Провадження № 22-ц/803/2825/26 Справа № 202/7883/25 Головуючий у першій інстанції: Бєсєда Г. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
18 лютого 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпра у складі судді Бєсєди Г.В. від 27 листопада 2025 року по справі за позовом виконувача обов'язків керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, до ОСОБА_1 про стягнення коштів за використання земельної ділянки,-
У серпні 2025 року виконувач обов'язків керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, посилаючись на те, що ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 фактично використовувала з 01.01.2021, тоді як договір оренди землі укладено 18.06.2025. ОСОБА_1 , зареєструвавши за собою право власності на нерухоме майно загальною площею 347, 8 кв.м., яке знаходиться на земельній ділянці загальною площею 339 га, використовувала земельну ділянку без укладеного договору оренди з 01.01.2021 за відсутності державної реєстрації права на земельну ділянку, відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою та протиправно позбавляє територіальну громаду міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, права на отримання доходу у вигляді орендної плати, грубо порушує права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельною ділянкою комунальної власності та належної реєстрації такого права. Безоплатне користування земельною ділянкою комунальної форми власності порушує інтереси держави в особі Дніпровської територіальної громади, оскільки міський бюджет за період з 01.01.2021 по 24.10.2024 недоотримав 868766,62 грн. ОСОБА_1 не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не була суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата. Тому позивач просив стягнути з відповідачки на користь Дніпровської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038, площею 0,339 га за період з 01.01.2021 по 24.10.2024 у сумі 868766,62 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради кошти за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038, площею 0,339 га за період з 01.01.2021 по 24.10.2024 у сумі 868766,62 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 11636,39 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідачка з 04 травня 2019 року є власницею нерухомого майна за адресою по АДРЕСА_1 , а саме: нежитлової будівлі літ А-1, загальною площею 347,8 кв.м., А1-1 - прибудова, а - ганок, а1 - ганок, Г - навіс (тимчасовий), №1 - ворота, №2 - огорожа, №3 - хвіртка, №4 - огорожа, №5 - огорожа, №6 - огорожа, №7 - огорожа, І - мостіння. Це нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1825393612101) належить їй на підставі договору іпотеки від 11.04.2019 №644, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В., що підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 53-54).
За адресою по АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка, загальною площею 0,339 га, з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038, яка перебуває в комунальній власності. Цільове призначення земельної ділянки віднесено до секції 02.03 будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25.07.2024.
Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 03.05.2024 здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038 по АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки №03/05/24-К. Вказаним актом встановлено, що територія земельної ділянки огороджена парканом з профільних листів та шлакоблоку, частково - гаражами. На території земельної ділянки знаходиться одноповерхова капітальна будівля з білої цегли, напівзруйнована будівля, встановлений навіс з профільних листів, під яким розміщені піноблоки. Земельна ділянка густо поросла травою, деревами, кущами, місцями захаращена гілками дерев. На час обстеження земельної ділянки між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки.
Також установлено, що 18.06.2025 року між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 , на підставі рішення Дніпровської міської ради №102/56 від 23.10.2024, яке набирає чинності з дня його оприлюднення, та №318/65 від 23.04.2025, укладено договір оренди землі, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі з реконструкцією під багатоквартирний житловий будинок, по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:04:102:0038, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. за реєстровим №1909. Договір укладено строком на 10 років.
Право оренди земельної ділянки №1210100000:04:102:0038 зареєстроване за відповідачкою 18.06.2025 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №437178006 від 28.07.2025.
Таким чином, ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 фактично використовувала з 01.01.2021, тоді як договір оренди землі укладено 18.06.2025.
Листом Дніпровської міської ради від 12.11.2024 №1/4-38 повідомлено, зокрема, що безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:04:102:0038 по АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 при використанні земельної ділянки не надходили.
Дніпровська міська рада направила на адресу відповідачки вимогу від 09.11.2024 №1/5-323 щодо сплати коштів, збережених землекористувачем земельної ділянки за рахунок власника внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а також копію розрахунку суми коштів.
Відповідно до розрахунку Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради, за період з 01.01.2021 по 24.10.2024 розмір орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:04:102:0038 по АДРЕСА_1 становить 868766,62 грн.
Розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки здійснено комунальним підприємством на підставі діючої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, яку затверджено рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 №12/57 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра».
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю та інше.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, територіальні громади як суб'єкти права на землі комунальної власності реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статтей 142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, шляхом прийняття рішень.
Згідно з ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Пунктом «в» частини першої статті 96 цього кодексу передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За положеннями статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За змістом частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 і №922/5468/14.
Не сплачуючи орендну плату за земельну ділянку, власник нерухомості фактично зберігає кошти та збільшує свій дохід за рахунок власника земельної ділянки, який втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). Вина власника нерухомості у несплаті орендної плати не має значення, сам факт несплати коштів за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату власником земельної ділянки певної суми коштів.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що відповідачка, як користувач належної позивачу земельної ділянки, сплату коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташований належний відповідачці на праві приватної власності об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , не здійснювала за період з 01.01.2021 по 24.10.2024, тобто без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберегла у себе кошти, які мала виплатити власнику, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038за період з 01.01.2021 по 24.10.2024у сумі 868766,62грн.
Належних та допустимих доказів спростування викладених вище фактів відповідачкою не представлено; клопотань про витребування відповідних доказів судом під час розгляду справи в суді першої інстанції - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про тривале оформлення документів на земельну ділянку та укладення договору оренди не звільняє власника об'єкта нерухомого майна від сплати орендної плати та податку за користування земельною ділянкою. Право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 було зареєстроване у травні 2019 року, а договір оренди укладений лише 18.06.2025 року (через шість років).
Крім того, відповідачка не позбавлена була можливості сплачувати кошти за користування належною територіальній громаді земельною ділянкою у добровільному порядку.
Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20 зазначено, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкта, такі кошти є безпідставно збереженими.
Тому обґрунтування в апеляційній скарзі, що виникнення права власності на нерухоме майно не встановлює початок користування земельною ділянкою, є безпідставними. Заперечень щодо правильності розрахунку в апеляційній скарзі не наведено.
Також не приймаються до уваги посилання апелянти, що правовідносини у даній справі регулюються положеннями статті 22 ЦК України (відшкодування збитків). Відповідачка, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави зберегла в себе кошти, які повинна була сплатити за користування земельною ділянкою її власнику. Такими діями відповідачка порушила право позивача, як власника земельної ділянки, на отримання вказаних коштів, а тому таке право підлягає захисту в судовому порядку на підставі статті 1212 ЦК України.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 23 квітня 2025 року у справі №464/6766/23.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 02 березня 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
Л.П. Никифоряк