Справа № 446/1891/25
23.02.2026року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Костюк У. І.
секретаря судового засідання Луківської Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м .Кам'янка-Бузька адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
В обґрунтування поданого адміністративного позову покладається на те, що постановою інспектора відділу поліції лейтенанта поліції - Яремка В.І. серії ЕНА №5417512 від 07.08.2025, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що становить 340, 00 грн., за те, що 07.08.2025 об 11 год. 30 хв. в м. Старий Самбір по вул. Б. Бартюка, керуючи транспортним засобом Mazda CX 7, д.н.з. НОМЕР_1 позивач здійснив зупинку автомобіля на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів. Однак, позивач вважає, що складена постанова за вказане правопорушення є незаконною, оскільки вчинена ним зупинка була вимушена у зв'язку із фізичним станом пасажира, відтак дана постанова підлягає скасуванню, з чим звертається до суду.
26.08.2025 ухвалою судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області провадження по справі відкрито та призначено дату судового розгляду.
08.10.2025 на адресу суду від відповідача ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на неналежності залученого відповідача до розгляду адміністративного позову, оскільки вказаний відповідач є районним територіальним підрозділом, тобто не є юридичною особою, не має власного ЄДРПОУ, не вважається суб'єктом владних повноважень, відтак не може бути належним відповідачем. У поданому відзиві відповідач додатково зазначив, щодо обставин подій за яких позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності. Так на думку сторони відповідача, доводи наведені у позовній заяві ОСОБА_1 щодо неправомірності складення відносно нього адміністративного протоколу є такими, що не відповідають дійсності та вводять суд в оману. Оскільки, рухаючись зі сторони смт Нижанковичі у напрямку м. Львів до місця своєї зупинки, позивач проїхав повз АЗС «TIP TOP», яка розташована біля дороги та належно облаштована для задоволення всіх необхідних потреб. Крім того, він мав можливість скористатися кількома з'їздами з автодороги, однак, діючи навмисно та будучи впевненим у безкарності, зупинився саме на посадковому майданчику, чим свідомо порушив вимоги п. 15.9 ПДР України.
Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 09.12.2025 залучено належного відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак просив суд судове засідання проводити у його відсутності. Позов підтримує в повному обсязі та просить його задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
Судом на підставі ч. 4 ст. 229 КАС, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та письмові докази, долучені позивачем, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА № 5417512 від 07.08.2025 вбачається, що позивач що 07.08.2025 об 11 год. 30 хв. в м. Старий Самбір по вул. Б. Бартюка, керуючи транспортним засобом Mazda CX 7, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку автомобіля на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.15.9.е ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн..
Відповідно до п. 15.9 е ПДР ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків - зупинка забороняється
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 6 ст.55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з п. 8 ч. 1ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Слід зазначити, що відповідно до ст.7 КУпАП що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
При цьому слід зазначити про те, що у відповідності до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №660/575/16-а від 31.01.2018.
За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.
Положеннями ч.1 ст. 122 КпАП України, передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками
Відповідно до вимог підпункту ''е'' пункту 15.9 Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Водій транспортного засобу Mazda CX - 7 д.н.з. НОМЕР_1 відступив від вимог підпункту ''е'' пункту 15.9 Правил дорожнього руху, здійснивши зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Як стверджує позивач, він здійснив зупинку, через фізичний стан пасажира, а саме його неповнолітнього сина, та у подальшому вказав, що зупинка є вимушеною. Однак, суд не приймає доводи позивача щодо вимушеності зупинки транспортного засобу з підстав погіршення фізичного стану дитини, яка нібито потребувала негайного відвідування туалету, оскільки зазначена обставина не належить до передбачених законодавством підстав вимушеної зупинки транспортного засобу. Крім того, суд враховує, що рух транспортного засобу здійснювався автомобільною дорогою, уздовж якої наявна значна кількість автозаправних станцій, та облаштованих з'їздів, де водій мав об'єктивну можливість здійснити зупинку без порушення вимог правил дорожнього руху, про що свідчать додані до відзиву матеріали. За таких обставин посилання позивача на зазначену причину суд вважає необґрунтованим та таким, що не спростовує правомірності притягнення до відповідальності. Будь-яких належних доказів про те, що автомобіль позивача 07.08.2025 здійснив вимушену зупинку у зв'язку із технічними несправностями, суду надано не було.
Згідно з частиною першої статті 90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 72КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст.122КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. відповідає вимогами чинного законодавства.
Відповідно до вимог пункту 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно допустив порушення ПДР, тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи тому позов до задоволення не підлягає.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №5417512 від 07.08.2025 винесена відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Також відповідно до ч. 1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки з задоволенні позову відмовлено, то судові витрати стягненню з відповідача на корись позивача за рахунок бюджетних асигнувань не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241 246 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У зв'язку із перебуванням головуючої судді у відпустці повний текст рішення суду складено 02 березня 2026 року (підстава наказ в.о. голови Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.02.2026 № 8/В).
Суддя У.І.Костюк