Провадження № 22-ц/803/979/26 Справа № 243/2469/24 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
24 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шаповалової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Суркова Ірина Олександрівна, на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2025 року, у складі судді Агеєвої О.В., по справі № 243/2469/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про захист авторських прав на знак для товарів і послуг, -
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся через суд з позовною заявою, пред'явленою до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на предмет встановлення факту незаконного використанні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 торгівельних марок №337247 та №337248 (медичний центр та мережа оптик, в назві яких використовується слово «окуліст» в синьо-білому кольорі виконання) за адресою: будинок АДРЕСА_1 та заборони подальшого використання відповідачами складових частин, належних ОСОБА_2 торгівельних марок №337247 та № 337248 (медичний центр та мережа оптик, в назві яких використовується слово «окуліст» в синьо-білому кольорі виконання), зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 демонтувати частину вивіски зі словом «ОКУЛИСТ» в синьо -білому кольорі з визначеного будинку, обґрунтовуючи це тим, що вона є власником Свідоцтв на торгівельну марку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відповідно до яких їй на праві інтелектуальної власності належить торгівельна марка, медичний центр та мережа оптик, в назвах яких використовується слово «окуліст» в синьо-білому кольорі. На будинку АДРЕСА_1 розташована вивіска, яка використовує слово «ОКУЛИСТ» та виконана в біло - синіх кольорах, що використовується без її дозволу та що у рекламі послуг формулює у споживачів суб'єктивне сприйняття та зацікавленість в отриманні послуг іншого суб'єкта господарювання, який розповсюджує рекламу з порушенням її прав інтелектуальної власності, чим завдає шкоди її діловій репутації.
Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав, нежитлова будівля АДРЕСА_1 , на якій розташована вивіска « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належить ОСОБА_3 , а в будівлі працює салон оптики «Хорошее зрение», де вказано графік його роботи, перелік послуг та інша інформація.
За відомостями відкритих публічних реєстрів, в тому числі і право власності на торгівельну марку «Добрий зір» належить ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що назва «Хорошее зрение» хоча і не зареєстрована ні за якою фізичною особою, однак має дослівний переклад з російської на українську мову «Добрий зір», тому обидві ці назви використовуються ОСОБА_1 і в сфері надання послуг оптик.
Позивач вважає, що вказане слово та кольори відрізняють належні їй торгівельні марки від інших товарів і послуг, у зв'язку з чим їх використання без її дозволу порушують її права та завдає шкоди діловій репутації.
Вважає, що її авторські права підлягають захисту по суду (а.с.1-10).
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про захист авторського права на знак для товарів і послуг - задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_1 використовувати складові частини, належних ОСОБА_2 , торгівельних марок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (медичний центр та мережа оптик) в назві яких використовується слово «Окуліст» в синьо-білому кольорі виконання.
Зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати частину вивіски зі словом «ОКУЛИСТ» виконаного в синьо-білому кольорі з будинку АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист авторського права на знак для товарів і послуг - відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту незаконного використання торгівельної марки - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір 403, 33 грн та витрати на правничу допомогу 3329,67 грн, а всього 3733,00 грн (а.с. 156-167).
Рішення суду мотивовано частковою доведеністю позивачем вимог, а саме в частині вимог до ОСОБА_1 , яка веде свою діяльність з надання послуг в сфері оптик за зазначеною позивачем адресою та яка порушила авторські права шляхом використання слова та кольору на вивісці, які належать позивачеві, без її дозволу. Разом з цим суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_3 не є належним відповідачем у даній справі та прав позивача не порушувала.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Суркову І.О. у вересні 2025 року в системі “Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю, посилаючись на відсутність підтвердження порушення нею авторських прав позивача на торгівельні марки та підтвердження тотожності позначень, що ставить під сумнів обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника - адвоката Кришталь В.І. у жовтні 2025 року подала відзив на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість скарги відповідача, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду залишити без змін.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подала письмові пояснення, де зазначила про помилковість ототожнення позивачем як назви вивіски, так і застосованих кольорів на будинку, як елементу будинку, що ніяк не співпадає з її зареєстрованим найменуванням права та виду діяльності, як власника торгівельних марок.
ОСОБА_3 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавала, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю, а рішення суду скасувати з повною відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , з наступних підстав.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно договору оренди №б/н від 01 липня 2021 року, ФОП ОСОБА_3 є Орендодавцем нежитлового приміщення площею 104,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , а ФОП ОСОБА_5 є орендарем приміщення, термін оренди складає 2 роки 11 місяців.
Пунктом 6.2. Договору оренди від 01 липня 2021 року передбачено, що в правах Орендаря є розміщення на території об'єкта оренди та прилеглій території рекламних стендів, бордів, вивісок, показчиків та іншої інформацію рекламного характеру про діяльність Орендаря.
Судом першої інстанції встановлено, що на будинку АДРЕСА_1 , відповідачами розміщена вивіска, яка використовує слово «ОКУЛИСТ», зображення якого виконано в біло-синіх кольорах, на підтвердження чого позивач надала копії фотографії: фото фасаду оптики, розташованої за цією адресою та фото вивіски з відображенням на синьому фоні «ОКУЛИСТ» білими літерами.
ОСОБА_6 подано заявку на реєстрацію знака для товарів і послуг "ОКУЛІСТ медичний центр" в синьо-білих кольрах, для послуг 44 класу МКТП - 01.10.2021; та заявку на реєстрацію знака для товарів і послуг"Окуліст мережа оптик " для товарів 35 класу МКТП подано 01.10.2021.
Відповідно до Свідоцтва України на торгівельну марку № НОМЕР_2 від 06 вересня 2023 року, та Свідоцтва України на торгівельну марку № 337247 від 06 вересня 2023 року, ОСОБА_2 06 вересня 2023 року набула права власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в синьо-білому кольорі, МКТП:44 Медичний центр та МКТП: 35 мережа оптик.
З'ясовуючи характер спірних правовідносин та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_3 , як власником будинку, права позивача на торговельні марки не порушені, тоді як відповідачем ОСОБА_1 , яка здійснює діяльність з надання послуг оптик, та саме нею влаштована вивіска, яка ототожнюється з торгівельною маркою позивача і використовується відповідачем без її дозволу, що у рекламі послуг формулює у споживачів суб'єктивне сприйняття та зацікавленість в отриманні послуг іншого суб'єкта господарювання, який розповсюджує рекламу з порушенням її прав інтелектуальної власності, завдає шкоди діловій репутації позивача, що і належить до правового захисту.
Колегія суддів не погоджується як зі встановленими обставинами справи, так і з висновком суду першої інстанції.
Так, з'ясовуючи характер спірних правовідносин, суд першої інстанції помилково встановив порушення відповідачем ОСОБА_1 прав та інтересів позивача, не з'ясувавши фактичних обставин справи у повній мірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частинами першою-п'ятою статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в надання правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесенного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Відповідно до абзацу п'ятого частини першої, абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом; зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Вимоги до заявки, правила подання та процедура розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг визначені Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг, затвердженими наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 року № 116, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02 серпня 1995 року за № 276/812.
У пункті 4.3.2.1 Правил зазначено, що згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не реєструються як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і/або послуг.
Згідно з пунктом 4.3.2.4 Правил позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: провести пошук тотожних або схожих позначень; визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень; визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.
Пунктом 4.3.2.5 Правил встановлено, що для позначення, заявленого як знак, щодо якого проводиться експертиза по суті, і виявлених, зареєстрованих та заявлених на реєстрацію знаків з більш раннім пріоритетом встановлюється однорідність товарів або товарів і послуг. При встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товари або надає послуги. Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів. Коло споживачів.
Згідно з пунктом 4.3.2.6 Правил словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.
Пунктом 4.3.1.9 Правил передбачено, що до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.
Про таке зазначено у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 761/20710/21.
За змістом абзацу другого пункту 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг. Для правильного застосування наведених приписів не має правового значення безпомилковість визначення споживачами особи, яка виробляє відповідні товари чи надає певні послуги, а значення має сама можливість сплутування спірних торговельних марок та введення в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги.
КГС ВС погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що підстави для застосування до спірних правовідносин приписів абзацу п'ятого пункту 2 статті 6 названого Закону відсутні, а для правильного застосування абзацу другого пункту 3 статті 6 та пункту 5 статті 16 не має правового значення безпомилковість визначення споживачами особи, яка виробляє відповідні товари чи надає певні послуги, а значення має сама можливість сплутування спірних торговельних марок та можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги. Суд касаційної інстанції зазначив про помилковість твердження скаржника про те, що «за змістом статті 74 ГПК України така обставина як введення в оману споживачів щодо особи, яка надає, виробляє товари, про використання оспорюваних знаків повинна бути доведена позивачем документально підтвердженими даними про факти сплутування споживачем товарів, маркованих таким знаком, на ринку при введенні їх в господарський оборот, що призвело до порушення його прав», оскільки згадана стаття ГПК України такого положення не містить. При цьому припис пункту 3 статті 6 зазначеного Закону пов'язує заборону реєстрації позначень як знаків для товарів і послуг не лише з фактичним (встановленим, з'ясованим) сплутуванням їх з раніше зареєстрованими знаками, а й із самою лише з'ясованою судом можливістю такого сплутування, що є достатнім для застосування наслідків, визначених пунктом 1 статті 19 зазначеного Закону.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15 січня 2019 року у справі №910/11735/17.
Разом з цим, Верховний Суд у постанові 15 липня 2019 року у справі №910/18587/16 також зазначив про те, що факт схожості словесних елементів Знаків 1, 2 не вказує на схожість протиставлених знаків. Наявність у Знака 2 оригінальних графічних елементів впливає на загальне враження, яке передається цим знаком. Схожість до ступеня змішуваності базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг. Графічного елемента достатньо, щоб виключити схожість. Ступінь фонетичної схожості протиставлених у справі знаків для товарів і послуг у цьому разі є менш важливим фактором, оскільки під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає знак, що позначає товари. Споживач сприймає упаковку та не аналізує окремо слова.
Колегія суддів, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, з наданих позивачем фото встановлює, що на будинку АДРЕСА_1 дійсно міститься вивіска з написом ОКУЛИСТ, графічне позначення в синьо-білому кольорі, напис Хорошее зрение та напис ОПТИКА, чого не заперечує скаржник у своїй апеляційній скарзі.
Разом з цим колегією суддів встановлено, що відповідно до Свідоцтва України на торгівельну марку № НОМЕР_2 від 06 вересня 2023 року, та Свідоцтва України на торгівельну марку № 337247 від 06 вересня 2023 року, ОСОБА_2 06 вересня 2023 року набула права власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в синьо-білому кольорі, МКТП:44 Медичний центр та МКТП: 35 мережа оптик.
З бібліографічних даних, наданих до цих свідоцтв, встановлюється, що зображення знаку (540) виконано в синьо-біло-чорному кольорі, з графічним значком зверху слова Окуліст мережа оптик, та зображення знаку (540) виконано в синьо-біло-чорному кольорі, з графічним значком зверху слова Окуліст медичний центр (а.с.17,19).
Письмових доказів, що відповідачем ОСОБА_1 було зареєстровано право на будь-яку торговельну марку з використанням будь-яких логотипів, графічних знаків чи слів, які б повністю збігались з зареєстрованими позивачем зображеннями, матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність порушення авторського права чи права на торговельну марку позивача. При цьому належить наголосити, що навіть візуально як вивіска на будинку відповідача, так і зареєстровані зображення позивачем не мають нічого спільного, в розумінні ст.6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Колегія суддів встановлено, що відсутні ознаки тої схожості змішування, що створюють знаки для товарів і послуг, адже загальне враження графічних елементів та слів, які використані сторонами у своїй діяльності, повністю виключають як графічну схожість, так і схожість фонетичну, що виключає також і необхідність правової охорони зображень, як графічних, так і слів, зареєстрованих у встановленому законом порядку позивачем ОСОБА_2 , як торговельні марки.
Разом з цим належить зазначити, що отримані 06 вересня 2023 року позивачем свідоцтва на торговельну марку ніхто з відповідачів не оскаржує та не перешкоджає позивачеві у використанні таких зареєстрованих торговельних марок.
У відповідності до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 червня 2024 року в справі № 758/113//23, зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. Пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
У справі, що переглядається, колегією суддів встановлено, що права позивача, яка зареєструвала торговельні марки та використовує графічні та словесні позначення, з боку, зокрема, відповідача ОСОБА_1 не порушені, а вимоги позивача є необґрунтованими (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача), відтак, і не було правових підстав у суду першої інстанції для часткового задоволення позову ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, враховуючи, що питання, які зазначені в апеляційній скарзі судом першої інстанції вирішені не були, а докази у справі не досліджувались належним чином.
Колегія суддів наголошує, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції не з'ясував обставин справи у повній мірі, не з'ясував наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу позивача, що є безумовною підставою для звернення до суду за захистом таких порушених прав та обов'язки, не навів у достатньому обсязі норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, допустивши таким чином порушення норм як матеріального, так і процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повну відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.
З урахуванням вказаних обставин та вищенаведених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Разом з цим, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи результат перегляду рішення суду першої інстанції з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача, колегія суддів вважає за необхідне переглянути і стягнуті судові витрати з відповідача ОСОБА_1 та віднести такі витрати на на рахунок позивача. Разом із чим належить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання останньою апеляційної скарги, яка задоволена, у розмірі 4360,32 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Суркова Ірина Олександрівна - задовольнити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про захист авторських прав на знак для товарів і послуг - залишити без задоволення.
Судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, віднести за рахунок ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4360,32 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “24» лютого 2026 року.
Повний текст постанови складено “03» березня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна