Справа № 302/34/26
Закарпатський апеляційний суд
02.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/52/26 за апеляційною скаргою прокурора Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.01.2026.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, на строк до 08.03.2026 включно, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, у кримінальному провадженні № 12026071110000008 від 08.01.2026.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_7 покладено обов'язки: прибувати до слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області, органів прокуратури та суду за першою вимогою; цілодобово перебувати за місцем проживання: за адресою: АДРЕСА_1 ; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні як особисто, так і будь-якими засобами зв'язку або через інших осіб, за винятком участі в процесуальних діях.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026071110000008 від 08.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 07.01.2026 близько 22 год 45 хв ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та в групі з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими особами, знаходячись на центральній вулиці неподалік будинку № 629 в с. Торунь Хустського району Закарпатської області, з метою заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_11 , достовірно знаючи про те, що останній є працівником правоохоронного органу, оскільки той перебував у форменому одязі поліцейського, на ґрунті раптової неприязні, яка виникла через професійну діяльність працівників поліції та яка не влаштовувала ОСОБА_7 та інших у групі з ним осіб,
-2-
підійшов до службового автомобіля марки «PEUGEOT - 301» реєстраційний знак НОМЕР_1 , почав погрожувати поліцейським ОСОБА_12 та ОСОБА_13 фізичною розправою, після чого наніс умисно декілька ударів правою рукою не менше трьох по голові ОСОБА_12 , в той час як останній сидів в службовому автомобілі. Не припиняючи своїх злочинних дій та протиправне заподіяння тілесних ушкоджень іншому поліцейському наздогнав вже ОСОБА_11 , якого попередньо повалив на землю ОСОБА_8 , почав наносити удари правою рукою по тілу і по голові не менше трьох разів та ногами по нижніх кінцівках не менше двох разів . У результаті своїх протиправних дій ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді забійної гематоми волосистої частини голови та ОСОБА_11 у вигляді забійної гематоми шиї та поперекової ділянки, згідно консультаційних висновків спеціаліста КНП ЛПУ «Міжгірська РЛ».
10.01.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Необхідність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до п'яти років, тому наявні ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , знаходячись на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, що перешкодить кримінальному провадженню та свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В ухвалі слідчого судді вказується на те, що слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. Підозра підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами. При цьому слідчий суддя під час розгляду клопотання вважав доведеними наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак констатував про недоведеність обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, тобто недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Таким чином, слідчий суддя прийшов до переконання, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, який є більш суворим, як застава та менш суворим, як тримання під вартою, може повною мірою запобігти ризикам на які посилаються слідчий та прокурор. Інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури просить ухвалу слідчого судді від 12.01.2026 скасувати та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона обвинувачення вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Слідчий суддя не врахував достатньою мірою обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, яка на даний час повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, тяжкість кримінального правопорушення у якому останній підозрюється, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, яким можливо запобігти лише шляхом застування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник-адвокат ОСОБА_14 вказує на її безпідставність й необґрунтованість з огляду на те, що прокурором не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню, або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Також судом враховано те, що ОСОБА_7 раніше не
-3-
притягувався до кримінальної відповідальності, а кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, відноситься до категорії нетяжких злочинів. Просить залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника, неявка яких не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. Також приймаються до уваги заяви прокурора і захисника про можливість розгляду апеляційної скарги без їх та підозрюваного ОСОБА_7 участі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.01.2026 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026071110000008 від 08.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
10.01.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
12.01.2026 ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю на строк до 08.03.2026.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у
-4-
справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст.178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області підстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка ініціатора клопотання та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що достатніх підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на недоведеність недостатності застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
-5-
Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на ОСОБА_7 і певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати до слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області, органів прокуратури та суду за першою вимогою; цілодобово перебувати за місцем проживання: за адресою: АДРЕСА_1 ; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні як особисто, так і будь-якими засобами зв'язку або через інших осіб, за винятком участі в процесуальних діях.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Тому, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відносить до категорії нетяжких злочинів, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, а також даних про те, що йому повідомлено підозру у вчиненні іншого злочину, не дає підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
-6-
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення, та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, немає.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
Також колегія суддів констатує, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчене, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 направлено до Міжгірського районного суду Закарпатської області для розгляду по суті.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду, а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.01.2026 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді