Справа № 504/2246/19
Номер провадження 1-кп/504/150/26
02.03.2026 рокус-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області:
у складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , розглянувши в залі суду в с-щі Доброслав, в судовому засіданні, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що подане в межах розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за №42018161010000538 від 26.11.2018 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
на розгляді Доброславського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України. На думку прокурора існують ризики поза процесуальної поведінки обвинуваченого, які полягають у тому, що обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на свідків кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Перешкодити зазначеним ризикам може запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В судовому засіданні прокурор підтримав вищевказане клопотання.
Сторона захисту заперечувала, щодо задоволення клопотання прокурора. Захисник просив призначити обвинуваченому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 позицію свого захисника повністю підтримав. Повідомив суд, що у 2019 році він поинув с-ще Доброслав та переїхав у Київську області до брата, про те, що перебував у розшуку не знав. До 2024 року він працював по найму, а в 2024 році почав проходити військову службу, на даний час він не проходить військову службу, через непорозуміння з командуванням.
Суд, заслухавши доводи прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення (ст. 177 КПК України). Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше (ст. 178 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, яке є тяжким за правилами ст. 12 КК України. Санкція інкримінованого діяння передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років. Обвинувачений є непрацевлаштованим, малолітніх дітей на утриманні не має. Доказів наявності тісних соціальних зв'язків у м. Одеса та Одеській області обвинуваченого суду не надано.
Підозра ОСОБА_6 , на переконання суду є обґрунтованою, оскільки посилання в реєстрі КП на матеріали досудового розслідування, свідчать, що стороною обвинувачення зібрано доказову базу, що може викликати в пересічного спостерігача усвідомлення про причетність обвинуваченого до інкримінованого діяння. При цьому, на цій стадії суд не вдається до детального аналізу та оцінки доказів, що зібрані сторонами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій. В обвинуваченого відсутнє постійне місце роботи, малолітніх дітей на утриманні не має. При цьому, санкція інкримінованого діяння передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років. Доказів наявності тісних соціальних зв'язків у м. Одеса та Одеській області обвинуваченого суду не надано. Вказані обставини, на переконання суду посилюють ризик втечі. Саме по собі усвідомлення обвинуваченим суворості можливого майбутнього покарання може спровокувати його позапроцесуальну поведінку. Доказів зворотного судом не здобуто. При цьому, обвинувачений тривалий час перебував у розшуку, будучи обізнаним про те, що відносно нього наявне нерозглянуте кримінальне провадження. За таких обставин, ризик втечі обвинуваченого від суду є підтвердженим.
Ризик впливу на свідків є також підтвердженими, з огляду на те, що свідки у провадженні судом, ще не допитані та обвинувачений зможе вдатись до спроб будь-яким чином на них вплинути. Отже, ризик впливу на свідків існує, також з певною ймовірністю.
На даний час усі свідки та обвинувачений у даному кримінальному провадженні не допитані безпосередньо судом і лише такий допит може бути покладений в основу судового рішення за наслідками розгляду провадження. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
У зв'язку із викладеним вище суд зазначає, що ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Крім того, ризик перешкоджання кримінальному провадженню, який обґрунтований прокурором ухиленням ОСОБА_4 від явки до суду, з метою перешкоджання правосуддю є доведеним, оскільки обвинувачений будучи належним чином повідомленим про судове засідання у цій справі, до суду не з'явився, покинув місце свого постійного проживання, переїхав до м. Києва, внаслідок чого був оголошений у розшук..
В судові засідання, що були призначені обвинувачений не з'являвся, повідомлявся про розгляд справи належним чином, у зв'язку з чим 02.02.2026 судом надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою його приводу до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В ході виконання ухвали суду, працівниками ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві було затримано обвинуваченого та приводом доставлено до суду.
Отже, наявні підстави вважати, що обвинувачений переховувався від суду, при цьому мав змогу брати участь у кримінальному провадженні та прибувати за викликом до суду. Доказів зворотного судом не здобуто. За таких обставин, у цьому кримінальному провадженні, для досягнення завдань і цілей, що визначені у ст. 2 КПК України, зважаючи на приписи п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України до обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, враховуючи покарання, що загрожує обвинуваченому, беручи до уваги його вік, стан здоров'я, наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому клопотання прокурора слід задовільнити.
Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З однієї сторони розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншої - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого його обвинувачують, сума неправомірної вигоди, тощо.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначені застави суд виходить з тяжкості інкримінованого злочину, відсутність судимостей у обвинуваченого, обставин вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, ненадання суду даних, щодо майнового стану обвинуваченого, а також ту обставину, що під час перебування під вартою обвинувачений не отримує доходів.
Враховуючи наведене, справедливим розміром застави обвинуваченому у цьому кримінальному провадженні буде 30 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 99840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень. Такий розмір застави з урахуванням усіх обставин справи є пропорційним у даному кримінальному провадженні та здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та застерегти останнього від продовження вчинення кримінальних правопорушень.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 184, 194, 197, 331, 369-372 КПК України, суд -
клопотання прокурора про обрання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на шістдесят днів до 30.04.2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу 30 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 99840 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави та з моменту звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, наступні обов'язки: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із Одеського району Одеської області без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; - здати на зберігання до Головного управління ДМС в Одеській області вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045 документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд до України.
Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.
Копію ухвали надіслати/вручити учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для організації її виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1