Справа № 464/5936/25
пр.№ 2/464/125/26
02.03.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - Столітній М.М. 26.08.2025 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором №1472587 від 01.03.2024 в розмірі 77 610 грн, яка складається із суми кредиту в розмірі 7 800 грн, суми процентів за користування кредитом - 57 720 грн та нарахованих позивачем процентів за 62 календарних дня - 12 090 грн. Також, в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, просить зазначити в судовому рішенні органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((sі * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; sі - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Окрім цього, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір, сплачений при поданні позову, в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - ТзОВ «Слон Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір №1472587 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого ТзОВ «Слон Кредит» зобов'язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. ТзОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 7 800 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків. 24.12.2024 між ТзОВ «Слон Кредит» та ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого клієнт - ТзОВ «Слон Кредит» відступив фактору - «ФК «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги за Кредитним договором, зокрема і до відповідача ОСОБА_1 . Заборгованість відповідача за Кредитним договором складається із: суми кредиту 7 800 грн, суми процентів за користування кредитом - 57 720 грн та нарахованих позивачем процентів за 62 дня в сумі 12 090 грн.
Ухвалою від 01.09.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 05.09.2025 витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію щодо перерахування на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 кредитних коштів.
На адресу суду 27.11.2025 від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана судом інформація.
У зазначений відповідачу строк в ухвалі від 01.09.2025, останній не скористався своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, для подання відзиву на позов.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.03.2024 між ТзОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №1472587 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який підписаний останнім одноразовим ідентифікатором М775, відповідно до якого на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сторонами визначено наступні умови договору: п.1.3. сума кредиту складає 7 800 грн; п.1.4. строк кредиту 360 днів; п.1.5 тип процентної ставки - фіксована; п.1.5.1. стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору; п.1.7.1 денна процентна ставка на дату укладення договору складає 2,50%.
ТзОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконав та надав йому кредит в сумі 7 800 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується наданою АТ «Універсал Банк» інформацією щодо зарахування коштів на картку відповідача ОСОБА_1 в сумі 7 800 грн, яка надійшла на виконання ухвали від 05.09.2025 про витребування доказів.
Згідно з розрахунком заборгованості ТзОВ «Слон Кредит» станом на 24.12.2024 у відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором заборгованість складає 69 420 грн, з яких 7 800 грн - заборгованість за кредитом, 57 720 грн - заборгованість по відсотках, 3 900 грн - заборгованість по штрафах.
Між ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (Фактор) та ТзОВ «Слон Кредит» (Клієнт) 24 грудня 2024 року було укладено Договір факторингу №24122024, згідно з умовами якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно додатку №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №24122024 від 24.12.2024 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3 681.
Договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 до нового кредитора ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним між ТзОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , що підтверджується також витягом з реєстру боржників.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором позивачем ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховано проценти за період з 25.12.2024 по 24.02.2025 (62 календарних дня) в розмірі 12 090 грн.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вказаний вище Договір позики вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених в письмовій формі. Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача ОСОБА_1 для укладення договору на таких умовах.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Отже, з огляду на наведене вбачається, що відбулася заміна кредитора на підставі укладеного договору факторингу, а тому до ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал», перейшло право вимоги за Кредитним договором №1472587 від 01.03.2024, укладеного між ТзОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу за Кредитним договором №1472587 від 01.03.2024 в розмірі 7 800 грн.
Щодо стягнення нарахованих за Кредитним договором процентів за користування кредитом суд враховує наступне.
Згідно п.1.5.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору;
Пунктом 1.7.1 Кредитного договору денна процентна ставка на дату укладення договору складає 2,50%.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 (з 24.12.2023), максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.
При цьому, з 21.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить 1%.
Згідно з ч.4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом (ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»). До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: - доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Відтак, з урахуванням максимально допустимої денної процентної ставки, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», визначений судом максимально можливий розмір витрат за Кредитним договором становить 38 961 грн.
Розрахунок:
-за період з 01.03.2024 (дата надання кредиту) по 22.04.2024 (максимальна денна процентна ставка 2,5%): 2,5%=(10 335 грн/7 800 грн)/53 дня*100%.
-за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 (максимальна денна процентна ставка 1,5%): 1,5%=(14 040 грн/7 800 грн)/120 днів*100%;
-за період з 21.08.2024 по 24.02.2025 (дата повернення кредиту) (максимальна денна процентна ставка 1%): 1%=(14 586 грн/7 800 грн)/187 днів*100%.
Відтак, загальні витрати за споживчим кредитом (ЗВСК) = 10 335 грн + 14 040 грн + 14 586 грн = 38 961 грн.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Таким чином, погоджені сторонами умови кредитування, визначені в пункті 1.5.1, 1.7.1 Кредитного договору, суперечать положенням ч.5 ст.8, п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», та є нікчемними в частині розміру денної процентної ставки за Кредитним договором, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений вказаним вище Законом, а відтак такі умови не можуть бути застосовані судом при вирішенні цього спору.
Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачем ОСОБА_1 не виконано зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором в загальному розмірі 46 761 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 800 грн та заборгованості по процентам в розмірі 38 961 грн.
Щодо позовної вимоги про застосування положень ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно ч.11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таким чином, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 викладено правовий висновок, згідно якого: «Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги».
Таким чином, оскільки у цій справі позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, відтак їхнє нарахування не може бути продовжено до моменту виконання рішення.
Більше того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 01.03.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Враховуючи наведене, позовна вимога позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних не підлягає задоволенню.
Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: копію рахунку на оплату №10128-12/08-2025 від 12.08.2025 на суму 10 000 грн; копію Акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) №10128 від 12.08.2025, згідно з договором № 10/12-2024 від 10.12.2024 року; копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії КС № 9422/10 та копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладеного між ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
З огляду на наведене, враховуючи принципи співмірності, розумності судових витрат та характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, а також враховуючи складність справи, яка є малозначною та розглядалась у спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000 грн, оскільки саме такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал», який був змушений до залучення професійної правничої допомоги адвоката.
Окрім цього, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» слід стягнути судовий збір, сплачений при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 459 грн 53 коп.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265, 279 ЦПК України,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №1472587 від 01.03.2024 в розмірі 46 761 (сорок шість тисяч сімсот шістдесят один) грн.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати в розмірі 6 459 (шість тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 53 коп, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 1 459,53 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02.03.2026.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, м.Київ, вул.Загородня, будинок 15, офіс 118/2.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК