Справа № 554/2265/25 Номер провадження 22-ц/814/1244/26Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
02 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата складання повного текста судового рішення не зазначено) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Товариства з обмеженою відповідальність «ФК «Поліс», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міленіна Катерина Олегівна, про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, просила забезпечити позов шляхом:
накладення арешту на нежитлове приміщення 1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 931,6 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101);
заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс (код ЄДРПОУ: 38994463, країна реєстрації: Україна, адреса, 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд, 42-44, оф. 13В), державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: нежитловим приміщенням 1 загальною площею 931,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 585241153101);
заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс (код ЄДРПОУ: 38994463, країна реєстрації: Україна, адреса, 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд, 42-44, оф. 13В), державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, іншим підприємствам, установам та організаціям у будь-який спосіб відчужувати, передавати у користування (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) нерухоме майно - нежитлове приміщення / загальною площею 931,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101).
В обгрунтування заяви посилалася на існування ризику відчуження відповідачами нерухомого майна на користь третіх осіб, що призведе до неможливості поновлення порушених прав.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення заяви у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що її заява була розглянута судом з порушенням строків визначених ч.1 ст.153 ЦПК України.
Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що 01.10.2025 Полтавський апеляційний суд закрив провадження у справі № 554/8713/23, а отже рішення суду першої інстанції у цій справі втратило силу, як і рішення про забезпечення позову у цій справі.
Таким чином, на думку заявниці, на час розгляду судом першої інстанції її заяви про забезпечення позову жодних чинних арештів або заборон на відчуження громадської будівлі АДРЕСА_1 не існувало.
Звертає увагу, що в газетах наявні оголошення про продаж спільної будівлі ТОВ «ФК «Поліс», а отже існує ризик невиконання рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Поліс», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У підтвердження заперечень проти апеляційної скарги вказує, що, закриваючи провадження у справі № 554/8713/23, апеляційний суд не вирішував питання забезпечення позову, а отже залишилася чинною ухвала Октябрського Шевченківського) районного суду м.Полтави від 03.09.2024, про накладення заходів забезпечення позову на спірну нерухомість.
Інші учасники судового процесу правом подачі відзив сторони не скористались.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ ФК «Поліс», просила, ухвалити рішення, яким витребувати на її користь (повернути) спільну частку (19/100) громадської будівлі АДРЕСА_1 .
Заявлені вимоги мотивовані тим, що 19 серпня 2024 року державний реєстратор Дмитренко Т.І. на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року (справа № 554/9012/16-ц) ухвалила рішення, яким припинила право власності ОСОБА_1 на 19/100 частки громадської будівлі АДРЕСА_1 . Таке рішення позивачка вважає незаконним, оскільки рішення ухвалено з порушенням п.5 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Разом з позовом ОСОБА_1 заявила клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нежитлове приміщення; заборону ТОВ ФК «Поліс», державним реєстраторам та іншим особам, які виконують функції державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно спірного нежитлового об'єкта нерухомого майна; заборони ТОВ ФК «Поліс», державним реєстраторам, а також іншим суб'єктам, на яких покладено функції державного реєстратора, у будь-який спосіб відчужувати, передавати у користування спірне нерухоме майно.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 04 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено з тих підстав, що ухвалою суду від 03 вересня 2024 року у справі № 554/8713/23 забезпечений позов відносно спірного нерухомого майна, тому у ТОВ ФК «Поліс» чи ПАТ «ВТБ Банк» відсутня реальна можливість розпорядитися предметом іпотеки (спірним нерухомим майном).
У травні 2025 року ОСОБА_1 повторно подала суду клопотання про забезпечення позову, заявлена вимога мотивована тими ж обставинами і доводами, додатково у клопотанні зазначено, що рішенням суду у справі № 554/8713/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, тому заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 03 вересня 2024 року, будуть скасовані, при цьому 07 травня 2025 року у «Новій газеті» вже розміщено оголошення про продаж спірного нерухомого майна, що підтверджує наміри ТОВ ФК «Поліс» відчужити це майно до остаточного вирішення спору по суті.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави від 12 травня 2025 року залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 втретє подала суду клопотання про забезпечення позову, заявлена вимога мотивована тими ж обставинами і доводами, які заявниця вказувала у другій заяві про забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суддя суду першої інстанції виходив з того, що, як встановлено ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 травня 2025 року, рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27 березня 2025 (справа №554/8713/23) в позові ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Поліс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міленіна Катерина Олегівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , як опікун в інтересах ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, - на підставі відсутності права власності у позивачки на спірне майно.
Суд врахував, що ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову 22 вересня 2025 року і з того часу нічого не змінилося, заявницею не надано будь-яких доказів, що обґрунтовують її заяву, тим більше, що рішенням Октябрського районного суді м. Полтави (по справі №554/8713/23) в позові ОСОБА_1 відмовлено, на підставі відсутності права власності у позивачки, суд вважає, що заява подана необґрунтовано і безпідставно.
Неодноразові звернення до суду з заявами про забезпечення позову на тих самих підставах, про що судом виносились ухвали від 04 березня 2025 року, від 12 травня 2025 року, можуть свідчити про мету ОСОБА_1 - порушити права власника нерухомого майна, оскільки на цей час не встановлено протилежного, шляхом накладання арешту та забороною вчиняти певні дії.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, відчужити його тощо.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами(частина третя статті 150 ЦПК України).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо можливості вжиття таких заходів забезпечення позову як арешт чи заборона вчиняти певні дії у спорах немайнового характера, апеляційний суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року (справа N 754/5683/22), згідно яких:
«37. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18).
38. Велика Палата Верховного Суду підтверджує сформульовані нею у справах N 914/1570/20, N 381/4019/18 висновки та додатково зазначає таке.
39. До набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) процесуальний закон передбачав, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
40. Після набрання чинності Законом N 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: "Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом".
41. Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
42. Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
43. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
44. У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
45. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
46. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.»
У межах розгляду цієї справи позивачкою заявлена вимога про витребування майна (19\100 нежитлової будівлі) із чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст.388 ЦК України право витребування майна із чужого незаконного володіння належить неволодіючому власнику такого майна.
Судовими рішеннями у справі №554/9012/16-ц встановлено, що ТОВ ФК «Поліс» у встановленому законом порядку набуло право власності на спірний об?єкт нерухомого майна.
Рішенням суду від 02.11.2016 у справі № 554/5438/16-ц, яке набуло законної сили, встановлено факт нікчемності договору дарування та застосовано наслідки нікчемного правочину й повернуто все одержане за договором дарування частини нежитлової будівлі від 19.08.2011 , на який посилається ОСОБА_1 у підтвердження факта належності їй права власності на частку у спірному об?єкті нерухомого майна.
Суд першої інстанції , вирішуючи подану заяву, обгрунтовано взяв до уваги рішення Октябрського районного суду м.Полтави (справа №554/8713/23), яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв?язку з відсутністю у неї права власності на спірне нерухоме майно.
За станом на час розгляду судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі відносно спірного об?єкта нерухомого майна був чинним арешт, накладений ухвалою суду від 03 вересня 2024 року у справі № 554/8713/23.
Оцінюючи ризики утруднення чи неможливості виконання рішення суду у цій справі, апеляційний суд не вправі, як на тому наполягає ОСОБА_1 , вважати обгрунтованим її позов і вважати наперед незаконним рішення суду у справі 554/8713/23, у якій вирішений спір між тими ж сторонами і з аналогічних підстав.
Апеляційний суд визнає слушними доводи відзиву на апеляційну скаргу у частині того, що долучена ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову копія оголошення у газеті (т.1 а.с.237-238) не є належним, допустимим і достатнім доказом на підтвердження намірів ТОВ «ФК «Поліс» відчужити у будь-який спосіб спірний об?єкт нерухомого майна.
Оскільки за станом на час постановлення ухвали суду першої інстанції ризики незаконного, на переконання ОСОБА_1 , відчуження спірного об?єкта нерухомого майна були відсутні з огляду на чинність ухвали суду від 03 вересня 2024 року у справі 554/8713/23, слід визнати обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
В суді апеляційної інстанції заявницею надано копію ухвали Шевченківського районного суду м.Полтави від 24 лютого 2026 року, якою в заяві ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно: нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , по цивільній справі № 554/8713/23, відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 03.09.2024 року по справі № 554/8713/23, провадження 2-з/554/69/2024, у вигляді - «Заборонити ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад , Київській, Севастопольській міським,районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ) вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та / або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 , загальною площею 931, 6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101). Заборонити ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, іншим підприємствам, установам та організаціям у будь-який спосіб відчужувати, передавати у користування (у тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяжень та/або відчуження) нерухоме майно - нежитлове приміщення 1 по будівлі АДРЕСА_1 , загальною площею 931, 6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101).
Вказаною ухвалою заявниця наголошує на наявність підстав для задоволення її заяви та накладення заборон на спірне майно, однак вказані твердження не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ ФК «Поліс» у встановленому законом порядку набуло право власності на спірний об?єкт нерухомого майна, і воно перебуває у його власності; у межах розгляду цієї справи апеляційний суд відповідно до своїх повноважень перевіряє законність і обгрунтованість судового рішення на час його ухвалення, тому доводи ОСОБА_1 про те, що обставини, на які послався суд першої інстанції - існування арешту майна в іншій справі, відпали (перестали існувати) через чотири місяці після ухвалення оскаржуваного судового рішення, є необгрунтованими.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 02 березня 2026 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов