465/1792/26
2-о/465/170/26
03.03.2026 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши питання про відкриття провадження у справі:
заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ),
заінтересовані особи:
Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ),
Міністерство Оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітряних сил України, 6),
про: встановлення факту що має юридичне значення,
Заявниця звернулася до суду з заявою, в якій просить суд пряма мова: «Встановити факт, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім?єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період часу з 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , дня смерті ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .».
Суддя оглянувши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Перевіривши матеріали заяви та додані до неї документи, суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Підставою звернення до Франківського районного суду м. Львова є зареєстроване місце проживання заявника за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою про місце реєстрації особи у паспорті громадянина України, серії НОМЕР_4 , виданому Франківським РВ в м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області 07.10.2015 року. Дата реєстрації 07.10.2015. Указане також підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади.
Разом з тим, відповідно до роз'яснень та рекомендацій, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Крім цього, заявником додано до заяви свідків.
Однак, суддя звертає увагу на те, що, як зазначено у заяві, у померлого залишилась донька ОСОБА_3 , з якою заявник фактично не була знайома до дня смерті чоловіка.
Відтак, у спадкодаєвця є спадкоємень першої черги - його донька.
Незазначення її контактів, із твердженням про те, що заявник із нею фактично не була знайома, із одночасним твердженням про доволі тривале проживання (з 2015 року) із спадкодавцем, із яких - з 2018 року у квартирі матері спадкодавця (бабусі ОСОБА_3 ). Поряд із цим, заявниця запевняє про відсутність намірів претендувати на квартиру, що залишилась після смерті спадкодавця за адресою: АДРЕСА_3 .
Також зазначено про те, що заявниця перебувала на утриманні спадкодавця, оскільки є особою із групою інвалідності. При цьому, довідкою таку встановлено 01.04.2024, із встановленням дати чергового переогляду 14.02.2026, який сплив станом на час звернення до суду.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження (ч. 2ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках (ч. 3 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до ч.4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З урахуванням сукупності встановлених даних, беручи до уваги наявність відмітки про місце реєстрації заявника, спирання на покази низки осіб, окрім найближчої покійному особи - його власної доньки, яку навіть не вказано у переліку заінтересованих осіб, контакти із якою заявником не підтримувались, і суду не надавались, незважаючи на твердження про тривале проживання у сімейних відносинах, беручи до уваги особливості спадкування, надання, розподілу та отримання виплати одноразової грошової допомоги, суддя дійшов висновку про те, що із наданих документів вбачається спір про право, що обумовлює необхідність прийняття рішення про відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до вимог діючого законодавства, при вказаних обставинах, особа вправі звертатись до суду в порядку позовного провадження, що забезпечить дотримання принципів змагальності та рівності сторін.
Керуючись ст 258-260, 293, 315 ЦПК України, суддя,-
відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи: Військової частини НОМЕР_2 , Міністерства Оборони України, ОСОБА_4 про встановлення факту що має юридичне значення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Баран О.І.