Справа № 604/684/25Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б
Провадження № 22-ц/817/131/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
19 лютого 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Гичко К.С.
без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 604/684/25 за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙС», інтереси якого представляє Поляков Олексій Володимирович, на заочне рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2025 року, ухваленого суддею Сидорак Г.Б. , у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
у червні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», Тараненко А.І., звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №273146838 від 09.08.2023 року в розмірі 28121,40 гривень, а також судових витрат, посилаючись на те, що у добровільному порядку погасити борг відповідач відмовляється, чим порушує майнові права позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №273146838 за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора VZCS-9264. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти в сумі 6000 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Натомість, відповідач не виконував умови договору належним чином, не повністю сплачував платежі, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався укладенням додаткових угод, та на підставі якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №273146838 від 09.08.2023. 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №273146838 від 09.08.2023.29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/2025-Е, на підставі якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за кредитним договором №273146838 від 09.08.2023. Таким чином, оскільки відповідач має непогашену заборгованість, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №273146838 від 09.08.2023 у розмірі 28121,40 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2025 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Понесені судові витрати зі сплати судового збору та на правову допомогу покладено на позивача.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» , інтереси якого представляє ОСОБА_3 , просить скасувати заочне рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також просить стягнути з судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, судовий збір в сумі 6056 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник заявника зазначив, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи .
Посилається на те, що суд помилково вважав, що позивачем не доведено переходу права вимоги та не надано доказів фінансування за договорами факторингу.
Щодо переходу прав за кредитним договором до позивача, зазначив, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод:№19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2022 року, №32 від 31.12.2023 року - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.
Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
19.09.2023 первинний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 249 до Договору факторингу№ 28/1118-01, відповідно до якого останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 12923,40 грн. Даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов'язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов'язання відповідача перед первинним кредитором.
В подальшому, 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Також, 29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до п. 1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Згідно з Реєстром боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28 121,40 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025.
На підставі наведеного, вказують, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про не доведення факту переходу права вимоги, відмовляючи у задоволенні позовних вимог на підставі, того що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, адже не врахував, що предметом договору є відступлення прав вимоги, які закріплені у реєстрі, які в свою чергу, належним чином оформлені та підписані сторонами в межах дії договору та подано разом з позовною заявою. Таким чином, висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, оскільки усі укладені договори факторингу пов'язують перехід права вимоги саме із фактом підписання між сторонами реєстру прав вимог або Акту-прийому передачі Реєстру Боржників.
Відзив на апеляційну скаргу представника ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» - Полякова О.В. до суду апеляційної інстанції не поступав.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» - Поляков О.В. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, також не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення №R067089277580, яке повернулося у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною ним адресою.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п. 2, п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 09.08.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір кредитної лінії №273146838 (далі Договір) (а.с.38-42).
Згідно умов п. 2.1 Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на суму 9600 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі «Правила»).
Відповідно до п. 2.2 договору, сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 договору це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
За змістом п. 2.3 договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 6000 грн одразу після укладення договору.
Згідно з п. 5.1. договору, кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника відкритий банком позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки 5375-41-XX-XXXX-0160, що відбувається до 3-х банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, кредитодавець відповідальності не несе.
Відповідно до п. 7.1 договору, на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування 16.08.2023, а саме протягом 7 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено (п.8.1 Договору).
Згідно з п. 8.2 договору, процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
За змістом п.п. 8.3, 8.4 договору, за умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 733,65 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,01 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (Базова процентна ставка). Зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Пунктом 9.2.2.1. Договору визначено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця.
Відповідно до п. 14.1 Договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
За змістом п.п. 14.2, 14.12 договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Цей договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Договір кредитної лінії № 273146838 від 09.08.2023 підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором VZCS-9264.
Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ОСОБА_1 уклав договір №273146838 від 09.08.2023 за допомогою одноразового ідентифікатора № VZCS-9264 відправленого 09.08.2023 об 20 год. 51 хв. 01 сек., засоби зв'язку для відправлення ідентифікатора 0686674959(а.с.20).
Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 09.08.2023, остання містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору №273146838 від 09.08.2023 на суму 6000 грн. Також, у вказаній заяві відповідачем ОСОБА_1 зазначено номер катки 5375-41XX-XXXX-0160 (а.с.27).
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 09.08.2023 надало відповідачу ОСОБА_1 кредит за договором №273146838 від 09.08.2023 у сумі 6000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № bffe32d6-d74e-4022-89b8-0c9d9d4bfc83 від 09.08.2023 (а.с.10).
Відповідно до наданої на запит суду інформації АТ «Універсал Банк» від 25.06.2025, 09.08.2023 на картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 , було зараховано переказ у сумі 6000 гривень (а.с.89).
За змістом розрахунку заборгованості, вбачається, що за період з 19.09.2023 по 27.05.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість: тіло кредиту 6000,00 грн; нараховані відсотки 22121,40 грн (а.с.46 зворіт - 47).
28.11.2018 між Клієнтом ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Фактором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.48-51).
Відповідно до положень п. 2.1 вказаного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з положеннями п. 2.2 договору факторингу, сторони погодили, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором.
Як вбачається з умов п. 2.3 Договору факторингу, розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн, що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору.
В силу положень п. 3.1.2 договору факторингу, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимоги, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимоги, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладення додаткових угод.
Як слідує з положень п. 4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.53).
31.12.2020 року між клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року (а.с. 54-57).
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року (а.с. 59).
31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року (а.с. 59).
31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року (а.с. 14).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 249 від 19.09.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №273146838 від 09.08.2023, у розмірі 12923,40 грн, з яких 6000 грн заборгованість по основному боргу; 6923,40 грн заборгованість по відсотках (а.с.61).
В подальшому, 27.05.2024 між клієнтом ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та фактором ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.71-73).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору).
Як вбачається із реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 до договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024 до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №273146838 від 09.08.2023, у розмірі 28121,40 грн, з яких 6000 грн заборгованість по основному боргу; 22121,40 грн заборгованість по відсотках (а.с.77).
29.05.2025 між клієнтом ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та фактором ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е (а.с.62-64), відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід'ємною частиною договору.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору факторингу).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 та акту прийому передачі Реєстру боржників до ТОВ «ФК«ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №273146838 від 09.08.2023,у розмірі 28121,40 грн, з яких 6000 грн заборгованість по основному боргу; 22121,40 грн заборгованість по відсотках (а.с.68 зворіт - 69).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, тому суд вважає, що у зв'язку з цією обставиною позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «ФК «Ейс».
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за особливостями укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором VZCS-9264, 09.08.2023 уклав договір кредитної лінії №273146838 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Отже, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання перед відповідачем за договором кредитної лінії виконало та надало йому кредит в сумі 6000 грн, що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № bffe32d6-d74e-4022-89b8-0c9d9d4bfc83 від 09.08.202 (а.с.10) та інформаційною довідкою АТ «Універсал Банк» від 25.06.2025, з якої встановлено, що 09.08.2023 картку № НОМЕР_3 яка належить ОСОБА_1 , було зараховано переказ у сумі 6000 гривень (а.с.89).
Також, відповідно до умов кредитного договору №273146838 від 09.08.2023 сторонами погоджено строк кредитування з 09.08.23 до 08.09.2028, та фіксовану процентну ставку у розмірі 2,01% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом дисконтного періоду до 16.08.2023, та після дисконтного періоду, процентну ставку у розмірі 2,98% за 1 (один) день користування кредитом, яка нараховується від суми залишку кредиту(п.8.3, 8.4 договору).
З наданого позивачем розрахунків заборгованості (а.с.46 зворіт - 47 звоіт) вбачається, що саме за наведеною відсотковою ставкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» розраховано заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за період з 09.08.2023 по 18.09.2023, зокрема, за відсотковою ставкою 2,01% та 2,98%, що враховуючи розмір отриманого кредиту становить 120,6 грн (20 600 *2,01 % = 120, 60 грн до 16.08.2023) та 178, 80 грн (20 600 *2,9 % = 178,80 грн за один день користування кредитом.
Таким чином, розмір нарахованих процентів за вказаним кредитним договором за період з 09.08.2023 по 27.05.2024 становить 22 121, 40, що повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору, а тому наданий суду позивачем розрахунок, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості у справі.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.
Тому, колегія суддів вважає, що з урахуванням погоджених сторонами умовами кредитного договору стягненню підлягає заборгованість по кредитному договору на загальну суму 28 121,40 грн.
Крім того, суд першої інстанції, встановивши факт укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», дійшов помилкового висновку про недоведеність наявності у позивача права вимоги до відповідача за даним кредитним договором.
Так, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, акти прийому-передачі реєстру боржників, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором кредитної лінії від 09 серпня 2023 року №273146838 позивач надав суду документи: договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; додаткову угоду № 19 від 28 листопада 2019 року до даного договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; додаткову угоду № 27 від 31 грудня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; додаткову угоду № 31 від 31 грудня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; додаткову угоду № 32 від 31 грудня 2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; реєстр прав вимоги №249 від 19.09.2023; договір факторингу № 27/0524-01 від 27 травня 2024 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс»; реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024; договір факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»; реєстр боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025; акт прийому - передачі боржників за договором факторингу № № 29/05/25-Е від 29.05.2025.
Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором.
Також, відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (п. 4.1). Так і умовами договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору факторингу).
Отже, вказаними договорами факторингу чітко визначений момент переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників і позивачем на підтвердження зазначеного надані відповідні докази, зокрема, реєстр права вимоги та акт прийому - передачі реєстру боржників, належним чином підписані та засвідчені печатками сторін.
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ “Фінансова компанія “Ейс» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», перейшло право вимоги за договором кредитної лінії №273146838 від 09.08.2023, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дійшов помилкового висновку, що позивачу не перейшло право вимоги по кредитному договору до відповідача, тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15121 від 11.06.2025, а за подачу апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №29641 від 13.11.2025.
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 6056 грн (2422,40+3633,60).
Крім того, заявник просить вирішити питання щодо витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції та стягнути з позивача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач в позовній заяві заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн та долучив документи на підтвердження понесених позивачем даних витрат.
На підтвердження заявлених вимог в матеріалах справи наявні: договір № 29/05/25-01 від 29.05.2025 про надання правничої допомоги адвокатським бюро «Тараненко та партнери» для ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (а.с.45), додаткова угода №25770733722 до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 (а.с.44 зворіт), Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 (а.с. 44), довіреність на представництво інтересів ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (а.с.43), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 43 зворіт).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року , вбачається, що клієнту надано юридичні послуги, у вигляді вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви у справі, підготовка адвокатського запиту що отримання інформації, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів. Вартість виконаних робіт становить 7 000 грн із витрачанням часу на дану роботу - 6 годин.
Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 7000 грн є завищеними та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙС», інтереси якого представляє Поляков Олексій Володимирович, задовольнити.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (місце рестрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ейс» (місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет13, м. Київ, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії № 273146838 від 09 серпня 2023 року у розмірі 28 121,40, з яких: 6000 грн заборгованість по тілу кредиту, 22 121, 40грн - заборгованість по відсотках та судові витрати у розмірі 9056 грн (3000 грн витрати на професійну правничу допомогу та 6056 грн витрати зі сплати судового збору).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 03 березня 2026 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома