Справа № 947/38496/25
Провадження № 2/947/534/26
Іменем України
03.03.2026 м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:
- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,
- представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення,
Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи
У жовтні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулася ОСОБА_2 (далі також - позивачка), поданим в її інтересах представником ОСОБА_1 до своєї колишньої невістки ОСОБА_3 (далі також - відповідачка) про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 наразі є пенсіонеркою та мешкає в м. Татарбунари Одеської області. Разом з чоловіком мають незадовільний стан здоров'я, у зв'язку з чим подружжю пенсіонерів необхідно мешкати в м. Одесі у своїй квартирі. Натомість колишня невістка - відповідачка після розлучення з їхнім сином вказану квартиру не звільнила, хоча має інше житло. Позивачку (власницю житла) до означеної квартири не впускає. Вказані обставини стали підставою для звернення з негаторним позовом до суду.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Заяви та клопотання учасників справи
Не надходили.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 12.11.2025 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовчі судові засідання призначалися на 04.12.2025 та 29.01.2026.
Ухвалою суду від 29.01.2026 підготовче провадження закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 25.02.2026.
У судовому засіданні 25.02.2026 представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідачка, належним чином повідомлена, жодного разу до суду не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Відзив до суду не надходив. Відтак, суд уважає за можливе здійснити судовий розгляд за наявними матеріалами та винести заочне рішення по суті спору. Будь-яких заперечень від учасників справи щодо ухвалення заочного рішення не надходило.
Фактичні обставини справи
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом установлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 05.03.2024, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варавою К.В. за реєстровим № 152, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 05.03.2024 № 368564790.
Дарувальником є син позивачки - ОСОБА_4 , який набув одноособово право власності на вказану квартиру в процесі приватизації відповідно до розпорядження органу приватизації від 26.01.2022 № 280865 та свідоцтва про право власності на житло від 26.01.2022 № НОМЕР_1 .
Наразі у вказаній квартирі зареєстрованим значиться тільки ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 06.08.2025 № Ш4-190119-ф/о.
Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 01.03.2002, підтверджено факт укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Ренійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 14 від 01.03.2002.
Факт розлучення подружжя підтверджено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2012 (справа № 1512/4505/2012).
Незадовільний стан здоров'я позивачки та її чоловіка підтверджено консультативними висновками спеціалістів Лікувально-діагностичного центру ТОВ «Свята Катерина-Одеса» від 15.09.2025, згідно з якими у ОСОБА_2 діагностовано гіпертонічну хворобу ІІ ст., атеросклеротичне ураження ІІ ст., персистуюче поступальне-перцептивне запаморочення.
Чоловік позивачки ОСОБА_5 має діагноз: рак передміхурової залози, встановлений консиліумом лікарів «Одеського регіонального клінічного протипухлинного центру» ООР» 23.07.2025.
Наявність іншого житла у відповідачки підтверджується даними декларації за 2021 рік, поданої нею як головним спеціалістом відділу ГУ ПФУ в Одеській області, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та квартира за адресою: АДРЕСА_3 (1/4 частка).
Застосовані норми права
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 41 Основного Закону України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ст. 47 Конституції України).
Означені положення Конституції України кореспондуються:
- із положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права,
- а також із положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до положень ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди (ст. 150 ЖК України).
У разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення (ч. 1 ст. 169 ЖК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Мотиви прийнятого рішення
Як установлено судом, відповідачка вселилася до означеної квартири як дружина сина відповідачки. Після їхнього розлучення продовжила там фактично мешкати як наймач без укладення письмового договору. Вимогу позивачки про виселення з означеної квартири не виконала.
Водночас позивачка з чоловіком є особами похилого віку, які мають тяжкі захворювання, у ув'язку з чим потребують переїзду до м. Одеси для забезпечення надання належної медичної допомоги.
Відповідачка забезпечена іншим житлом.
Згідно з ч. 1 cт. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Основного Закону). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право на житло повинно відповідати критеріям правомірності втручання в право особи. Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність наявності в сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Тобто, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
З урахуванням викладеного суд відмічає, що виселення відповідачки з означеної квартири, в якій остання проживає як наймач, є виправданим втручанням держави у право особи на житло.
Указане втручання є співмірним до приватного інтересу позивачки та членів її сім'ї на використання свого житла у спосіб, обумовлений між ними, безвідносно до інтересів та побажань відповідачки, яка тривалий час не виконує вимог власника житла - позивачки про виселення з квартири в розумний термін, маючи при цьому інше житло.
З урахування викладеного, в суду є достатні підстави для ухвалення рішення про виселення ОСОБА_3 із займаної нею квартири без надання іншого жилого приміщення.
Висновки суду
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
При оцінці доказів у цивільній справі суд застосовує стандарт доказування як «перевага більш вагомих доказів» (баланс ймовірностей), коли висновок про існування cтверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним (переконливим), аніж протилежний. Натомість застосування надмірного стандарту доказування є ознакою свавільності судового рішення, що може призвести до порушення права на справедливий суд.
Отже, проаналізувавши позовні вимоги та надані докази на їх підтвердження у поєднанні із застосованими нормами права, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачкою доведено перед судом належними та допустимими доказами факт безпідставності проживання відповідачки в квартирі позивачки, що є достатньою підставою для прийняття рішення про виселення останньої.
При цьому позбавлення права користування жилим приміщенням, за викладених вище обставин, не буде нести для відповідачки надмірний тягар, оскільки остання має у власності інше житло.
Судові витрати
За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
1. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення - задовольнити.
2. Усунути перешкоди у користуванні належною на праві власності ОСОБА_2 квартирою за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ НОМЕР_3 ) шляхом виселення ОСОБА_3 з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.
3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 );
Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Суддя: К. А. Цирфа