження вбачається, що судом у цій справі не призначалось судових засідань на 04.12.2025, ухвалою суду підготовче судове засідання було призначено на 05.12.2025, в якому був відсутній представник позивача. Звертаючись з вимогами про стягнення з ОСОБА_7 витрат на правову допомогу, представник позивача не надав суду підтвердження понесення таких витрат потерпілим, хоча відповідно до умов договору про надання правової допомоги №19-14112025 від 14.11.2025 Замовник зобов'язується сплатити на користь Виконавця гонорар чи інші витрати протягом трьох днів з моменту отримання рахунку Виконавця (п. 4.3 Розділу IV). Відповідно п.2 Додаткової угоди № 1 від 03.12.2025 року до договору №19-14112025 Сторонами узгоджено, що гонорар сплачується шляхом оплати на банківські реквізити Адвоката, у строк до першого судового засідання. Натомість адвокатом не надано суду документи, що свідчать про оплату гонорару адвокату, як то передбачено договором, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, що було б правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення указаних вимог представника потерпілого, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -
ухвалив:
ОСОБА_7 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
В силу ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_7 за даним вироком, приєднати частково 2 (два) місяці позбавлення волі з невідбутого ним покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2025 року, та остаточно ОСОБА_7 до відбування призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 3 (три) місяці.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
В силу ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного ОСОБА_7 покарання, строк його попереднього ув'язнення з 09.10.2025 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_8 ( ОСОБА_13 ) (РНОКПП: НОМЕР_7 ) матеріальну шкоду в розмірі 22200,00 грн. (двадцять дві тисячі двісті гривень 00 копійок), моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок), а всього стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 ( ОСОБА_13 ) в якості відшкодування шкоди, завданої злочином 27200,00 грн. (двадцять сім тисяч двісті гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позову та вимог про стягнення витрат на правову допомогу, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, а саме на залучення експерта для проведення:
- судової товарознавчої експертизи № 2254 від 12.09.2025 року у сумі 424 (чотириста двадцять чотири) гривні 08 копійок;
- судової товарознавчої експертизи №2275 від 16.09.2025 року у сумі 424 (чотириста двадцять чотири) гривні 08 копійок.
Речові докази:
- оптичний носій DVD-RW диск AXENT 4,7 GB із відеозаписами зовнішнього відеоспостереження за адресою: м. Одеса, вул. Аркадійська алея,1/2;
- оптичний носій DVD-RW диск AXENT 4,7 GB із відеозаписами зовнішнього відеоспостереження за адресою: м. Одеса, вул. Аркадійська алея,1/2, - залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого вони долучені.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/25386/25
Номер провадження № 1-кп/522/2251/26
Головуючий суддя - ОСОБА_1