про застосуваня запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту
26 лютого 2026 рокуСправа № 495/1484/26
Номер провадження 1-кс/495/438/2026
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгороді-Дністровському клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Березине, Тарутинського р-н., Одеської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в цивільному шлюбі, неповнолітніх дітей на утриманні немає, із середньою технічною освітою, працює за наймом, не депутата, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,
25.02.2026 старший слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12026162240000159 від 04 лютого 2026 року, за ознаками ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України.
Виклад обставин, зазначених у клопотанні
12 в період часу з 20 години 00 хвилин 16 травня по 11 годину 00 хвилин 17 травня 2025 року невстановлені особи шляхом віджиму металопластикового вікна проникла до приміщення будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрала телевізор та аудіоапаратуру, чим спричинила ОСОБА_6 майнову шкоду.
Також 04 лютого 2026 року слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12026162240000160 у відповідності до кримінальної кваліфікації - ч.2 ст.28962 КК України - незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, що порушують недоторканність житла громадян, тобто порушення недоторканності житла
В ніч з 17 на 18 серпня 2025 року особи перебуваючи біля під'їзду квартирного будинку АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу незаконно заволоділи транспортним засобом, а саме скутером «Хонда-27», який був там припаркований на прилеглій території, чим спричинили майнову шкоду ОСОБА_7 .
В подальшому кримінальне провадження №12026162240000159 було об'єднано з кримінальним провадженням №12026162240000160 за загальним номером №12026162240000159.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Збройних Сил Російської Федерації проти України, на всій території України запроваджено воєнний стан з 05:30 години 24.02.2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан в Україні продовжувався згідно Указу Президента України від 15.04.2025 року № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затверджений Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX, згідного котрого строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02 годині 00 хвилин 17 травня 2025 року, більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_8 , досудове розслідування відносно котрого по даному факту проведено в іншому кримінальному проваджені, знаходились неподалік домоволодіння АДРЕСА_2 . Будучи особами раніше засудженими за вчинення злочинів майнового характеру, у ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в цей час виник спільний корисний умисел направлений на таємне викрадення майна із будинку зазначеного домоволодіння,
Реалізуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом його таємного викрадення, діючи єдиною групою осіб, ОСОБА_4 разом ОСОБА_8 , впевнившись що їх дії ніким не будуть помічені, розуміючи, що на території України об'явлено військовий стан, з корисливих мотивів, умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, знявши з незачиненого вікна москітну сітку через вікно проникли в приміщення.
Перебуваючи в приміщенні церкви, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 , побачили майно котре вирішили викрасти, а саме телевізор плазмового типу торгівельної марки «SATURN», модель: LED 55UHD500U4K, серійний номер 032018032262, вартістю 5000 гривень; підсилювач звуку торгівельної марки «Soundking» модель: «AA800J» вартістю 10 000 гривень; мікшерний пульт торгівельної марки «Muzon» модель: «ME-8» вартістю 1000 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_6 .
Далі через відкрите вікно ОСОБА_4 разом ОСОБА_8 покинули приміщення будинку, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_6 майновик збиток, на загальну суму 16 000 гривень.
Також встановлено, що 18 серпня 2025 року приблизно о 01 годин 00 хвилин, більш точного часу під час проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 , досудове розслідування відносно котрого по даному факту проведено в іншому кримінальному проваджені, проходячи по вулиці Героїв України в місті Білгород-Дністровський, Одеської області, звернули увагу, що поруч із під'їздом багатоквартирного будинку №61, що розташований по вказаній вулиці, припаркований скутер марки «Honda DIO 27» номер рами НОМЕР_1 , чорного кольору, котрий належить потерпілому ОСОБА_7 .
Далі, у ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , котрі будучи раніше засудженими особами за вчинення злочинів майнового характеру, виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом, втілюючи котрий, вони, переконавшись, що поруч з будинком нікого не має та їх дії не будуть ніким помічені, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливою метою та прямим умислом, направленим на незаконне заволодіння транспортним засобом, з не огородженої території загального користування викотили сказаний скутер.
Далі, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що посягають приватну власність, передбачаючи спричинення майнової шкоди, зламавши фіксаційне кріплення керма, розпочали рух, а саме стали котити скутер у напрямку села Салгани, Білгород-Дністровського району, Одеської області, тим самим незаконно заволодівши зазначеним транспортним засобом, скутером марки «Honda DIO 27» номер рами НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , спричинивши потерпілому майнову шкоду на суму 17146,59 гривень.
В подальшому, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 , з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись транспортним засобом яким незаконно заволоділи, на власний розсуд
05 лютого 2026 року, на підставі п.1 ч.1 ст.276, ч.1 ст.278 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець селища Березине, Тарутинського району, Одеської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненої повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням в інше приміщення, вчиненої в умовах воєнного стану, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Обґрунтування повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме:
- проведеним допитом від 18 травня 2025 року потерпілого ОСОБА_6 , у свідченнях котрого викладені відомі обставини вчиненого кримінального правопорушення;
- проведеним протоколом огляду від 05 грудня 2025 року;
- проведеним від 19 серпня 2025 року допитом потерпілого ОСОБА_7 , у свідченнях котрого викладені відомі обставини вчиненого кримінального правопорушення;
- проведеним оглядом від 29 серпня 2025 року за результатом котрого вилучено майно;
- проведеним оглядом від 04 вересня 2025 року відеозапису.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.1, 2, 3, 5, ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Тим самим орган досудового розслідування вважає доцільним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування.
Під час досудового розслідування, встановлені ризики вчинення підозрюваним наступних дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
- пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України - саме по собі покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, може спонукати останнього вдатися до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду;
- пункт 2 частини 1 статті 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілу сторону у кримінальному провадженні;
- пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України - наявний обґрунтований ризик, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, слід акцентувати увагу на соціально-небезпечній поведінці підозрюваного, котрому інкримінується вчинення кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості по відношенню літньої особи.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження являється доцільним та необхідним застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання пов'язане з тим, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, покарання за котре передбачає позбавлення волі.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування, враховуючи те, що він є особою котра є неодноразово засудженою за вчинення злочинів майнового характеру, свідчить про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиції сторін
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти застосування домашнього арешту.
Мотивація суду
Відповідно до положень ст.176 КПК України передбачені такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Наявність обґрунтованої підозри
В рамках кримінального провадження №12026162240000159 від 04 лютого 2026, 05 лютого 2026 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України - у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненої повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням в інше приміщення, вчиненої в умовах воєнного стану, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч.1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у скоєнні злочину підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами.
Слідчий суддя наголошує, що на даному етапі досудового розслідування при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, повноваження слідчого судді обмежуються оцінкою доказів на предмет їх переконливості щодо висновку про можливість вчинення кримінального правопорушення за конкретних обставин та конкретною особою, а отже мова йде виключно про обґрунтоване припущення.
Очевидних не відповідностей змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4 вимогам ст. 277 КПК України у судовому засіданні не встановлено.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві немає чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Дослідивши надані до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину. Надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, що кваліфікуються за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України і на які вказує слідчий чи прокурор
Слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1ст. 194 КПК України).
Так слідчим у клопотанні було зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 :
-пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України - саме по собі покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, може спонукати останнього вдатися до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
При визначенні ймовірності переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Окрім того, Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, дія якого продовжено відповідними Указами Президента України. Вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз'яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, щодо оцінки ризиків, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, рекомендовано як відповідний ризик ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні. Встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підтверджують наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
-пункт 2 частини 1 статті 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілу сторону у кримінальному провадженні;
-пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України - наявний обґрунтований ризик, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Оцінюючи питання про ризик втечі ЄСПЛ зазначає,що він має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім'ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне (Пшевечерський проти Росії від 24 травня 2003 року).
Як зазначено в абзаці 36 Рішення ЄСПЛ по Справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи можуть виправдано вважати, що такий ризик існує.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні
У клопотанні слідчим зазначено, а прокурором в судовому засіданні підтверджено, що при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слід врахувати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж нічний домашній арешт не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає характеру вчиненого злочину, особі підозрюваного та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдови» зазначив, що домашній арешт також являє собою позбавлення свободи і встановлюючи порушення ст. 5 Конвенції визнав критерії, за якими оцінюється законність тримання особи під вартою прийнятними стосовно періоду тримання заявника під домашнім арештом.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Зі змісту ст.181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу, так само як і про його продовження, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, має врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці із покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд враховує те, що досудове розслідування на даний час не завершене, справа не направлена з обвинувальним актом до суду, ОСОБА_4 раніше не судимий, із середньою технічною освітою, працює за наймом, в цивільному шлюбі, неповнолітніх дітей на утримання не має, не депутата, а також те, що необхідно забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризику/ризикам, передбачених у п.1, 3, 4, 5, ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про покарання яке передбачає лише позбавлення волі, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування; може незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_4 , матиме можливість ухилення від органів досудового розслідування та суду з метою перешкоджання встановленню всіх об'єктивних обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В наслідок збройної агресії російської федерації, Україною з 24.02.2022 року, згідно відкритих даних, не контролюється орієнтовно 20 відсотків власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску. Існують також способи виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, і через офіційні пункти пропуску, до прикладу, з волонтерською місією тощо. Таким чином існує реальна можливість переховування підозрюваного ОСОБА_4 за кордоном і на тимчасово окупованих територіях України.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає вчиненому кримінальному правопорушенню, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи до суду на першу вимогу.
Враховуючи викладене слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці тобто до 26 квітня 2026 року включно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 186, 194, 196, 331 ч.3, 369-372, 376 ч.2 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушенняь, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 строком на два місяці, тобто до 26.04.2026 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов'язки:
1) з'являтися на виклик до органу досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження;
3) цілодобово перебувати за місцем свого мешкання;
4) повідомляти службову особу (слідчого, прокурора) або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
5) уникати спілкування з потерпілого та свідками у даному кримінальному провадженні.
Попередити підозрюваного ОСОБА_4 про наслідки ухилення від покладених на нього обов'язків, а саме у разі їх недотримання або порушення може бути обраний більш жорсткий запобіжний захід. Роз'яснити підозрюваному положення ч.5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати засоби контролю.
Копію ухвали направити для виконання до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Дата та час оголошення повного тексту ухвали: 27.02.2026 о 16:40 год.
Слідчий суддя ОСОБА_9