Провадження № 11-сс/803/275/26 Справа № 201/16458/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 15 січня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , про скасування повідомлення про підозру від 27 січня 2025 року у кримінальному провадженні №12025042130000132, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру від 27.01.2025 року у кримінальному провадженні № 12025042130000132 (виділене 27.01.2025 року з кримінального провадження № 42023040000000224).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 складене із грубим порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства, наслідком чого є істотне порушення права ОСОБА_8 на захист.
Зазначає, що в повідомленні про підозру не вказано, в редакції якого Закону до ОСОБА_8 застосовано ч. 1 ст. 255 КК України, адже зі змісту підозри вбачається, що ОСОБА_8 інкриміновано дії, які мали місце в 2017-2018 роках, однак прокурором застосовано чинну редакцію ч. 1 ст. 255 КК України, яка діє з 27.06.2020, тобто усупереч ст. 4, 5 КК України застосований більш тяжкий Закон, що прямо заборонено.
Стверджує, що зміст та правова кваліфікація в повідомленні ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, є не лише безпідставними, але й такими, що суперечать змісту ч. 3 ст. 209 КК України, оскільки не містять обов'язкових кваліфікуючих ознак складу такого злочину, а саме його вчинення організованою групою або в особливо великому розмірі.
Також зі змісту підозри за ч. 3 ст. 209 КК України вбачається, що ОСОБА_8 інкриміновано дії, які мали місце в період часу з 01.06.2018 року по 19.06.2018 року. Інкримінований ОСОБА_8 предикатний злочин, передбачений ч. 3 ст. 206-2 КК України, за версією сторони обвинувачення був закінчений 18.06.2018 року, тому інкримінована ОСОБА_8 легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, передбачена ч. 3 ст. 209 КК України, могла мати місце лише починаючи з 18.06.2018, бо предикатний злочин згідно із диспозицією ч. 1 ст. 209 КК України має передувати легалізації (відмиванню) доходів, а не навпаки.
Посилається на те, що стислий виклад інкримінованих підозрюваному дій не відповідає об'єктивній стороні складу інкримінованого злочину, зазначеного у диспозиції ст. 209 КК України. Більше того, інкриміновані дії не конкретизовані за часом, місцем та способом їх вчинення.
Звертає увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження містяться документи про те, що з 30.08.2018 року і до тепер ТОВ «ДП Спецлит'є» перебуває у процедурі ліквідації за рішенням його учасника, а тому товариство з вказаного часу жодної господарської діяльності взагалі не здійснювало, про що достовірно відомо стороні обвинувачення.
Зазначає, що зазначення прокурором у змісті підозри та стислому викладі фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, таких кваліфікуючих ознак як «особливо великий розмір», «тяжкі наслідки» прямо суперечить положенням ст. 206-2 КК України. Також зазначаючи у повідомленні про підозру про «тяжкі наслідки», прокурором взагалі не вказано, в чому вони полягають.
Стверджує, що збитки ТОВ «Завод Спецлит'є» заподіяли самі потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в розмірі 6,420 млн. грн.
Вказує на те, що повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 206-2 КК України прокурором здійснено в той час, коли йому від початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023040000000224 було відомо про існування нескасованих постанов про закриття кримінального провадження за цим же фактом і з такою ж кваліфікацією.
Ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 15 січня 2026 року було відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , про скасування повідомлення про підозру від 27 січня 2025 року у кримінальному провадженні №12025042130000132.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК України, докази є достатніми, аби стверджувати про причетність ОСОБА_8 до вчинення вказаного злочину, відповідають стандарту "достатніх підстав (доказів)" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, письмове повідомлення про підозру складено та надано ОСОБА_8 уповноваженою на це особою та у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 278 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, а також визначено вимоги, яким це повідомлення має відповідати.
Як вбачається з матеріалів провадження, вищевказаних вимог закону слідчий дотримався, з чим обґрунтовано погодився і слідчий суддя.
Повідомлення про підозру має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурор, який здійснив повідомлення.
Так, відповідно до апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , 27.01.2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 206-2, ч.4 ст.28, ч.3 ст. 209 КК України за матеріалами кримінального провадження №42023040000000224, внесеного до ЄРДР 03.04.2023 року, з якого виділене кримінальне провадження №12025042130000132.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вказане повідомлення про підозру було вручено квартальній ОСОБА_11 у спосіб, передбачений КПК України, а саме відповідно до ст.ст. 278, 111,135 КПК України, що не оскаржується стороною захисту.
Доводи сторони захисту про незаконність повідомлення про підозру з підстав незазначення редакції ч. 1 ст. 255 КК України є безпідставними, оскільки не є тим істотним порушенням, що може тягти за собою скасування повідомлення про підозру, яке може бути змінене відповідно до ст.279 КПК України.
Твердження сторони захисту фактично зводиться до оцінки достатності доказів для доведення складу злочину в повному обсязі, що є предметом судового розгляду по суті. На стадії повідомлення про підозру відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України достатнім є наявність сукупності доказів, які об'єктивно пов'язують особу з кримінальним правопорушенням.
Слідчим суддею встановлено, що на день складення повідомлення про підозру в матеріалах кримінального провадження наявний обсяг доказів, який відповідає стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри. При цьому сторона захисту не надала беззаперечних доказів, які б очевидно спростовували причетність підозрюваного до інкримінованих дій.
Отже, посилання сторони захисту на відсутність у повідомленні про підозру обов'язкових кваліфікуючих ознак є формальним, не відповідає змісту інкримінованих обставин та фактично спрямований на передчасну оцінку доказів по суті, що виходить за межі предмета розгляду на цій стадії кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності у повідомленні про підозру окремих кваліфікуючих ознак складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 та ч. 3 ст. 206-2 КК України, не вказано в редакції якого Закону щодо ОСОБА_8 застосовано ч.1 ст.255 КК України, невідповідності викладених фактичних обставин об'єктивній стороні інкримінованих злочинів, неконкретизованості часу, місця та способу їх вчинення, хронологічної неузгодженості між предикатним злочином і легалізацією доходів, відсутності тяжких наслідків чи особливо великого розміру, а також посилання на перебування ТОВ «ДП Спецлит'є» у процедурі ліквідації та заподіяння збитків іншими особами, по суті зводяться до заперечення фактичних обставин кримінального провадження, правильності правової кваліфікації дій підозрюваного та достатності зібраних доказів.
Такі доводи потребують дослідження та оцінки доказів у їх сукупності, встановлення фактичних обставин події, з'ясування змісту умислу та наявності чи відсутності кваліфікуючих ознак складу кримінальних правопорушень, що є предметом досудового розслідування та судового розгляду по суті, а не перевірки законності самого факту повідомлення про підозру.
Згідно з положеннями ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
Разом із тим, на стадії розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вирішують питання доведеності вини особи та не надають доказам оцінки в аспекті їх достатності для постановлення обвинувального вироку, а перевіряють лише наявність на момент повідомлення про підозру достатніх даних, які об'єктивно вказують на можливу причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, у разі якщо під час подальшого досудового розслідування слідчий або прокурор дійдуть висновку про необхідність уточнення обсягу підозри чи зміни правової кваліфікації дій особи, така зміна здійснюється в порядку, передбаченому ст. 279 КПК України, шляхом повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри, що саме по собі виключає безумовність висновків захисту про незаконність первинного повідомлення про підозру.
На виконання запиту заступником керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра повідомлено, що у матеріалах кримінального провадження № 12018040680001174 відсутня постанова про його закриття від 05.07.2021 року, а також постанови про відновлення провадження. З цього приводу прокуратурою ініційовано проведення службового розслідування, яке станом на час надання відповіді триває.
За таких обставин колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи сторони захисту щодо наявності нескасованої постанови про закриття кримінального провадження за тим самим фактом і з тією ж правовою кваліфікацією, а також надати оцінку правовим наслідкам такого рішення, оскільки відповідні процесуальні документи суду не надані та їх існування на цей час належним чином не підтверджене.
Сам по собі факт проведення службового розслідування з приводу відсутності зазначених документів у матеріалах іншого кримінального провадження, з якого були виділені матеріали, не свідчить про незаконність повідомлення про підозру в іншому кримінальному провадженні та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Підставою для скасування підозри може бути процесуальне порушення під час повідомлення про підозру, вручення оскаржуваної підозри (тобто порушення порядку, визначеного ст. ст. 278-279 КПК України), повідомлення підозри за відсутності підстав, передбачених ст. 276 КПК України.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування, як і слідчим суддею, в повній мірі дотримано вимоги норм КПК України, повідомлення про підозру ОСОБА_8 за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення слідчим були виконані вимоги ст. 278 КПК України, що не оскаржується захисником та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження, а в даному випадку не наведено належних і достатніх мотивів для прийняття процесуального рішення безпосередньо щодо скасування повідомлення про підозру по кримінальному провадженні та закриття кримінального провадження, тобто доводи захисника є такими, що не тягнуть за собою скасування повідомлення про підозру.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 15 січня 2026 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 15 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4