Справа № 947/8757/26
Провадження № 2-о/947/177/26
про залишення заяви без руху
03.03.2026 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, -
До Київського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Бескровному Я.В. Фактично матеріали справи отримано суддею 27.02.2026 року.
Звертаючись до суду з цією заявою, заявник просить зареєструвати народження дитини та видати свідоцтво про народження, і повідомляє про неї такі данні:1. Прізвище: ОСОБА_2 ; 2. Власне ім'я: ОСОБА_3 ; 3. По батькові: ОСОБА_4 ; 4. Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 5. Місце народження: м.Євпаторія (Автономна Республіка Крим); 6. Прізвища, власні імена, по батькові батьків, їх дати народження та громадянство: Батько: ОСОБА_5 , громадянство-Україна; Мати: ОСОБА_6 , громадянство-Україна.; 7. Назва документів, їх серії, номери, яким органом і коли видані: Батька: паспорт № НОМЕР_1 , видан 21.01.2021р. Орган, що видав №6530; Матері: паспорт № НОМЕР_2 , видан 10.01.2022р. Орган, що видав №650.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана заява з додержанням статей 175 та 177 ЦПК України.
Перевіривши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до частини п'ятої статті 177 ЦПК України, позивач (заявник) зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до статті 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Відповідно до частини другої, четвертої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до частини першої статті 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Згідно зі статтею 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
Згідно із частиною першою статті 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлено, що дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Судом встановлено, що до заяви не додано документів, які б посвідчували факт перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 125 СК України, визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.
Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Приписи статті 128 СК України передбачають визнання батьківства за рішенням суду в позовному провадженні.
З огляду на це подана заява викладеним вимогам не відповідає, заявник не надала свідоцтво про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 або заяви ОСОБА_5 про визнання батьківства тощо, що суперечить вимогам частини четвертої статті 294 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно із пунктом 18 Глави 1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я та по батькові за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження. Графи актового запису про народження «Дата народження», «Місце проживання» в розділі «Відомості про батька» у цьому випадку не заповнюються.
За заявою про державну реєстрацію народження, поданою іншою особою, відомості про батька записуються в порядку, передбаченому абзацом першим цього пункту.
Одночасно в графі «Для відміток» актового запису про народження учиняється запис: «Відомості про батька внесені за вказівкою заявника», і заявник розписується в цій графі. У подальшому при незгоді матері дитини з унесеними до актового запису про народження відомостями зміни проводяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідні дані вказуються заявником під час подачі заяви про державну реєстрацію народження.
Під час встановлення факту народження дитини суд має встановити походження дитини від батьків, для чого потрібно з'ясувати чи перебувають батьки дитини у шлюбі, з'ясувати їх громадянство, дати народження, зареєстровані та фактичні місця проживання. Вказані дані можливо встановити лише шляхом дослідження паспортів батьків дитини, свідоцтва про шлюб батьків, тобто доказів кровної спорідненості між батьками та дитиною.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
До набрання чинності вказаної норми закону аналогічні положення були визначені статтею 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, має бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою (п. 1 ч. 1 ст. 318 ЦПК України).
З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.
У своїй заяві заявник не зазначає мету встановлення факту народження.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (ч. 4 ст. 294 ЦПК України).
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки.
Як встановлено судом, заявником не визначено коло заінтересованих осіб, які мають брати участь у справі, і рішення у справі щодо яких може вплинути на їх права та обов'язки шляхом його реалізації (зокрема нотаріус, інші спадкоємці, відділ державної реєстрації актів цивільного стану тощо), та не зазначено їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 24, п. 29 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням ВРП № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року, підсистема "Електронний суд" - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи. У разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Таким чином, законодавцем надано сторонам та учасникам справи альтернативне право звернення до суду з позовними та іншими заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами в електронній формі (з обов'язковою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та підписанням вказаних документів власним електронним підписом) або в паперовій формі (з обов'язковим скріпленням вказаних документів власноручним підписом учасника справи (його представника)).
При цьому, у разі направлення сторонами (учасниками) справи позовних та інших заяв, скарг та інших визначених законом процесуальних документів в електронній формі та підписанням вказаних документів власним електронним підписом, така сторона (учасник) справи відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України та п. 29 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, зобов'язана надати або доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів листом з описом вкладення або доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.
В порушенні зазначених вимог заявником до матеріалів заяви не долучено доказів надсилання копій поданих до суду документів листом з описом вкладення заінтересованим особам або доказів надсилання до Електронного кабінету заінтересованим особам поданих до суду документів.
Крім того, пунктом 2 частини першої статті 318 ЦПК України встановлено, що у заяві повинно бути зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
Як вбачається зі змісту заяви, заявницею не виконано вимогу пункту 2 частини першої статті 318 ЦПК України та не вказано в заяві причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
Таким чином, заявниці потрібно вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції Закону від 21 квітня 2022 року №2217-ІХ, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Таким чином, вказаним законом передбачено необхідність подання документів, що підтверджують факт народження, виданих на тимчасово окупованій території, для реєстрації відповідного факту до органу ДРАЦС.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органами державної реєстрації актів цивільного стану є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; 2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); 3) виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.
Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року за №52/5, підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів: а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 вересня 2020 року за № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236; б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 за №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року за № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є відповідний медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження.
Наведене, очевидно свідчить про те, що заявник повинен звернутись до відповідного органу ДРАЦС із наданням документів, виданих на тимчасово окупованій території для реєстрації факту народження, і лише у разі відмови йому у реєстрації факту, звертатись до суду із наданням доказів неможливості реєстрації факту в органах ДРАЦС, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 318 ЦПК України.
Водночас, у поданій заяві заявниця не зазначає, чи зверталась вона до відділу державної реєстрації актів цивільного стану з проханням про проведення державної реєстрації народження та чи отримувала письмову відмову відділу державної реєстрації актів цивільного стану у проведення такої реєстрації.
Крім того, при зверненні заявника до органів РАЦСу, останній також перевіряє, чи не проведена реєстрація народження особи на підставі іншого звернення.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, вважаю, що заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення заявнику копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При постановленні цієї ухвали суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків заяви - десять днів з дня отримання даної ухвали суду.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
У разі подання уточненої заяви чи додаткових документів у зв'язку із виконанням ухвали судді, надати їх у кількості сторін визначених у заяві відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
Копію ухвали направити заявнику для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Бескровний Я. В.