Ухвала від 11.02.2026 по справі 947/5691/26

Справа № 947/5691/26

Провадження № 1-кс/947/1871/26

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025166270000007 від 14.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025166270000007 від 14.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.

У клопотанні сторона обвинувачення, з метою відшкодування заподіяних потерпілим збитків, спеціальної конфіскації та конфіскації майна, як виду покарання на даній стадії досудового розслідування, просить накласти арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках, відкритих в банківській установі АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », юридична адреса: АДРЕСА_1 , які оформлені на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Прокурор ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі. Крім того, сторона обвинувачення просила розглянути клопотання та без повідомлення власника майна, його представників.

За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи ту обставину, що власником майна, на яке слідчий та прокурор просять накласти арешт, є ОСОБА_5 , щодо якого існують достатні підстави вважати про пов'язаність з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника вжити заходів, що унеможливлять накладення арешту, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.

У зв'язку з неявкою учасників процесу, та зважаючи на стислі строки розгляду клопотання, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 14.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025166270000007 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан на всій території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ХІ строк дії якого неодноразово продовжувався, в тому числі на час вчинення кримінальних правопорушень.

З початком повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України найпоширенішим шляхом отримання військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - ЗСУ) транспортних засобів, необхідних для виконання бойових завдань у зоні бойових дій є залучення благодійного фонду чи громадської організації, яка може виступити посередником у передачі автомобіля військовим ЗСУ.

Розуміючи можливість отримання постійного прибутку незаконним шляхом, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2022 року, ОСОБА_5 , керуючись прагненням до наживи, при невстановлених обставинах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, розробив план злочинної діяльності, спрямований на заволодіння грошовими коштами військовослужбовців ЗСУ, їх родичів та осіб, які займаються волонтерською діяльністю з купівлі транспортних засобів для потреб ЗСУ, шляхом шахрайства, користуючись воєнним станом в Україні, обумовленим збройною агресією російської федерації, з метою незаконного збагачення та безперервного протиправного отримання матеріальних благ протягом тривалого часу внаслідок вчинення корисливих умисних злочинів проти власності на постійній основі.

Злочинний умисел ОСОБА_5 полягав у заволодінні грошовими коштами потерпілих під приводом витрат на розмитнення, страхові внески та логістичні потреби при нібито транспортуванні неіснуючого автомобіля, шляхом розміщення завідомо неправдивих оголошень з продажу транспортних засобів на Інтернет-сайтах та повідомлення потенційним покупцям неправдивої інформації про наявність таких транспортних засобів.

Кінцевим результатом вчинених злочинів є отримання незаконного доходу за рахунок протиправного заволодіння та подальшого привласнення грошових коштів потерпілих шляхом їх переведення на підконтрольні ОСОБА_5 та наближеній до нього особі банківські рахунки.

Розуміючи, що всі етапи злочинної діяльності задля досягнення кінцевого результату провести самотужки не вдасться та існує значний ризик бути викритим, ОСОБА_5 вступив у злочинну змову зі ОСОБА_6 , направлену на організацію злочинів, пов'язаних із заволодінням шляхом шахрайства грошовими коштами військовослужбовців ЗСУ.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , поєднані єдиним злочинним умислом, організували та очолили злочинну групу, до якої підібрали учасників із кола знайомих та довірених осіб, які володіють вольовим характером, навичками та умінням вести бесіду, справляти враження добросердечності і безкорисливості, а саме ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій та ролей учасників організованої групи, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам організованої групи.

За вказівкою співорганізаторів злочинного угрупування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , учасники організованої групи придбали мобільні телефони та сім-карти з номерами мобільного зв'язку, які використовували під час вчинення злочину, в той час як для спілкування між собою використовували окремі телефони та номери мобільного зв'язку.

Придбані сім-карти учасники організованої групи активували та отримали коди для підтвердження входу у додатки «Viber, telegram, whatsapp», зареєструвавшись у зазначених додатках під іменами « ОСОБА_12 », « ОСОБА_13 », « ОСОБА_14 » та « ОСОБА_15 » з додаванням до імені у мобільному додатку - «Пригон авто», «авто для ЗСУ» чи назву моделі транспортного засобу.

Крім того, організатор злочинного угрупування ОСОБА_5 , готуючись до вчинення організованою групою кримінального правопорушення, з метою конспірації, знаходив осіб, які виявляли бажання продати свої банківські картки за грошову винагороду, отримував від вказаних осіб банківські картки, особисті дані та фінансовий номер мобільного зв'язку клієнта банківської установи, після чого передав невстановленим способом зазначені банківські карти невстановленим досудовим розслідуванням особам, які у подальшому здійснювали банківські перекази грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, на інші підконтрольні ОСОБА_5 банківські рахунки та банківські картки, які обслуговують такі рахунки.

Грошові кошти, отримані злочинним шляхом, використовувалися членами організованого та керованого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 угруповання, як основне і постійне джерело засобів існування, за допомогою яких вони набували матеріальні блага необхідні для повсякденного життя, а також з метою забезпечення безперервності злочинної діяльності організованої групи.

Таким чином, у період часу із січня по серпень 2025 року члени організованої та керованої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 групи скоїли ряд умисних корисливих злочинів проти власності, якими спричинили майнову шкоду на загальну суму 964 649 гривень.

Так, установлена причетність ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших невстановлених осіб до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 5 ст. 190 КК України, стосовно потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 .

Крім того, у кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування щодо інших епізодів шахрайства, стосовно потерпілих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 вірогідно вчинених учасниками організованої групи, під загальним керівництвом ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб.

В ході досудового розслідування здійснено тимчасовий доступ до відомостей, які знаходяться у володінні АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в ході якого встановлено, що ОСОБА_36 користується наступними банківськими рахунками, відкритими у зазначеній банківській установі:

-НОМЕР_1 ;

-НОМЕР_2 ;

-НОМЕР_1 .

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Постановою старшого слідчого від 10.12.2025 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні майно, що виявлено та вилучено 05.08.2025 під час тимчасового доступу у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме електронний носій інформації.

Згідно фактичних обставин даного кримінального провадження, наразі у сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що грошові кошти, які перебувають на вказаних у клопотанні банківських рахунках могли бути отримані в результаті ймовірного вчинення кримінально протиправних дій, що на переконання слідчого судді, з урахуванням, знову ж таки, фактичних обставин такого кримінального провадження може свідчити про відповідність таких грошових коштів критеріям речових доказів (гроші, набуті кримінально протиправним шляхом).

Окрім того, слідчий суддя враховує, що згідно кримінально-правової кваліфікації інкримінованих ОСОБА_36 дій в даному кримінальному провадженні, санкція ч. 5 ст. 190 КК України передбачає в якості додаткового покарання конфіскацію майна, що відносно таких осіб є додатковою підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначає, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів, доведення їх можливої конфіскації, а також спеціальній конфіскації, при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), а також можливості забезпечення спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що на грошові кошти, які обліковуються на вказаних рахунках, є предметом кримінального правопорушення, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні та можливої конфіскації, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках, відкритих в банківській установі АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », юридична адреса: АДРЕСА_1 , які оформлені на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

-НОМЕР_1 ;

-НОМЕР_2 ;

-НОМЕР_1

Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Попередній документ
134529151
Наступний документ
134529155
Інформація про рішення:
№ рішення: 134529152
№ справи: 947/5691/26
Дата рішення: 11.02.2026
Дата публікації: 05.03.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (12.02.2026)
Результат розгляду: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Дата надходження: 06.02.2026
Предмет позову: -