Справа № 552/8557/25 Номер провадження 11-кп/814/1091/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
26 лютого 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12024170000000678 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 27 січня 2026 року,
встановила:
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Вірменії, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст. 89 КК України не судимому,
обвинуваченому за ч.2 ст. 307 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 27.03.2026 включно з раніше визначеним розміром застави та покладенням обов'язків.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я населення, а саме: в умисних діях, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, а також незаконному збуті наркотичних засобів, психотропних речовин, передачі їх у місця позбавлення волі (пересиланні), вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, що продовжують існувати на момент розгляду.
На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати, обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з електронним засобом контролю, або зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вважає зазначені прокурором у клопотанні ризики вигадані, надумані і грунтуються на припущеннях та домислах.
Вказує, що посилання на тяжкість кримінальних правопорушень є недостатнім для застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, малолітню дитину, яка в 2025 році втратила матір при трагічних обставинах, у зв'язку з чим дитині потрібна підтримка батька, також має міцні соціальні зв'язки зі своєю матір'ю. ОСОБА_7 пропонують віддалену роботу і він зможе отримувати дохід та зможе забезпечувати свою дитину і допомогти своїй матері.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Оскільки учасники провадження не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, тому розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, відповідно до положень ч.4 ст.422-1 КПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження №12024170000000678 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за ч.2 ст. 307 КК України. В судовому засіданні 27 січня 2026 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27.03.2026 включно.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Більше того, необхідність застосування запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюються, оскільки апелянт просить обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або зменшення розміру застави.
Тому, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7 , а саме тяжких злочинів, за які передбачено покарання від шести до десяти років позбавлення волі, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не закінчено, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також колегія суддів враховує обставини вчинення злочину, те, що ОСОБА_7 хоча в силу ст.89 КК України є не судимим, однак раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто кримінальні правопорушення проти здоров'я населення, вчинені за попередньою змовою групою осіб, що вказує на його суспільну небезпечність.
Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати, обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому правопорушенні.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.
Колегія суддів враховує те, що ОСОБА_7 має соціальні зв'язки із сім'єю, матір'ю та малолітньою дитиною, пропозицію щодо працевлаштування, однак ці дані не спростовують наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і можливість їм запобігти в разі застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу з огляду на всі обставини справи, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відсутні підстави і для зменшення розміру застави, як про це ставить питання захисник в апеляційній скарзі.
Продовживши ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції на підставі ч.3 ст.183 КПК України визначив обвинуваченому як альтернативний запобіжний захід заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму, тобто в межах п.2 ч.5 ст.182 КПК України. Визначений розмір застави, враховуючи обставини інкримінованих ОСОБА_7 трьох епізодів корисливого тяжкого злочину, сукупності даних про особу обвинуваченого, доведеності таких, що не зменшились ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, відповідає критеріям, визначеним у ч.4 ст.182 КПК України, є справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, здатен забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків і підстави для зменшення зазначеного вище розміру застави обвинуваченому є відсутніми.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є такими, що не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування ухвали суду відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 27 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4