24.02.2026
Справа № 497/794/25
Провадження № 2/497/79/26
24.02.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
секретаря - Божевої І.Д.,
без участі сторін,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
04.04.2025 року представник позивача Шкапенко О.В., який діє на підставі довіреності №22908652-К-Н-О від 23.01.2024 року (а.с.20 на звороті-а.с.21), звернувся до суду із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на користь позивача з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101706527507388 від 29.01.2024 року у розмірі 35 243,44 гривень станом на 03.04.2025 року та суму судових витрат у розмірі 2 422,40 гривень судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, що 29.01.2024 року ОСОБА_1 будучи клієнтом банку, уклала кредитний договір №АВН0СТ155101706527507388, щодо надання останній кредиту в розмірі 20 000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 28.01.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. У відповідності до п.п.3-5 Кредитного договору, ліміт цього договору 20 000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 28.01.2027 року. Станом на 03.04.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 35 243,44 грн. Договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. На виконання приписів п.6 ч.3 ст. 175 ЦПК України - проводилось інформування відповідача про наявну заборгованість шляхом повідомлення за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, письмово вимоги не направлялись, оскільки договором їх направлення не передбачено. Відповідач ухиляється від виконання зобов'язання, в добровільному порядку заборгованість не погашає, в зв'язку з чим представник звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути заборгованість в примусовому порядку.
Ухвалою судді від 10.04.2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.
25.09.2025 року розгляд справи відкладено у зв'язку зі вступом у справу представника відповідача - адвоката Деревенського І.Ю., який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії ВН №1560364 від 28.08.2025 року (а.с.37,38) та його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
24.02.2026 року представник відповідача Деревенський І.Ю. надав через систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких позовні вимоги в частині стягнення заборгованість за пенею в розмірі 1417,94 грн. вважає необґрунтованими та безпідставними, через дію на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану. Щодо заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками в загальному розмірі 33 825,50 грн., то представник просить розстрочити їх виплату відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України на 12 місяців рівними частинами, так як відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Представник позивача Шкапенко О.В. в позовній заяві просить розглянути справу у його відсутності (а.с.4 на звороті), а також разом з позовною заявою надав окреме клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.26 на звороті).
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, її представник - адвокат Деревенський І.Ю. надав 24.02.2026 року заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі (а.с.62).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.04.2021 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву та приєдналася до умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання встановленого кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с.6), тобто вона є клієнтом банку.
Так, 29.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з заявою про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101706527507388 про видачу строкового кредиту на придбання товару/здійснення платежу/ оплату послуг на суму 20 000,00 грн., строком на 36 місяців з 29.01.2024 року по 28.01.2027 року зі сплатою фіксованої ставки в розмірі 85%, платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується кредит - 5169155120859135. Заява підписана електронним підписом, який перевіряється за допомогою відкритого ключа (а.с.7 на звороті-а.с.8). Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.6 на звороті -а.с.7).
Відповідно до п.12 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» У випадку порушення Клієнтом зобов'язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
АТ "А-БАНК" виконав свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши на картковий рахунок Відповідача кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.35030100.34622.65455 від 29.01.2024 року (а.с.10 на звороті).
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала. Згідно з випискою по рахунку, наданою позивачем, Відповідач здійснювала нерегулярні платежі протягом строку дії договору. Станом на час подання позову заборгованість Відповідача перед АТ "А-БАНК" за кредитним договором №АВН0СТ155101706527507388 від 29.01.2024 року станом на 03.04.2025 року, становить 35 243,44 грн, з яких: 16 985,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2542,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту (прострочений); 14 297,14 грн. - заборгованість за процентами; 241,60 грн. заборгованість за процентами на прострочену заборгованість; 1417,94 грн. - заборгованість за пенею, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с.10).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Умовами кредитного договору встановлено нарахування 85% річних за користування кредитом. Позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитними коштами.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище умови кредитного договору.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 цього Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з пунктами 10, 11 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до абзаців першого, другого частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З приписів ст. 1049 ЦК України, вбачається, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
При таких обставинах, позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, тем більше факту укладення договороу та отримання грошових коштів відповідач не оспорює.
Щодо нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем своїх боргових зобов'язань суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойки (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.
Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов'язання.
Перевіривши доводи позивача про необхідність застосування у даному випадку положень пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування», цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону №3498-IX від 22.11.2023, чинній з 24 грудня 2023 року на час виникнення спірних правовідносин та нарахування пені), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст. 3 цього Закону.
Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем (абзац 2 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»).
Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX від 22.11.2023 встановлено, що дія пункту 5 (яким внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування") розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.
У даній справі кредитний договір №№АВН0СТ155101706527507388 "Швидка готівка" між Акціонерним товариством «Акцент-банк» та ОСОБА_1 укладено 29.01.2024 року, тобто після набрання чинності Законом №3498-IX від 22.11.2023.
Отже, оскільки кредитний договір №АВН0СТ155101706527507388 "Швидка готівка" укладено після 23 січня 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, на кредитний договір №АВН0СТ155101706527507388 "Швидка готівка" від 22.03.2024 року не поширюється дія пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону №3498-IX від 22.11.2023 щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, тому пеня стягується в повному обсязі.
Щодо надання відповідачу розстрочки на погашення кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За змістом ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому, а підстави для відстрочки виконання рішення повинні бути чітко встановлені та підтверджені відповідними доказами.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об'єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Оцінивши надані заявником докази у їх сукупності і взаємному зв'язку, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування правових підстав для відстрочення виконання рішення суду на даному етапі провадження, оскільки скрутний майновий стан та утримання неповнолітніх дітей за відсутності достатніх та належних доказів, не є тими виключними обставинами, що перешкоджають виконанню рішення суду або роблять неможливим його виконання протягом встановленого законодавством строку. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, будучи особою працездатного віку, не має фінансової можливості виконати рішення суду, при цьому нею не надано суду доказів неспроможності підшукати та працевлаштуватись на роботу.
Разом з тим, суд підкреслює, що відповідач вправі у подальшому повторно ініціювати відповідне питання перед судом на стадії виконання судового рішення.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови договору і з останньої на користь банку слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.
Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6005315476768 від 03.04.2025 року (а.с.5).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Акцент-банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, р/р № НОМЕР_2 ), заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101706527507388 від 29.01.2024 року станом на 03.04.2025 року в розмірі 35 243 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок три) гривні 44 копійки, та судові витрати в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, а всього 37 665 (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят п'ять) гривень 84 копійки.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца