Провадження № 11-кп/803/381/26 Справа № 200/14289/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_11 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12017040000000567 за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 197-1, ст. 356, ч. 1 ст. 366 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині виправдання ОСОБА_11 за ст. 356 КК України скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України; на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України з урахуванням ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_11 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимим доказом протокол огляду з фототаблицею до нього від 20.08.2018, відповідно до якого оглянуто картографічний сайт Карты Google.com.ua, та який підтверджує факт експлуатації торгівельних павільйонів ТОВ «Гід», розміщених за відповідними адресами у м. Дніпро.
Зазначає, що судом не надано оцінку доказам, наданим стороною обвинувачення, на підтвердження факту реєстрації права власності у 2016 році за ТОВ «Гід» та експлуатації торгівельних павільйонів, наявним у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких у жовтні 2016 року зареєстровано за ТОВ «Гід», директором якого є обвинувачений, право власності на 34 торгівельних павільйони у м. Дніпро.
Також судом не надано оцінку доказам факту організації будівництва та експлуатації торгівельних павільйонів ОСОБА_11 , наявним у деклараціях про початок виконання будівельних робіт «Будівництво торгівельного павільйону» у м. Дніпро, в яких, відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 30.11.2017 № 29/1.1/783, підписи від імені директора ТОВ «Гід» виконані ОСОБА_11 .
Стверджує, що висновки суду про те, що на дату виникнення у ТОВ «Гід» права власності на нерухоме майно, законодавство України не передбачало обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та державної реєстрації права власності на нього, - не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та спростовуються рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 по справі 904/5610/15, яким відмовлено у визнанні за ТОВ «Гід» права власності на вказане майно.
Так, судом не взято до уваги, що вказаним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області встановлено, що позивачем за зустрічним позовом ТОВ «Гід» про визнання за останнім права власності на спірне нерухоме майно (торгівельні павільйони) не надано суду ні оригінал договору купівлі-продажу, ні оригінал акту приймання-передачі спірного майна. Також при дослідженні долученої ТОВ «Гід» копії договору купівлі-продажу нерухомого майна №4-10/11/2003 від 11.11.2003 (у вироку суду є посилання на договір від іншої дати - 12.11.2003), господарським судом виявлено, що договір складений на 2 аркушах, проте, залучена позивачем за первісним позовом - ТОВ «Тулс» копія договору викладена на 3-х аркушах. Окрім того, Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що ТОВ «Сервіс» не укладало з ТОВ «Гід» будь-яких договорів купівлі-продажу спірного майна.
Зазначає, що висновок суду зроблено без безпосереднього дослідження відповідного оригіналу договору купівлі-продажу №4-10/11/2003, що є порушенням вимог КПК України.
Вказує на те, що суд у вироку посилається на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2015 у справі №904/5610/15, якою підтверджено законність дій Головного архітектурно-планувального управління ДМР щодо підготовки проєктів розпоряджень міського голови про присвоєння адрес спірним об'єктам нерухомості - торгівельним павільйонам, на підставі наданих ТОВ «Гід» документів, водночас, суд залишив поза увагою, що вказану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2015 у справі №904/5610/15 скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016.
Стверджує, що судом визнано недопустимим доказом висновки експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, якими встановлено суму заподіяних обвинуваченим збитків, у зв'язку з порушенням судовим експертом норм КПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, водночас, 31.03.2025 судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про проведення повторної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Вважає, що висновки суду про те, що вищенаведені земельні ділянки, за якими було проведено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи, є власністю ТОВ «Гід», - не підтверджуються жодними доказами, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження вищевказані земельні ділянки, на яких розташовані торгівельні павільйони, є комунальною власністю та належать територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Звертає увагу на те, що в мотивувальній частині вироку судом зазначено, що жоден з досліджених доказів не може свідчити про те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_11 є склад злочину, передбаченого ст. 356 КК України. Водночас, в резолютивній частині вироку підставою для визнання ОСОБА_12 невинуватим та його виправдання визначено п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, а тому висновки суду мають суперечності.
Зазначає, що висновки суду, що інкриміноване ОСОБА_11 діяння не містить необхідної властивості оспорюваності, передбаченої ст.356 КК України, а відсутність оспорюваності дій виключає визнання їх кримінальне караним самоправством, є необгрунтованими, оскільки кримінальне провадження №12015040630002237 від 10.10.2015, на яке є посилання у вироку, розпочато за заявою Дніпропетровської міської ради від 14.09.2015 за фактом самовільного зайняття земельних ділянок ТОВ «Гід» (директором якого є ОСОБА_11 з 2014 року) на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2015, отже, правомірність дій ОСОБА_11 оспорювалась посадовими особами Дніпровської міської ради.
Також необгрунтованими є висновки суду, що ОСОБА_11 не є суб'єктом складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України, оскільки він, будучи директором ТОВ «Гід», діяв як службова особа, а службова особа, яка вчинила самовільні дії, підлягає відповідальності за ст. 365 КК України.
Обвинуваченим ОСОБА_11 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якому він просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року ОСОБА_11 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 197-1, ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінальних правопорушень, окрім того, ОСОБА_11 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення; також вирішено питання щодо речових доказів.
Відповідно до зміненого прокурором обвинувального акта ОСОБА_11 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що він умисно, з метою отримання у подальшому прибутку від комерційної діяльності, самовільно, всупереч установленому законом порядку, а саме без наявності передбачених Земельним кодексом України № 2768-ІІІ від 25.10.2001, Законом України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998, правовстановлюючих документів на земельні ділянки, рішень Дніпровської міської ради щодо надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, рішень Дніпровської міської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, рішень Дніпровської міської ради щодо надання земельних ділянок в оренду та відповідних договорів оренди земельних ділянок, а також без наявності передбаченого Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 права на виконання будівельних робіт, організував будівництво та експлуатацію 34 торговельних павільйонів у м. Дніпро за адресами: вул. Криворізька, 33С, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_2 , вул. Савкіна, 2К, вул. Коробова, 1С, АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , вул. Новосільна, 2К, вул. Мукаша Салакунова (колишня назва вул. Джинчарадзе), 16С, вул. Шнеєрсона Менахем-Мендл (колишня назва вул.Мініна), 9К, вул. Мандриківська, 137К, пров. Фестивальний, 12К, вул. Широка, 16К, вул.Петрозаводська, 397К, вул. Молодогвардійська, 69К, вул. Моніторна, 10К, вул. Набережна Заводська, 101С, вул. Томська, 2С, АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , вул. Комбрига Петрова, 24К, вул. Передова, 173К.
У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій умисел щодо самовільної, всупереч установленому законом порядку, експлуатації вищевказаних торгівельних павільйонів, з метою надання своїм діям вигляду законних, ОСОБА_11 не пізніше 26.09.2016 подано до департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29, завідомо підроблені офіційні документи - декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва торговельних павільйонів за вищевказаними адресами, які департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області зареєстровано за номерами: ДП082162702534, ДП 082162702630, ДП 082162702632, ДП 082162702634, ДП 082162702636, ДП 082162702638, ДП 082162702640, ДП 082162702642, ДП 082162702646, ДП 082162702648, ДП 082162702652, ДП 082162702654, ДП 082162702656, ДП 082162702658, ДП 082162702661, ДП 082162702663, ДП 082162702665, ДП 082162702668, ДП 082162702670, ДП 082162702672, ДП 082162702674, ДП 082162702676, ДП 082162702678, ДП 082162702680, ДП 082162702682, ДП 082162702684, ДП 082162702686, ДП 082162702688, ДП 082162702690, ДП 082162702692, ДП 082162702694, ДП 082162702696, ДП 082162702698, ДП 082162951119.
Крім того, продовжуючи реалізовувати свій умисел щодо самовільної, всупереч установленому законом порядку, експлуатації вищевказаних торгівельних павільйонів та визнання на них у подальшому права власності, з метою надання своїм діям вигляду законних, ОСОБА_11 не пізніше 17.10.2016 подано до департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул.Січеславська Набережна, 29, завідомо підроблені офіційні документи - декларації про готовність до експлуатації вищевказаних торгівельних павільйонів за вищевказаними адресами, які департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області зареєстровано за номерами: ДП 142162911687, ДП 142162911678, ДП 142162911628, ДП 142162911515, ДП 142162911650, ДП 142162911431, ДП 142162911747, ДП 142162911462, ДП 142162911602, ДП 142162911454, ДП 142162911514, ДП 142162911743, ДП 142162911449, ДП 142162911684, ДП 142162911601, ДП 142162911559, ДП 142162911485, ДП 142162911703, ДП 142162911503, ДП 142162911577, ДП 142162911568, ДП 142162911552, ДП 142162911540, ДП 142162911642, ДП 142162911663, ДП 142162911613, ДП 142162911674, ДП 142162911620, ДП 142162911528, ДП 142162911576, ДП 142162911538, ДП 142162911486, ДП 142162911525, ДП 142163011913.
На підставі вищевказаних декларацій про готовність до експлуатації торгівельних павільйонів державним реєстратором відділу державної реєстрації Новомосковської міської ради 24.10.2016 зареєстровано право власності ТОВ «ГІД» на 34 торгівельні павільйони у м.Дніпро за адресами: вул. Криворізька, 33С, вул. Шолохова, 15К, пр. Праці, 24К, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , вул. Буковинська, 1К, вул. Велика Діївська (колишня назва вул. Братів Трофімових), 435К, АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_18 , вул. Коробова, 1С, АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_23 , вул. Молодогвардійська, 69К, вул. Моніторна, 10К, вул. Набережна Заводська, 101С, вул.Томська, 2С, вул. Миколи Міхновського (колишня назва вул. Щербини), 17К, АДРЕСА_17 , вул. Комбрига Петрова, 24К, вул. Передова, 173К.
Правомірність будівництва, експлуатації зазначених торгівельних павільйонів та визнання на них права власності оспорено Дніпровською міською радою, у зв'язку з тим, що вказаними діями заподіяна значна шкода громадським інтересам, а саме інтересам територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради на суму 824 479,13 грн, що у 1196 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, у зв'язку з необхідністю приведення земельних ділянок до первинного стану.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого та його захисників, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Частинами 1, 2 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на користь такої особи.
При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 цього Кодексу, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого. Тобто тягар доведення винуватості обвинуваченого покладено на сторону обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив всі зібрані по справі докази в їх сукупності, надав їм належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано виправдав ОСОБА_11 у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
На думку колегії суддів, доводи прокурора щодо доведення винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, є безпідставними з огляду на таке.
Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було досліджено:
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.10.2016, 27.10.2016, 28.10.2016, 31.10.2016, 01.11.2016, 10.11.2016, а саме: будівлі торгівельного павільйону, розташовані у м. Дніпро за адресами: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_17 , вул. Академіка Корольова, 31к, АДРЕСА_33 . Власником яких є ТОВ «Гід» (т. 1 а.к.п. 67, 79, 91, 103, 115, 127, 139, 151, 163, 175, 187,199, 211, 223, 235, 247, 259, 271, 283, 295, т. 2 а.к.п. 1, 13, 37, 49, 61, 73, 85, 97, 109, 121, 133, 145, 157, 169);
- декларації, складені Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про початок виконання будівельних робіт, а саме: будівництво торгівельних павільйонів у м. Дніпрі за адресами: пр. Ілліча, 19к ( АДРЕСА_34 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_15 , Мандриківська, 137к, АДРЕСА_20 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_17 , вул. Академіка Корольова, 31к, вул. Криворізька, 33с, де замовником є ТОВ «Гід», в особі директора ОСОБА_11 (т. 1 а.к.п. 68-71, 80-83, 92-95, 104-107, 116-119, 128-131, 140-143, 152-155, 164-167, 176-179, 188-191, 200-203, 212-215, 224-227, 236-239, 248-251, 260-263, 272-275, 284-287, 296-299, т. 2 а.к.п. 9-12, 14-17, 38-41, 50-53, 62-65, 74-77, 86-89, 98-101, 110-113, 122-125, 134-137, 146-149, 158-161, 170-173);
- декларації, складені Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 17.10.2016 № ДП 142162911515, а саме: торговельних павільйонів у м. Дніпрі за адресами: пр. Ілліча, 19к ( АДРЕСА_34 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_29 , вул. Молодогвардійська, 69к, АДРЕСА_16 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_17 , вул. Академіка Корольова, 31к, вул. Криворізька, 33с, де замовником є ТОВ «Гід» (т. 1, а.к.п. 72-78, 84-90, 96-102, 108-114, 120-126, 132-138, 144-150, 156-162, 168-174, 180-186, 192-198, 204-210, 216-222, 228-234, 240-246, 252-258, 264-270, 276-282, 288-294, 300-306, т.2 а.к.п. 2-8, 18-24, 42-48, 54-60, 66-72, 78-84, 90-96, 102-108, 114-120, 126-132, 138-144, 150-156, 162-168, 174-180);
- повідомлення Дніпровської міської ради Управління Державного Архітектурно-Будівельного Контролю за підписом начальника управління від 30.10.2017 № 14/320, зі змісту якого убачається, що на підставі листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 21.12.2016 № 4/11-1266 було встановлено внесення недостовірності даних про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 137к, у зв'язку з чим на підставі наказу управління від 21.12.2016 № 20/СК, декларацію складеною Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 17.10.2016 № ДП 142162911540 за адресою: м. Дніпро, вул.Мандриківська, 137а - скасовано (т. 2 а.к.п. 230);
- копії наказів Дніпровської міської ради Управління Державного Архітектурно-Будівельного Контролю від 21.12.2016 № 20/СК, 28/СК, 4/СК, 5/СК, 6/СК, 7/СК, 8/СК, 9/СК, 10/СК, 11/СК, 12/СК, 13/СК, 14/СК, 15/СК, 16/СК, 17/СК, 18/СК, 19/СК, 20/СК, 3/СК, 22/СК, 23/СК, 24/СК, 25/СК, 26/СК, 27/СК, 28/СК, 29/СК, 30/СК, 31/СК, 32/СК, 33/СК, 34/СК, 35/СК, 1/СК, 2/СК, згідно із якими декларації складені Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 17.10.2016 №ДП 142162911540 за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 137а, від 17.10.2016 №ДП 142162911678 за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 15к, від 17.10.2016 №ДП 142162911650 за адресою: м. Дніпро, вул. Чичеріна, 104к, від 17.10.2016 №ДП 142162911485 за адресою: м. Дніпро, вул. Коробова, 1с, від 17.10.2016 №ДП 142162911552 за адресою: м. Дніпро, вул. Мініна, 9к, від 17.10.2016 №ДП 142162911674 за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 69к, від 17.10.2016 №ДП 142162911747 за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, 18с, від 17.10.2016 №ДП 142162911576 за адресою: м. Дніпро, вул. Томська, 2с, від 17.10.2016 №ДП 142162911628 за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 24к, від 17.10.2016 №ДП 142162911454за адресою: м. Дніпро, вул. Комунарівська, 26к, від 17.10.2016 №ДП 142162911486 за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Нечая, 23к, від 17.10.2016 №ДП 142162911743 за адресою: м. Дніпро, вул. Ближня, 29к, від 17.10.2016 №ДП 142162911538 за адресою: м. Дніпро, вул. Щербини, 17к, від 17.10.2016 №ДП 142162911620 за адресою: м. Дніпро, вул. Моніторна, 10к, від 17.10.2016 №ДП 142162911528 за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 101с, від 17.10.2016 №ДП 142162911503 за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 26к, від 17.10.2016 №ДП 142162911515 за адресою: м. Дніпро, пр. Ілліча, 19к, від 17.10.2016 №ДП 142162911703 за адресою: м. Дніпро, вул. Усенка, 11к, від 17.10.2016 №ДП 142162911540 за адресою: м. Дніпро, вул. Мандриківська, 137к, від 17.10.2016 №ДП 142162911514 за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Корольова, 31к, від 17.10.2016 №ДП 142162911687 за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька, 33с, від 17.10.2016 №ДП 142162911462 за адресою: м. Дніпро, вул. Буковинська, 1к, від 17.10.2016 №ДП 142162911431 за адресою: м. Дніпро, вул. Липова, 16к, від 17.10.2016 №ДП 142162911577 за адресою: м. Дніпро, вул. Новосільна, 2к, від 17.10.2016 №ДП 142162911601 за адресою: м. Дніпро, вул. Осіння, 15к, від 17.10.2016 №ДП 142162911568 за адресою: м. Дніпро, вул. Мукаша Салакунова, 16с, від 17.10.2016 №ДП 142162911678 за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 15к, від 17.10.2016 №ДП 142162911613 за адресою: м. Дніпро, вул. Петрозаводська, 397к, від 17.10.2016 №ДП 142162911684 за адресою: м. Дніпро, вул. Гулі Корольової, 9к, від 17.10.2016 №ДП 142162911559 за адресою: м. Дніпро, вул. Савкіна, 2к, від 17.10.2016 №ДП 142162911642 за адресою: м. Дніпро, пров. Фестивальний, 12к, від 17.10.2016 №ДП 142162911663 за адресою: м. Дніпро, вул. Широка, 16к, від 17.10.2016 №ДП 142162911587 за адресою: м. Дніпро, вул. Орджонікідзе, 39к, від 17.10.2016 №ДП 142162911602 за адресою: м. Дніпро, вул. Братів Трофімовичем, 435к, від 17.10.2016 №ДП 142162911449 за адресою: м. Дніпро, вул. Ближня, 31к, від 17.10.2016 №ДП 142163011913 за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, 173к - скасовано (т. 2 а.к.п.232, 244, т. 3 а.к.п. 89, 97, 105, 113, 121, 129, 137, 145, 153, 161, 169, 177, 185, 193, 201, 209, 217, 225, 233, 241, т. 4 а.к.п. 1, 9, 17, 25, 33, 41, 49, 57, 65, 73, 81, 89, 97, 105);
- повідомлення Дніпровської міської ради Управління Державного Архітектурно-Будівельного Контролю за підписом начальника управління від 30.10.2017 № 14/324, зі змісту якого убачається, що на підставі листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 21.12.2016 № 4/11-1266 було встановлено внесення недостовірності даних про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 15к, у зв'язку з чим на підставі наказу управління від 21.12.2016 № 28/СК, декларацію складеною Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 17.10.2016 № ДП 14216291178 за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 15к - скасовано (т. 2 а.к.п. 242);
- висновок судової почеркознавчої експертизи від 30.11.2017 № 29/1.1/783, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ «ГІД» ОСОБА_11 у деклараціях про початок виконання будівельних робіт з будівництва торгівельних павільйонів - виконані ОСОБА_11 (т. 3, а.к.п. 32-44);
- лист Дніпровської міської ради Департаменту по роботі з активами від 02.01.2018 № 12/11-1, згідно якого станом на 29.12.2017 інформацією за результатами пошуку за кодом ЄДРПОУ юридичної особи в Системі не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та ТОВ «ГІД» (код ЄДРПОУ 32236450) (т. 4, а.к.п. 165-166);
- відомості про надання інформації Дніпровської міської ради № 7/11-25 від 05.01.2018, згідно яких ТОВ «ГІД» до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради з питання укладання договорів про пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра щодо будівництва 35 торгівельних павільйонів не зверталося, будь-які документи для нарахування пайової участі в департаменті відсутні (т. 4, а.к.п. 167-168);
- протокол огляду з фото-таблицею до нього від 06.02.2018, відповідно до якого слідчий за участю державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області, було проведено огляд земельних ділянок, на яких ТОВ «ГІД» побудувало торгівельні павільйони за адресами: АДРЕСА_35 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_28 . Оглядом встановлено, що на вищевказаних земельних ділянках розміщені фундаменти, замощення, споруди туалетів (т. 4, а.к.п. 238-274);
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 160-ДК/200/АП/09/01/-18 від 12.04.2018, зі змісту якого слідує, що в торгівельних павільйонах за адресами: АДРЕСА_35 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_2 , вул. Петрозаводська, 397К, вул. Молодогвардійська, 69К, вул. Моніторна, 10К, вул. Набережна Заводська, 101С, АДРЕСА_38 , АДРЕСА_17 , вул. Комбрига Петрова, 24К, вул. Передова, 173К - не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди землі укладених між міською радою та ТОВ «ГІД». Вищевказані ділянки використовуються по фактичному розміщенню нерухомого майна (фундамент) посадовими особами ТОМ «ГІД», без відповідного рішення про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо них (т. 4, а.к.п.283-285);
- протокол огляду з фото-таблицею до нього від 20.08.2018, згідно якого слідчим було проведено огляд картографічного сайту: Карты - Google.com.ua, що розміщений в мережі Інтернет за адресою: http:www.google.com.ua/maps/. Даний сайт має топографічне зображення позначок компасу, позначка «3D», позначки «+», «-», масштабна лінійка, а також зображення фігурки людини та ярлики переходу до галереї зображень. Під час почергового введення у верхній пошуковій панелі закладки є адреси розташування торгівельних павільйонів на території: АДРЕСА_35 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 (колишня назва АДРЕСА_9 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_26 , вул. Набережна Заводська, 101С, АДРЕСА_38 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_28 , що у м. Дніпро.
Такі адреси, як: вул. Липова, 16К, вул. Томська, 2С, вул. Петрозаводська, 397К, АДРЕСА_21 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_15 , вул. Осіння, 15К, вул. Молодогвардійська, 69К, Петра Бикова, 39К, АДРЕСА_39 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , вул. Шолохова, 15К, вул. Передова, 528С, були отримані фотографічні зображення торгівельних павільйонів, деякі з них мають спільні ознаки, а саме: характерний дизайн із зображенням ковбасних виробів, вивіску «Салтівський м'ясокомбінат» та зображення логотипу підприємства (т. 10, а.к.п. 21-34);
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 у справі № 904/5610/15, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог ТОВ «Тулс» до ТОВ «ГІД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпропетровська міська рада та Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, про визнання недійсним пункту 1.2 договору № 4 оренди нерухомого майна від 11.10.2013, а також в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «ГІД» до ТОВ «Тулс», про визнання права власності на нерухоме майно, - відмовлено (т. 10 а.к.п. 66-78);
- постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016, відповідно до якої рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 у справі № 904/5610/15 залишено без змін (т. 10 а.к.п. 37-50);
- копію постанови слідчого СВ ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_13 від 12.04.2016 про закриття кримінального провадження № 12015040630002237 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із відсутністю в діях службових осіб ТОВ «ГІД» та ТОВ «Тулс» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України (т. 1 а.к.п 137-139);
- висновки судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2809-18, 2808-18, 2807-18, 2806-18, 2801-18, 2800-18, 2799-18, 2798-18, 2797-18, 2796-18, 2795-18, 2794-18, 2793-18, 2792-18, 2791-18, 2790-18, 2789-18, 2788-18, 2787-18, 2786-18, 2785-18, 2805-18, 2804-18, 2803-18, 2802-18, 2818-18, 2817-18, 2816-18, 2815-18, 2814-18, 2813-18, 2812-18, 2811-18, 2810-18, відповідно до яких станом на теперішній час та складена у поточних цінах станом на 04.07.2018 орієнтовна загальна вартість демонтажних робіт фундаменту торгівельних павільйонів розташованих у м. Дніпрі за адресами складає: вул. Широка, 16К - 31 626, 55 грн, 40 251,96 грн, вул. Мандриківська, 137К - 14 950,74 грн, вул. Шнеєрсона Менахем-Мендл (колишня назва Мініна), 9К - 31 300,68 грн, вул. Коробова, 1С - 34 501,68 грн, вул. Савкіна, 2К - 17 791,36 грн, АДРЕСА_2 - 22 617,78 грн, АДРЕСА_13 - 15 909,12 грн, АДРЕСА_8 - 29 613,94 грн, вул. Ближня, 29К - 21 659,38 грн, АДРЕСА_11 - 8050,39 грн, АДРЕСА_10 - 17 979,20 грн, вул. Велика Діївська (колишня назва вул. Братів Трофімових) 435К - 25 224,56 грн, вул. Буковинська, 1К - 18 592,58 грн, пр. Мира, 18С - 20 892,69 грн, вул. Липова, 16К - 17 825,88 грн, АДРЕСА_5 - 32 278,24 грн, АДРЕСА_4 - 18 075,05 грн, пр. Праці, 24К - 15 621,60 грн вул. Шолохова, 15К - 32 776,60 грн, вул. Криворізька, 33С - 18 477,57 грн, вул. Мукаша-Салакунова, 16С - 17 883,37 грн, вул. Новосільна, 2К - 38 239,37 грн, вул. Дмитра Кедріна, 36К - 30 476,49 грн, вул. Усенка, 11К - 16 100,79 грн, вул. Передова, 173К - 18 496,75 грн, АДРЕСА_3 - 30 093,13 грн, вул. Данила Нечая, 23К - 26 834,63 грн, вул. Миколи Міхновського (колишня назва вул. Щербини), 17К - 45 043,87 грн, вул. Томська, 2С - 29 901,46 грн, вул. Набережна Заводська, 101С - 20 125,99 грн, вул. Моніторна, 10К - 17 749,20 грн, вул. Молодогвардійська, 69К - 21 506,04 грн, вул. Петрозаводська, 397К - 26 010,43 грн (т. 5 а.к.п. 50-75, 78-103, 106-131, 134-159, 162-187, 190-215, 218-243, т. 6 а.к.п. 3-28, 31-57, 60-86, 89-114, 117-142, 145-170, 173-198, 201-227, 230-255, т. 7 а.к.п. 3-28, 31-56, 59-84, 87-112, 115-140, 143-168, 171-196, 199-224, 227-252, т. 8 а.к.п. 3-28, 31-56, 59-84, 87-112, 115-140, 143-169, 172-197, 200-225, 228-253).
Також судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання прокурора про допит судового експерта ОСОБА_14 , однак з Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз до Дніпровського апеляційного суду надійшов лист від 23.07.2025 № 6494/4170/13-25/13-10, відповідно до якого судовий експерт ОСОБА_14 15.07.2021 року згідно із наказом від 12.07.2021 № 129-к/тр звільнений за угодою сторін, а тому вказана обставина унеможливлює забезпечення його участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Відповідно до зміненого обвинувального акта ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, - у самоправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчинені будь-яких дій, правомірність яких оспорюється установою, якщо такими діями було заподіяно значну шкоду громадським інтересам.
Суд першої інстанції під час судового розгляду дійшов висновку щодо недоведеності вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Колегія суддів, переглядаючи та досліджуючи матеріали цього кримінального провадження, дійшла таких висновків.
За змістом кримінального закону, самоправство характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч установленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам; 4) причинним зв'язком між діями винної особи та значною шкодою.
Об'єктом злочину виступає встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов'язків тощо. Самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку. Під удаваним слід розуміти право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб'єкт не володіє.
Оспорюваність правомірності дій особи означає, що інший громадянин або підприємство, установа, організація вважають дії того, хто вчиняє самоправні дії, незаконними, відкрито не погоджуються з ними, оскаржують їх (у судовому, адміністративному порядку тощо). Відсутність оспорюваності дій виключає визнання їх кримінально караним самоправством.
Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання про те, чи є спричинена самоправством шкода значною, потрібно вирішувати в кожному конкретному випадку. Матеріальну шкоду слід визнавати значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. До нематеріальної значної шкоди при самоправстві потрібно відносити, зокрема, заподіяння шкоди здоров'ю людини, порушення політичних, трудових, житлових та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як із тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і з тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів сторони захисту та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди, за загальним правилом, також характеризується умислом. Відповідальність за ст. 356 КК України виключається, якщо особа сумлінно помиляється у питанні належності їй права, яке вона реалізує всупереч встановленому законодавством порядку.
Суб'єктом самоправства може бути лише приватна особа, якій виповнилося 16 років. Службова особа, яка вчинила самовільні дії, підлягає відповідальності за ст. 365 КК України.
При цьому сторона обвинувачення повинна довести перед судом за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а суд у разі постановлення обвинувального вироку - навести відповідні мотиви щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями винного і настанням наслідків, передбачених ст. 356 КК України у виді заподіяння значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив всі зібрані по справі докази в їх сукупності, надав їм належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано у мотивувальній частині вироку зазначив щодо недоведення, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_11 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Специфіка вчинення самоправства визначається через неправомірне і самовільне здійснення суб'єктивних прав людини, оминаючи законний порядок. Тобто такі дії йдуть у розріз не лише з встановленим у державі порядком управління в цілому, а й порядком реалізації особою своїх особистих, майнових та інших прав. Самоправні дії охоплюють випадки порушення порядку реалізації прав та свобод окремих громадян або підприємств, установ чи організацій, і по суті полягає в тому, що один із рівноправних суб'єктів відносин самовільно надає собі статус суб'єкта, що здійснює певні управлінські функції.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «ГІД» зареєстроване 18.02.2002; ОСОБА_11 призначений на посаду директора ТОВ «ГІД» з 21.10.2014 (т. 1 а.к.п 135-136).
З висунутого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_11 , організовуючи будівництво та експлуатацію 34 торгівельних павільйонів, а також подаючи до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва торгівельних павільйонів та про готовність до експлуатації цих торгівельних павільйонів, діяв як службова особа, оскільки вказані декларації були подані та завірені ним як директором ТОВ “Гід».
Враховуючи те, що ОСОБА_11 відповідно до матеріалів кримінального провадження діяв як службова особа, а також те, що суб'єктом самоправства може бути лише приватна особа, тому колегія суддів вважає, що в цьому випадку ОСОБА_11 не є суб'єктом самоправства, що свідчить про відсутність складу цього кримінального правопорушення.
Таким чином, твердження прокурора щодо наявності доказів на підтвердження факту організації будівництва та експлуатації торгівельних павільйонів ОСОБА_11 , наявним у деклараціях про початок виконання будівельних робіт «Будівництво торгівельного павільйону» у м. Дніпро, в яких, відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 30.11.2017 № 29/1.1/783, підписи від імені директора ТОВ «Гід» виконані ОСОБА_11 , - не є слушним, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 у цьому кримінальному провадженні не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Також однією з ознак об'єктивної сторони складу злочину самоправства є оспорюваність правомірності самовільних, усупереч установленому законом порядку дій окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією
Колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні відсутня така обов'язкова ознака як оспорюваність, яка полягає в тому, що інша фізична або юридична особа вважає ці дії неправомірними, учиненими всупереч закону, і в будь-якій формі відкрито і зрозуміло для винного не погоджується з такими діями, оскаржує їх, робить спроби перешкодити їх здійсненню.
Сутність оспорюваності - інформування про незгоду особи, яка вчиняє самовільні дії, у момент учинення такий дій, до їх завершення чи до моменту настання суспільно небезпечних наслідків, якщо їх ще можна відвернути.
При цьому, форма оспорюваності значення не має, для кваліфікації має значення, чи знав винний про те, що його дії оспорює потерпілий. Коли винний не знає, що вчиняє суспільно небезпечне діяння, не бажає настання наслідків, то не можна говорити про самоправство, адже відсутня вина як основна ознака суб'єктивної сторони.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що між ТОВ «Тулс» та ТОВ «ГІД» існував судовий спір, де рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 (справа № 904/5610/15) в задоволенні позовних вимог ТОВ «Тулс» до ТОВ «ГІД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпропетровська міська рада та Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, про визнання недійсним пункту 1.2 договору № 4 оренди нерухомого майна від 11.10.2013, а також в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «ГІД» до ТОВ «Тулс», про визнання права власності на нерухоме майно - торгівельні павільйони, розташовані за адресами в м. Дніпропетровську (нова назва - м. Дніпро): вул. Желябова, 35, АДРЕСА_41 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_2 , вул. Янтарна, 32, АДРЕСА_17 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_22 , вул. Щербини, 17, АДРЕСА_4 , вул. Мініна, 9, вул. Новосільна, 2, вул. Кедріна, 36, АДРЕСА_46 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , вул. Коробова, 1, вул. Моніторна, 10, АДРЕСА_25 , АДРЕСА_47 , вул. Савкіна, 2, АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_11 , вул. Буковинська, 1, вул. Липова, 16, вул. Молодогвардійська, 69, вул. Томська, 2, вул. Берегова, 3, - відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 залишено без змін.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що юридично та фактично існував спір між ТОВ «Тулс» до ТОВ «ГІД», де ТОВ «Тулс» оспорював чинність договору оренди, а саме просив визнати недійсним пункт 1.2 вказаного договору.
Також з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 03.09.2015 Дніпровська міська рада зверталася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ТОВ «ГІД» про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, яка ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 була повернута Дніпровській міській раді без розгляду з тих підстав, що вимога Дніпровської міської ради знаходиться поза предметом первісного та зустрічного позовів та не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову (т. 10 а.к.п. 79-83).
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 є неналежними доказами в розумінні ст. 85 КПК України, оскільки не доводять те, що Дніпропетровська міська рада самостійно оспорювала будівництво та експлуатацію цих торгівельних павільйонів, окрім того, матеріали кримінального провадження також не містять доказів оспорювання дій ОСОБА_11 , та те, що обвинувачений знав про те, що його дії оспорюються Дніпропетровською міською радою, окрім того, в самому обвинуваченні за ст. 356 КК України не конкретизовано, коли саме Дніпропетровська міська рада оспорювала дії обвинуваченого і всупереч цьому діяв обвинувачений ОСОБА_11 , у зв'язку з чим доводи прокурора про те, що це кримінальне провадження розпочато за заявою Дніпропетровської міської ради, отже, правомірність дій ОСОБА_11 оспорювалась посадовими особами Дніпровської міської ради, - є безпідставними.
Твердження прокурора про те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 спростовано посилання ТОВ “Гід» про виникнення права власності на спірні торгівельні павільйони, встановлено відсутність оригіналу договору купівлі-продажу, акту приймання-передачі спірного майна, встановлені розбіжності при дослідженні копії договору купівлі-продажу, посилання на інші встановлені Господарським судом Дніпропетровської області обставини, що може свідчити про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у ТОВ “Гід» для укладення договорів оренди на спірне майно є необгрунтованими, оскільки судом дійсно зроблено посилання на судові рішення, але зроблений висновок про те, що юридично і фактично існував спір між ТОВ “Тулс» та ТОВ “Гід», та що Дніпровська міська рада не оспорювала самостійно дій ТОВ “Гід», у зв'язку з чим інкриміноване діяння ОСОБА_11 не містить необхідної властивості оспорюваності, передбаченої ст. 356 КК України (т. 12 а.п. 279 абз. 1).
Суд першої інстанції не аналізував вказані судові рішення з огляду на те, чи набуто було право власності за ТОВ “Гід» на спірні торгівельні павільйони.
Місцевий суд пославсь на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 в контексті хронології подій, які не оспорювались у 2015 році Дніпропетровською міською радою, якою було присвоєно адреси торгівельним павільйонам, а тому посилання прокурора на подальше скасування ухвали не спростовує висновків суду щодо хронології подій 2015 року.
Також посилання прокурора на те, що суд дійшов висновку, що земельні ділянки належать ТОВ “Гід», а не Дніпровській міській раді, не відповідають змісту вироку (т. 12 а.п. 280 абз. 5).
Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що за фактом здійснення посадовими особами ТОВ “Гід» самовільного будівництва споруд на самовільно зайнятих земельних ділянках за тими ж адресами, за якими ОСОБА_11 обвинувачується у самоправстві, загальною площею 1996 кв. м., нормативно грошова оцінка яких, станом на 2015 рік, становить понад 3,9 млн грн, за заявою Дніпровської міської ради були внесені відомості в ЄРДР № 12015040630002237 від 10.10.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України. Водночас, постановою слідчого від 12.04.2016 року вказане кримінальне провадження було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки встановлено відсутність порушень прав територіальної громади (а.п.137-139 т.1).
Таким чином, колегією суддів встановлено, що хоча Дніпровська міська рада і зверталася до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, однак досудовим розслідуванням не було встановлено порушень вимог ч. 3 ст. 197-1 КК України, що стало підставою для закриття кримінального провадження, тому, на думку суду апеляційної інстанції, постанова слідчого від 12.04.2016 року не є належним доказом винуватості обвинуваченого за ст. 356 КК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом зроблено висновки про підтвердження факту придбання та отримання ТОВ “Гід» права власності на торгівельні павільйони з посиланням на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12015040630002237 є необгрунтованим, оскільки суд пославсь на цю постанову як на процесуальний документ, яким було закрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 197-1 КК України у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, та в якому зафіксовано факт існування спірних торгівельних павільйонів до 11.10.2013 року (т. 12 а.п. 279 зворот абз. 2).
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 12.01.2022 року у справі №712/15990/18 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України є кримінально караним лише за умови заподіяння діями винного значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, тобто потерпілому. Саме з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди потерпілому кримінальне правопорушення визнається закінченим.
Таким чином, зазначений склад кримінального правопорушення належить до так званого матеріального, оскільки настання наслідків є обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього кримінального правопорушення.
При цьому, сторона обвинувачення повинна довести перед судом за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів причинно-наслідковий зв'язок між діями винного і настанням наслідків, передбачених ст.356 КК України у виді заподіяння значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що цих вимог стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні дотримано не було, досліджені судом висновки експертиз не доводять спричинення значної матеріальної шкоди обвинуваченим.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що висновки судових будівельно-технічних та земельно-технічних експертиз експертом ОСОБА_14 були зроблені на підставі наданих йому матеріалів кримінального провадження та безпосереднього виїзду на місце дослідження об'єктів.
Відповідно до протоколу огляду від 06.02.2018 слідчим за участю державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області було проведено огляд земельних ділянок, на яких було побудовано торгівельні павільйони, до вказаного протоколу було надано додатки у вигляді фотографій у кількості 70 шт., водночас, вказані фотографії не містять адрес розташування цих земельних ділянок, що не дає суду можливості переконливо встановити, що зображені на цих фотографіях земельні ділянки відносяться до адрес, зазначених у протоколі огляду. Також вказані додатки не містять даних щодо їх виготовлення та не засвідчені відповідними підписами, що свідчить про порушення вимог ч. 3 ст. 105 КПК України.
Окрім того, на вказаних фотографіях відсутні будь-які торгівельні павільйони, що, в свою чергу, не дає можливості з впевненістю стверджувати, що на вказаних земельних ділянках знаходилися торгівельні павільйони саме ТОВ “Гід», а тому вказаний протокол огляду не може бути відповідно до ст. 85 КПК України належним доказом винуватості ОСОБА_11 у самоправстві.
Відповідно до вироку суду, допитаний в суді першої інстанції судовий експерт ОСОБА_14 повідомив, що він не бачив відповідних споруд на досліджуваних об'єктах, оскільки такі об'єкти - торгівельні павільйони на момент проведення ним експертиз, були знесені. Під час проведення експертних досліджень ним було виявлено наявність залишків фундаментів, які, скоріше за все, нагадують фундаменти під розміщення тимчасових споруд, а не під капітальні об'єкти нерухомого майна. Ці обставини також встановлені під час апеляційного розгляду, що підтверджує досліджений протокол огляду з фото-таблицею до нього від 06.02.2018, в описі якого зазначено - фундаменти та замощення, однак не встановлено по кожній земельній ділянці, де саме був фундамент, а де замощення, щоб визначити, який саме торгівельний павільйон знаходився на земельній ділянці- тимчасовий чи той, який потребував на будівництво дозвільних документів.
Колегія суддів зазначає, що основними критеріями для віднесення об'єктів будівництва до таких, що не потребують дозвільних документів для їх спорудження та подальшої експлуатації, є тимчасовість створення таких об'єктів та відсутність фундаменту.
Капітальна ж будівля завжди тісно пов'язана із земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки вона має фундаментну основу. Це означає, що капітальну будівлю не може бути без негативних наслідків для конструкції розібрано і переміщено, адже в даному випадку всій споруді буде завдано непоправної шкоди.
Про тимчасовий характер будівлі (споруди) може свідчити те, що така є тимчасовою збірно-розбірною будівлею, зведена (влаштована) без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання без утеплення основних огороджувальних конструкцій (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо).
Такі критерії тимчасовості споруди визначені у пункті 2 розділу ІІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р.за № 582/5773.
Колегією суддів встановлено, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що на досліджуваних експертом об'єктах знаходилися торгівельні павільйони ТОВ “Гід», оскільки на час проведення експертизи вони були відсутні, а також, що ці павільйони відносяться саме до капітальної будівлі, а не тимчасових споруд, оскільки з досліджених в суді апеляційної інстанції висновків експертиз вбачається, що експерту таке питання не ставилося та експертом воно не вирішувалося.
Встановлення того, які саме споруди були розташовані на земельних ділянках впливає на висновок про те, чи взагалі необхідні були дозвільні документи та в залежності від цього наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Враховуючи відсутність споруд, неконкретизоване фіксування в протоколі огляду залишків фундаментів, колегія суддів доходить до висновку, що висновки експерта щодо заподіяної шкоди не є належним доказом відповідно до ст. 85 КПК України у зв'язку з тим, що не встановлені всі обставини для визначення заподіяної шкоди.
Доводи прокурора щодо необгрунтованого визнання судом першої інстанції недопустимими доказами висновків експерта, якими встановлено суму заподіяних обвинуваченим збитків, у зв'язку з порушенням судовим експертом п.1 ч.5 ст.69 КПК України та п.п. 2.2, 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також щодо безпідставної відмови судом у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про проведення повторної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи з огляду на відсутність торгівельних павільйонів на земельних ділянках за зазначеними в матеріалах справи адресами територіальної громади м. Дніпра та тривалого часу, який пройшов після закінчення досудового розслідування, що складає майже 7 років, - не є підставою для скасування вироку суду, оскільки хоча і не доведено, що зазначення оперуповноваженим та слідчим експерту місцезнаходження торгівельних повільйонів якимось чином вплинуло на складені експертом висновки експертиз, однак відсутність всіх даних свідчать про недоведеність розміру спричиненої шкоди.
Таким чином, на переконання колегії суддів, сукупність наведених вище обставин, а саме відсутність всіх даних, об'єктивно свідчить про недоведеність стороною обвинувачення заподіяння значної шкоди Дніпровській міській раді, а також, що ця шкода була заподіяна саме ОСОБА_11 , що є обов'язковою ознакою складу, передбаченого ст.356 КК України кримінального правопорушення, а відтак і про відсутність в діях обвинуваченого складу даного кримінального правопорушення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в судовому засіданні від 31.03.2025 року прокурор просив призначити повторну комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, однак судом було відмовлено у задоволенні цього клопотання, оскільки прокурором не було зазначено нових обставин по цьому кримінальному провадженню, про які не було відомо під час досудового розслідування та проведення судовим експертом ОСОБА_14 вказаних експертиз, та обставин, які свідчать про необхідність проведення повторних експертиз, а також з огляду на тривалість часу, який пройшов після закінчення досудового розслідування, що складає майже 7 років (т.12 а.п.137-138).
Таким чином, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції відповідно до вимог ст.350 КПК України було розглянуто клопотання прокурора.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23.02.2026 року прокурором було заявлено клопотання про призначення повторної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи з тих підстав, що висновки вказаних експертиз викликають сумніви у сторони захисту, при цьому прокурором зазначено, що сумнівів у правильності проведених експертиз у сторони обвинувачення немає. Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження з приводу заявленого клопотання, в тому числі сторону захисту, яка заперечувала щодо задоволення цього клопотання, дійшла висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки неможливість допиту експерта не є підставою для призначення повторних експертиз, експерт допитувався в суді першої інстанції, окрім того, прокурор підтвердила, що експертом для проведення цих експертиз ніяких клопотань не подавалося та додаткових відомостей не затребувалося, в тому числі щодо кадастрових номерів земельних ділянок.
Водночас, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що прокурором належним чином не обгрунтовано проведення повторної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, враховуючи відсутність на об'єктах, які підлягають дослідженню, торгівельних павільйонів та на підставі надання експерту тих же матеріалів кримінального провадження, які були надані експерту ОСОБА_14 для проведення експертизи.
Посилання прокурора на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимим доказом протокол огляду з фототаблицею до нього від 20.08.2018, відповідно до якого оглянуто картографічний сайт Карты Google.com.ua, та який підтверджує факт експлуатації торгівельних павільйонів ТОВ «Гід», розміщених за відповідними адресами у м. Дніпро, є частково слушним з огляду на таке.
Так, суд першої інстанції вказаний протокол огляду визнав недопустимим доказом, оскільки цим протоколом встановлено фотографічні зображення торгівельних павільйонів, деякі з котрих мають спільні ознаки, а саме: характерний дизайн із зображенням ковбасних виробів, вивіски «Салтівський м'ясокомбінат» та зображення логотипу підприємства, водночас слідчим, під час проведення досудового розслідування не встановлено належність дизайну вивісок «Салтівський м'ясокомбінат» до господарської діяльності ТОВ «ГІД», а також правових зв'язків між суб'єктами господарювання, а отже слідчий під час складання протоколу огляду від 20.08.2018 ґрунтувався на власних припущення щодо належності дизайну вивісок «Салтівський м'ясокомбінат» на торгівельних павільйонах, зображених на фотографічних зображеннях, до господарської діяльності ТОВ «ГІД», директором якого є обвинувачений ОСОБА_11 .
Доказами у кримінальному провадженні можуть бути, зокрема електронні (цифрові) докази, як-от: матеріали фотозйомки, звуко-, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані), що містяться у відкритих мережах (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих (приватні месенджери та телеграм-канали, особисте листування з використанням комп'ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам'яті тощо).
За змістом ст. 99 КПК України матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами і можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Згідно із ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Колегія суддів, дослідивши вказаний протокол огляду, встановила, що слідчий провів огляд інтернет-сторінок, зробивши скриншоти, які є додатками до протоколу огляду, оформлених відповідно до вимог КПК України. Огляди зазначених інтернет-сайтів проведено із дотриманням вимог ст. 237 КПК України, зафіксовано (за допомогою функцій скриншоту та друку) зміст відображеної на інтернет-сайтах як електронних документах інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні.
Підстав для визнання вказаного протоколу огляду, у якому зафіксовано хід і результати оглядів інтернет-сайтів, недопустимими доказами колегія суддів не вбачає, оскільки ці фактичні дані отримано в порядку, передбаченому КПК України.
Відтак, висновок суду першої інстанції про порушення вимог кримінального процесуального закону під час проведення вказаної слідчої дії, що свідчить про недопустимість як доказу її результатів, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам КПК України.
Водночас, колегію суддів встановлено, що до протоколу огляду від 20.08.2018 року було додано фототаблицю у вигляді фотографічних зображень торгівельних павільйонів, деякі з яких, як зазначено у цьому протоколі, мають спільні ознаки, а саме: характерний дизайн із зображенням ковбасних виробів, вивіску “Салтівський м'ясокомбінат» та зображення логотипу підприємства, при цьому, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції у своєму вироку, матеріали кримінального провадження не містять доказів належності дизайну вивісок «Салтівський м'ясокомбінат» до господарської діяльності ТОВ «ГІД», а також правових зв'язків між суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим вказаний протокол огляду не доводить винуватості ОСОБА_11 в інкримінованому йому злочині, а тому його слід визнати неналежним доказом.
Окрім того, з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 року вбачається, що був спір з приводу укладеного 11.10.2013 між ТОВ «ГІД» (орендодавець) та ТОВ «Тулс» (орендар) договору оренди нерухомого майна № 4, за умовами якого було передано в строкове платне користування без права викупу нерухоме майно - торгівельні павільйони, розташовані за адресами в м. Дніпропетровську (нова назва - м. Дніпро): вул. Желябова, 35, АДРЕСА_41 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_52 , вул. Томська, 2, АДРЕСА_27 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «ГІД» зареєстроване 18.02.2002; ОСОБА_11 призначений на посаду директора ТОВ «ГІД» з 21.10.2014 (т. 1 а.к.п 135-136).
Згідно із обвинуваченням, ОСОБА_11 інкриміновано організацію будівництва та експлуатацію 34 торгівельних павільйонів у м. Дніпро, які розташовані за тими ж адресами, що й торгівельні павільйони, які зазначені у договорі оренди між ТОВ «ГІД» та ТОВ «Тулс» від 11.10.2013 року.
Таким чином, зазначене свідчить про те, що торгівельні павільйони за вказаними адресами були встановлені та використовувалися ще до призначення ОСОБА_11 директором ТОВ “Гід», що поза розумним сумнівом не може доводити винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Твердження прокурора про підтвердження факту реєстрації права власності у 2016 році за ТОВ «Гід» та експлуатації торгівельних павільйонів, наявним у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - на 34 торгівельні павільйони та протокол огляду від 20.08.2018 року не є такими, що відповідають іншим матеріалам кримінального провадження, зокрема, протоколу огляду від 06.02.2018 року (що був складений раніше від протоколу огляду від 20.08.2018 року), який не містив зображення торгівельних павільйонів, а лише земельних ділянок. Тому, яке саме нерухоме майно, що підлягало державній реєстрації, існувало фактично на час вчинення інкримінованих дій ОСОБА_11 - не встановлено.
З постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 вбачається заперечення Дніпропетровської міської ради, відповідно до яких торгівельні павільйони є тимчасовими спорудами.
Таким чином, сторона обвинувачення не довела, які саме споруди і ким були зведені на земельних ділянках Дніпровської міської ради.
Доводи прокурора про те, що судом не надано оцінки висновку судової почеркознавчої експертизи від 30.11.2017 року, деклараціям про початок виконання будівельних робіт «Будівництво торгівельного павільйону» у м. Дніпро, - не є слушними, оскільки не підтверджують наявність винуватості ОСОБА_11 у самоправстві, так як фактично не встановлено, які саме споруди були розміщені на земельних ділянках - тимчасові чи капітальні.
Окрім того, колегією суддів встановлено наявність суперечностей у висунутому ОСОБА_11 обвинуваченні за ст. 356 КК України, так як відповідно до зміненого обвинувального акта ОСОБА_11 діяв на підставі завідомо підроблених офіційних документів - декларацій про початок виконання будівельних робіт з будівництва торгівельних павільйонів та про готовність до експлуатації цих торгівельних павільйонів, водночас сторона обвинувачення під час судового розгляду в суді першої інстанції відмовилася від підтримання обвинувачення ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 366 КК України та місцевим судом винуватість обвинуваченого за ч. 1 ст. 366 КК України встановлена не була, а тому стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений ОСОБА_11 самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчинив дії, а саме організував будівництво та експлуатацію 34 торгівельних павільйонів у м. Дніпро на підставі звідомо підроблених документів.
Твердження прокурора, що висновки суду про те, що на дату виникнення у ТОВ «Гід» права власності на нерухоме майно, законодавство України не передбачало обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та державної реєстрації права власності на нього, - не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та спростовуються рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 по справі 904/5610/15, яким відмовлено у визнанні за ТОВ «Гід» права власності на вказане майно, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана обставина жодним чином не доводить винуватість ОСОБА_11 за ст. 356 КК України, так як у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 розглядалося питання щодо визнання права власності на нерухоме майно - торгові павільйони, що розташовані в м. Дніпропетровськ, які ще у 2003 році були придбані ТОВ “Гід» відповідно до наданої ними копії договору купівлі-продажу нерухомого майна № 4-10/11/2003 від 11.11.2003, тоді як у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_11 ставиться у провину будівництво та експлуатація 34 торгівельних павільйонів у м. Дніпрі, будівництво яких відповідно до декларацій про початок виконання будівельних робіт розпочалося у 2015 та 2016 роках.
Доводи прокурора про те, що вказаним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області встановлено, що позивачем за зустрічним позовом ТОВ «Гід» про визнання за останнім права власності на спірне нерухоме майно (торгівельні павільйони) не надано суду ні оригінал договору купівлі-продажу, ні оригінал акту приймання-передачі спірного майна, також при дослідженні, долученої ТОВ «Гід» копії договору купівлі-продажу нерухомого майна №4-10/11/2003 від 11.11.2003 (у вироку суду є посилання на договір від іншої дати - 12.11.2003), господарським судом виявлено, що договір складений на 2 аркушах, проте, залучена позивачем за первісним позовом - ТОВ «Тулс» копія договору викладена на 3-х аркушах, окрім того, Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що ТОВ «Сервіс» не укладало з ТОВ «Гід» будь-яких договорів купівлі-продажу спірного майна, та що висновок суду зроблено без безпосереднього дослідження відповідного оригіналу договору купівлі-продажу №4-10/11/2003, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки стороною обвинувачення не обгрунтовано яким чином ОСОБА_11 , який тільки з 21.10.2014 року зайняв посаду директора ТОВ «Гід», має відношення до купівлі ТОВ “Гід» у ТОВ “Сервіс» нерухомого майна - торгівельних павільйонів відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна №4-10/11/2003 від 11.11.2003, та яким чином цей договір доводить винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому злочині.
Окрім того, прокурор в апеляційній скарзі сам зазначає, що судом при ухваленні виправдувального вироку враховані договір купівлі-продажу №4-10/11/2003 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015, які є суперечливими доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в цьому випадку суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок відносно ОСОБА_11 , діяв згідно із вимогами ч. 2, 4 ст. 17 КПК України, відповідно до яких ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Твердження прокурора про те, що суд у вироку посилається на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2015 у справі №904/5610/15, якою підтверджено законність дій Головного архітектурно-планувального управління ДМР щодо підготовки проєктів розпоряджень міського голови про присвоєння адрес спірним об'єктам нерухомості - торгівельним павільйонам, на підставі наданих ТОВ «Гід» документів, водночас, суд залишив поза увагою, що вказану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2015 у справі №904/5610/15 скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016, - є безпідставними, оскільки ані ухвала від 27.07.2015, ані постанова від 12.12.2016 не доводить винуватості ОСОБА_11 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, оскільки як обгрунтовано зазначено у вироку саме між ТОВ “Тулс» та ТОВ “Гід», а не ОСОБА_11 , існував спір, також з вказаних судових рішень господарських судів не вбачається оскарження дій ОСОБА_11 як директора ТОВ “Гід».
Аналіз сукупності зазначених доказів свідчить про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що в діянні ОСОБА_11 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Інших будь-яких доказів на підтвердження дій обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні ним самоправства суду надано не було.
Водночас, колегією суддів встановлено, що мотивувальна частина вироку містить посилання на відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення та на недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, при цьому резолютивна частина вироку містить чітку вказівку на підставу виправдання - за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, та посилання на конкретну норму закону, на підставі якої ОСОБА_11 виправдано, а саме, п.2 ч.1 ст.373 КПК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правильно дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого, однак допустив помилку під час обрання підстави для такого виправдання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що підстави для виправдання обвинуваченого підлягають приведенню у відповідність до вимог процесуального закону, шляхом зміни вироку суду першої інстанції в межах повноважень за наслідками апеляційного розгляду, визначених п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, оскільки некоректне посилання суду в мотивувальній частині вироку як на відсутність в діях обвинуваченого складу злочину при одночасному визнанні недоведеності вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення не є тим істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону чи неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування вироку суду, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року (справа № 426/12149/17).
Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_11 підлягає виправданню саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частині зазначення підстави виправдання в резолютивній частині вироку за ст. 356 КК України підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року - задовольнити частково.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року щодо ОСОБА_11 в частині зазначення підстави виправдання в резолютивній частині вироку за ст. 356 КК України - змінити.
Вважати ОСОБА_11 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та виправданим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4