Житомирський апеляційний суд
Справа №279/17/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/389/26
Категорія ст.331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
26 лютого 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та апеляційної скарги ОСОБА_9 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 до 05 квітня 2026 року,-
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 05 лютого 2026 року обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави сто п'ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень до 05 квітня 2026 року.
Суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого та певних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на оскарження, скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
Вважає, що зазначена ухвала є необґрунтованою та незаконною.
На думку захисника, подане до суду клопотання містить формальний виклад обставин, мотивоване лише тяжкістю правопорушення та наявністю ризиків.
Зазначає, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризувався позитивно, перебуває більше 15 років на диспансерному обліку в зв'язку з наявними невиліковними хворобами, є особою з інвалідністю, стан здоров'я під час утримання в установі виконання покарань погіршився, він не отримує належного лікування. Судом не враховано та не надано належної оцінки поданий стороною захисту лист Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Держаної кримінально-виконавчої служби України» в Житомирській області від 28.01.2026 відповідно до якого під час перебування під вартою 14 разів звертався за медичною допомогою, в період з 18.09.2025 по 30.09.2025 проходив стаціонарне лікування у зв'язку з виявленими захворюваннями.
Вважає, що судом не взято до уваги, що на даний час письмові докази досліджені, потерпіла, свідки та обвинувачені допитані, тому, на думку захисника посилання сторони обвинувачення у клопотанні на можливий вплив на учасників провадження є необґрунтованими.
Вважає, що прокурором не доведено даних, які б свідчили, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно в умовах тримання його під вартою.
Щодо пропуску строку на оскарження, зазначає, що перебував з 09.02.2026 по даний час на стаціонарному лікуванні.
24.02.2026 надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_9 в якій він просить скасувати ухвалу про продовження строку тримання під вартою. Вважає своє затримання незаконним. Зазначає про порушення норм Конституції України. Зазначає, що потерпілій не було заподіяно ніякої шкоди, а саме моральної, фізичної та психологічної. Просить врахувати, що перебуває в Громадській організації "Правий сектор Любомльщини", яка зареєстрована з 29.12.2014, є інвалідом ІІІ групи та потребує спеціалізованої медичної допомоги, переніс інсульт.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення прокурора та потерпілої щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Доводи захисника про пропуск строків на апеляційне оскарження ухвали суду з поважних причин є обґрунтованими, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
В провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України (особливо тяжкого та тяжкого злочинів).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянта щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_9 ..
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та всіх обставин, передбачених ст. 194 КПК, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення судом попередніх ухвал про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 ..
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість покарання у разі визнання його винним, оскільки обвинувачений має право безперешкодного виїзду закордон, де проживав і працював, існує ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих - враховуючи характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, яке було пов'язане з шантажем та погрозами.
Колегія суддів зважає і на те, що потерпіла вказує, що ОСОБА_9 , перебуваючи під вартою, через знайомих висловлює їй погрози. Ці обставини, в своїй сукупності свідчать про те, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, на адресу апеляційного суду надійшли пояснення потерпілої ОСОБА_7 , яка категорично проти зміни продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 на домашній арешт та /або носіння електронного браслету.
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею імовірності у майбутньому.
При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду про необхідність застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що інший вид запобіжного заходу обвинуваченому, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК.
Доводи захисника про можливість застосування цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції при розгляді клопотання прокурора не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку обвинуваченого в разі обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою і в апеляційній скарзі.
Доводи захисника та обвинуваченого про те, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має поганий стан здоров'я, перебуває в Громадській організації "Правий сектор Любомльщини", не є переконливим аргументом для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
На думку колегії суддів, вказані обставини не можуть нівелювати наявність встановлених ризиків та не були для обвинуваченого стримуючим фактором.
За таких обставин доводи сторони захисту та обвинуваченого про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також про недоведеність існування підстав для продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 331, 376, 418, 419 КПК України, суд
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 квітня 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4