Справа № 554/8121/25 Номер провадження 22-ц/814/286/26Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
23 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Триголов В.М.,
судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,
секретар: Горбун К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 червня 2025 року по справі за заявою Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, заінтересована особа: Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради, про визнання спадщини відумерлою, -
У травні 2025 року представник Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про визнання відумерлою спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а майно, що входить до складу цієї спадщини, зокрема квартири АДРЕСА_2 , передати у власність Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, заінтересована особа: Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради, про визнання спадщини відумерлою.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржило Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради. Скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та справи про визнання спадщини відумерлою - це відмінні різновиди справ, що підлягають розгляду в порядку окремого провадження. Таким чином, є недопустимим застосування норм ст. 315 ЦПК України (справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення) до цієї справи №554/8121/25 про визнання спадщини відумерлою.
Окрім того, зазначає, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належну їй на права власності квартиру АДРЕСА_2 ніхто не успадкував, що підтверджується Витягом Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.05.2025 № 81339858 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.05.2025 № 425311018 (копії наявні в матеріалах справи).
Водночас, є відсутніми особи, що у встановленому законом порядку прийняли спадщину після померлої ОСОБА_1 , а також управлінню не відомо про осіб, які претендують на її спадкове майно. Наразі квартира АДРЕСА_2 є майном з невизначеним статусом, визнання якого відумерлою спадщиною є обов'язком органу місцевого самоврядування. Таким чином, будь - який спір про право відсутній.
Зважаючи на викладене скаржник просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 червня 2025 року, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Полтавська міська рада просить апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу - скасувати та направити вказану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що державним органом реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис від 09.05.2024 № 541. Факт смерті громадянки ОСОБА_1 підтверджується листом Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.08.2024 № 805/30.28-36 (а.с. 5).
На момент смерті громадянці ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації житла м. Полтава 24.11.2000, що підтверджується листом Приватного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 15.05.2025 № 5148 (а.с. 6).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.05.2025 № 425311018 відомості стосовно квартири АДРЕСА_2 відсутні (а.с. 7). Відповідно до довідки Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради від 05.05.2025 № 632 квартира АДРЕСА_2 є приватною власністю ОСОБА_1 (а.с. 8). Згідно вказаної довідки ОСОБА_1 проживала в квартирі АДРЕСА_2 з 21.02.1989 по 09.05.2024.
Управління майном комунальної власності міста звернулося до Першої полтавської державної нотаріальної контори у листі від 28.05.2025 № 01-05-01.1-11/441 з запитом про надання витягу (інформаційної довідки) зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину стосовно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (актовий запис про смерть № 541 від 09.05.2024), ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).
Листом Першої полтавської державної нотаріальної контори від 29.05.2025 № 829/01-09 надано Управлінню майном комунальної власності міста Витяг зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.05.2025 № 81339858 на ім'я ОСОБА_1 , 1946 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.05.2025 № 81339858 стосовно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (актовий запис про смерть № 541 від 09.05.2024) за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с. 12-13).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою, четвертою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, пославшись на роз'яснення, викладені у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», вважав, що у заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимога про передачу спадкового майна територіальній громаді, оскільки за таких обставин вбачається спір про право, що унеможливлює розгляд заяви у порядку окремого провадження.
Проте з такими висновками районного суду погодитися не можна, з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про визнання спадщини відумерлою (частина перша, пункт 8 частини другої статті 293 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 641/2666/19 (провадження № 61-12617св20) зазначено, що особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як і інших справ окремого провадження, зокрема, є таке: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред'явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб'єктивного права особи, щодо якого виникає спір. За умови наявності спору про право питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження.
Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний лише з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, у спорі існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів немає спору про право.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц, провадження № 14-225цс18, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 202/6418/18, провадження № 61- 8511св19 та від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18, провадження № 61-8171св19.
Правове регулювання, особливості та порядок процедури визнання спадщини відумерлою передбачено, зокрема, положеннями статті 1277 ЦК України.
Так, відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.
Відповідно до статті 334 ЦПК України заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.
Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (стаття 338 ЦПК України).
Таким чином, питання передачі у власність територіальної громади спадщини, яка в установленому законом порядку не була прийнята спадкоємцями померлої особи одночасно з визнанням судом спадщини відумерлою врегульовано нормами матеріального та процесуального права і сама по собі вимога заявника про передачу відумерлої спадщини у власність територіальної громади не свідчить про існування спору про право та не може бути підставою для відмови у відкритті окремого провадження.
Наведене свідчить про безпідставність висновків місцевого суду щодо наявності спору про право та необхідність застосування положень статті 379 ЦПК України - скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 червня 2025 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2026 року.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов