Справа № 539/474/25 Номер провадження 22-з/814/30/26 Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
19 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 травня 2025 рокупозов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором № 2030342275 від 12 травня 2020 року у розмірі 52894,24 грн., з яких 28435,66 грн. заборгованість за тілом кредиту, 24458,58 грн. заборгованість за відсотками, судовий збір у сумі 3028 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8500 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб Кизи, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Абдуллазаде Ламія Рагіб Кизи залишено без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 травня 2025 року залишено без змін.
10 грудня 2025 року ТОВ "Брайт Інвестмент" надіслало до суду засобами поштового звўязку заяву про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.
Заява обґрунтована тим, що позивачем у позовній заяві було зазначено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу та зазначено, що докази їх понесення будуть надані у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Абдуллазаде Ламія Рагіб Кизидо суду надійшли заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на порушення вимог процесуального законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного висновку.
Щодо поновлення строку для подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина перша статті 127 ЦПК України).
У заяві про ухвалення додаткового рішення обставини поважності причин пропуску вказаного строку мотивовано тим, що постанову суду апеляційної інстанції від 27.11.2025 заявник отримав через підсистему «Електронний суд» 10.12.2025 о 03:21.
З матеріалів справи вбачається, що позивач заяву про ухвалення додаткового рішення направив засобами поштового зв'язку 10.12.2025.
Оскільки заяву про ухвалення додаткового рішення заявник направив протягом п'яти днів після отримання рішення суду, апеляційний суд поновлює строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, на подання вказаної заяви.
Щодо вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)),
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, зазначено, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24) зазначено, що тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п'ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що договір № 01/05-23 про надання правової допомоги було укладено між ТОВ «Брайт Інвестмент» та Адвокатським бюро «Юлії Чміль» 01 травня 2023 року. Вартість наданих юридичних послуг визначено додатком № 1 від 01 травня 2023 року.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.08.2025 року розгляд даної справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 27 листопада 2025 року.
Вищевказана ухвала суду апеляційної інстанції доставлена до електронного кабінету ТОВ «Брайт Інвестмент» 01.08.2025 (а.с. 164, зворотня сторона)
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Полтавського апеляційного суду 19 серпня 2025 року, позивачем зазначено, що розмір витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції складає 35000 грн. (а.с. 167-172).
Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення позивач долучив акт про надання правової допомоги від 10.12.2025, вартість послуг яких ґрунтується на тарифах погоджених сторонами в додатку № 1 від 01.05.2023 та складає 15000 грн. (а.с. 226).
Тобто розмір судових витрат на правничу допомогу, які позивач просив стягнути з відповідача був заздалегідь відомий і будь-яких перешкод для подання доказів на їх підтвердження до завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач та/або його представник не мали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст.141, 270, 368 ЦПК України,
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий: О.В. Чумак
Судді: Ю. В. Дряниця
Л.І. Пилипчук