Провадження № 22-ц/803/1375/26 Справа № 195/1139/25 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
02 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Омеко М.В., повний текст рішення складено 17.09.2025 року),
В липні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до Томаківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 4348342 від 19.07.2021 року в розмірі 31 325 грн., а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 рокупозовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 4348342 від 19.07.2021 року в загальному розмірі 31 325 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права.
Зокрема зазначала, що визнає що одержувала від позивача 7 000 грн. за договором споживчого кредиту №4348342 від 19.07.2021 року, які на її думку і підлягають стягненню. Однак не погоджується зі стягнутими з неї процентами за користування кредитом та комісією, оскільки вважає, що в період воєнного стану вони не підлягають стягненню. Також звертала увагу на те, що для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) законодавством передбачена позовна давність строком в один рік. Зазначала, що вона не підписувала договір відступлення між ТОВ «Міолан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та її підпис було виконано іншою особою.
Враховуючи наведене просила частково скасувати рішення суду першої інстанції від 08 серпня 2025 року в частині, яка стосується процентів та комісії.
ТОВ «ФК «Кредит-капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначає, що договір на споживче кредитування було укладено 19.07.2021 року, а згідно «Відомості про щоденні нарахування» за кредитним договором №4348342 остання нарахування здійснювалось 17.10.2021 року, то нарахування неустойки та процентів, які сформували прострочену заборгованість у сумі 31325 грн, тривало до жовтня 2021 року, тобто задовго до введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року.
ОСОБА_1 були надані додаткові пояснення в яких вона підтримувала апеляційну скаргу щодо часткового непогодження із рішенням суду першої інстанції в частині стягнутих з неї відсотків та комісії. Також зазначала, що вона підписувала тільки один документ при укладенні договору споживчого кредитування, а саме анкету-заяву, відповідно до умов якої кредит надається строком на 30 днів, а отже нарахування відсотків поза межами цього періоду є незаконним. З приводу комісії то вона на думку відповідача з огляду на положення Закону України «Про споживче кредитування» не підлягає стягненню, оскільки умови договору щодо можливості її нарахування є нікчемними.
ТОВ «ФК «Кредит-капітал» також були надані додаткові пояснення в яких вони зазначали, що кредитний договір №4348342 в якому погоджено всі істотні умови, було укладено сторонами в електронному вигляді та підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором, який отримано позичальником через мобільний телефон у вигляді СМС.
Нарахування процентів та комісії є правомірним і відповідає умовам закону та кредитного договору, з урахуванням умов про пролонгацію його дії у зв'язку із неналежним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить 31 325 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 028х30 =90 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4348342 згідно з умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 7000 грн. та зобов'язувалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором, виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що він укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через Сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно п. 6.2 Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (СМС) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у СМС-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладення цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами ( у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Згідно п. 1.4 даного договору позичальник повинен повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 18.08.2021 р.
Згідно п. 1.5 кредитного договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 3325.00 грн. в грошовому виразі та 11215.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтована реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 10325,00 грн. в грошовому виразі.
Згідно пп. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту: 1200 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно пп. 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 3060.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Як убачається з копії платіжного доручення №4348342 від 19.07.2021 року ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок Рибалки Сабіни Мурадівної № НОМЕР_1 *79 згідно договору №4348342 зараховано грошові кошти в сумі 7000 грн.
Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №78-МЛ від 27.10.2021 року. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №4348342 від 19.07.2021 року від первинного кредитора - ТОВ «Мілоан».
Згідно з п.1.2 Договору відступлення прав вимоги 78-МЛ, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно до вказаних у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Актом прийому-передачі реєстру боржників від 27.10.2021 року за Договором відступлення прав вимоги №78-МЛ від 27.10.2021 року, ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 27.10.2021 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору. Кількість боржників: 3831.
Відповідно до витягу реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №78-МЛ від 27.10.2021 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4348342 від 19.07.2021 року в сумі 31325 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 19.07.2021 року було укладено кредитний договір за яким остання отримала від банку кредитні кошти, які в повному обсязі вчасно не повернула, отже з неї на користь правонаступника кредитора - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належить стягнути фактично отримані кредитні кошти у вигляді тіла кредиту, процентів та комісії.
Такий висновок в оскаржуваній частині щодо процентів та комісії частково відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Міолан» кредитний договір №4348342 відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000 грн. строком на 30 днів.
При цьому кредитний договір №4348342 від 19.07.2021 року, який складається із декількох документів підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором R43080, який було надіслано на номер відповідачки, який зазначений останньою у договорі разом із реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, місцем проживання та електронною адресою.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону №675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі ОСОБА_1 .
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).
Матеріали справи містять відомості про перерахування кредитних коштів позичальнику та й сама ОСОБА_1 звертаючись із апеляційною скаргою не заперечує цього.
Однак, звертаючись з апеляційною скаргою відповідачка не погоджувалась із тим, що відсотки нараховувались поза межами строку дії договору, оскільки вона підписувала тільки анкету заяву в якій встановлено строк кредитування 30 днів.
Зазначене спростовується наявними в матеріалах справи документами, зокрема Договором про споживчий кредит, який також підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором. Суд апеляційної інстанції наголошує, що всі надані позивачем документи на підтвердження укладення ОСОБА_1 кредитного договору із ТОВ «Міолан» (анкета-заява на кредит, сам кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, графік погашення) були підписані відповідачем в електронному вигляді та без їх підписання враховуючи порядок укладення договору через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця, позичальнику не були б оформлено заявку на кредит та не видано кредитні кошти.
Крім того відповідно до положень п. 6.3. кредитного договору приймаючи пропозицію кредитодавця про укладення цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невідємними частинами.
Щодо розміру відсотків та порядку їх нарахування слід звернути уваги на положення п.1.5.2, 1.6 кредитного договору відповідно до яких проценти за користування кредитом: 956,25 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до Розділу 2 сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.
Пунктом п. 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Згідно із наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором №4348342 ОСОБА_1 нараховувались відсотки за користування кредитом з 19.07.2021 року по 18.08.2021 року у розмірі 87,50 грн. у відповідності до п. 1.5.2 за ставкою 1,25% та з 19.08.2021 року по 17.10.2021 року у розмірі 350 грн. у відповідності до п.1.6 за ставкою 5%, отже у межах строку дії кредитного договору із урахуванням його пролонгації за п. 3.2.1.2. на 60 днів після спливу основного тридцяти денного строку кредитування.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу неможливості нарахування відсотків у зв'язку із веденням в країні воєнного стану у відповідності до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», то слід звернути увагу, що заборгованість яку позивач просить стягнути із відповідачки утворилась з 19.07.2021 року по 17.10.2021 року, тобто до введення воєнного стану та не містить таких елементів як неустойка у вигляді штрафу чи пені. З цих же причин є безпідставними посилання апелянта на річний строк позовної давності встановлений для звернення із вимогою про стягнення неустойки.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає доведеною вимогу про стягнення з відповідачки відсотків у розмірі 23 625 грн.
Що ж стосується заборгованості за комісією, то відповідно до пункту 4 частини першої ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (надалі Закону), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина 2 ст.8 Закону).
Отже, цим Законом безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої ст.1 та частини другої ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина 5 стаття 12 Закону).
Із урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п'ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 виснувано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п'ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, у договорі про споживчий кредит №8707020 від 09 жовтня 2022 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» містяться умови про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту, а саме у пункті 1.5.1 договору зазначено, що комісія за надання кредиту: 700 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Із виписки з особового рахунку відповідача та відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4348342 від 19.07.2021року вбачається, що відповідачу нараховувалася комісія за надання кредиту і розмір простроченої заборгованості становить 700 грн .
Проте колегія суддів звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також ТОВ «Мілоан» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В зв'язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії в сумі 700 грн не має, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
З приводу переходу права вимоги за кредитним договором №4348342 до позивача слід зазначити наступне.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Як зазначалось вище та встановлено судом між ТОВ «Міолан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 27.10.2021 року було укладено Договір відступлення права вимоги №78-МЛ за умовами якого останній набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню ОСОБА_1 за кредитним договором №4348342 від 19.07.2021 року. Зазначене підтверджується копією договору факторингу від 27.10.2021 року, витягом з реєстру боржників та актом приймання-передачі.
Таким чином позивачем доведено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4348342 від 19.07.2021 року.
Підсумовуючи наведене доводи апеляційної скарги з приводу відсотків не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення цього питання. Однак враховуючи те, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідач на користь позивача кредитної заборгованості у вигляді комісії у розмірі 700 грн. є такими що не відповідають вимогам закону, то рішення суду у цій частині підлягає скасуванню зі зміною загального розміру заборгованості з 31 325 грн. на 30 625 грн.
В неоскаржуваній частині яка стосується витрат на правову допомогу рішення суду першої інстанції на предмет правомірності не пере глядалось.
Враховуючи що судове рішення підлягає зміні в частині загального розміру кредитної заборгованості, то відповідно до положень ч.13 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції змінює розподіл судового збору.
Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню на 98% та вимоги апеляційної скарги - на 2%, то суд апеляційної інстанції змінює розмір стягнутого з відповідача судового збору з 2 422,40 грн. на 2 301,28 грн. із врахуванням положень про взаємозарахування.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 31 325 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за комісією скасувати.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року змінити в частині стягнутого з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) розміру заборгованість за кредитним договором № 4348342 від 19.07.2021 року з 31 325 грн. на 30 325 грн. та в частині розміру стягнутого судового збору з 2 422,40 грн. на 2 301,28 грн.
В іншій частині залишити рішення без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська