Справа № 308/1163/26
1-кс/308/1304/26
02 березня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області полковника юстиції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22025070000000189 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, про накладення арешту на майно, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області полковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором - заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22025070000000189 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, про накладення арешту на майно, яке вилучено 26.02.2026 в ході проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Redmi Note 12 Pro», IMEI: НОМЕР_1 зі встановленою сім-картою НОМЕР_2 .
Клопотання обґрунтовує тим, що Управління Служби безпеки України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025070000000189 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.
25 лютого 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2026 проведено обшук в квартирі АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Redmi Note 12 Pro», IMEI : НОМЕР_1 зі встановленою сім-картою НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 26.02.2026, вилучене майно визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
У клопотанні слідчий зазначає, що на даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказане майно є доказом у кримінальному провадженні, адже воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. У зв'язку з цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Слідчий, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду клопотання, у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, заяви про розгляд клопотання у його відсутності не подав.
Володілець майна, щодо якого вирішується питання про накладення арешту, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, заяв про відкладення чи розгляд без участі не подав, у зв'язку з чим клопотання розглянуто у його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття слідчого та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, у зв'язку з чим слідчий суддя розглянув подане клопотання про арешт майна у відсутності вказаних осіб.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
З протоколу обшуку від 26.02.2026 вбачається, що такий був проведений 26.02.2026 в квартирі АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Redmi Note 12 Pro», IMEI : НОМЕР_1 зі встановленою сім-картою НОМЕР_2 .
Постановою слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області полковника юстиції ОСОБА_3 від 26.02.2026 вилучене у ході огляду майно визнано речовим доказом.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до частини 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Пунктами 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
З наданих копій матеріалів кримінального провадження, доданих до клопотання, вбачається, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт є майном особи, яка не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, а тому є майном третьої особи.
При виникненні питання про обмеження права власності у кримінальному провадженні, особа, яка не є підозрюваною, набуває статусу третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
При цьому, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся саме слідчий за погодженням з прокурором, а не прокурор, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України.
Вказане на переконання слідчого судді, свідчить про те, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, вважається майном третьої особи, а тому з клопотанням про його арешт, відповідно до ст. 64-2 КПК України, повинен звертатися виключно прокурор.
Звернення з клопотанням про арешт майна неналежною особою може в подальшому призвести до визнання доказів, отриманих в результаті проведення слідчих дій, недопустимими.
З огляду на викладене слідчий суддя дійшов переконання, що вказане клопотання про арешт майна, подано без додержання вимог ст.171 КПК України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання прокурору з метою усунення його недоліків відповідно до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє його права після усунення недоліків повторно звернутися до суду з даним клопотанням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-172, 372,395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання повернути прокурору Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 для усунення зазначених недоліків.
Встановити строк для усунення зазначених недоліків, що не перевищує 72 години з моменту отримання копії ухвали.
Після усунення недоліків сторона кримінального провадження не позбавлена права повторно звернутися із даним клопотанням до суду в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1