печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40411/25-к
пр. № 1-кс-53244/25
03 березня 2026 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
заявника - ОСОБА_3 , який бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 у справі № 757/40411/25-к,
На розгляд судді Печерського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Печерського районного суду м Києва ОСОБА_4 від розгляду скарги № 757/40411/25-к.
Заява мотивована тим, що слідчим суддею ОСОБА_4 було призначене судове засідання, однак відео конференція не відбулась. Заявник очікував підключення його до відеоконференції. Засідання не було проведено. Про причини не проведення судового засідання його не повідомили. Така поведінка слідчого судді ОСОБА_4 на думку заявника, викликає сумніви в його неупередженості. Крім того, в іншому провадженні слідчий суддя ОСОБА_4 прийняв рішення у справі, не заслухавши його позицію. Суд апеляційної інстанції скасував дану ухвалу та направив справу для продовження розгляду.
У судовому засіданні ОСОБА_3 заявлений відвід підтримав, з підстав викладених у заяві.
Інші учасники в судове засідання не прибули, щ не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши думку заявника, суд дійшов наступного висновку.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, та з метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження мають право заявити відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК).
Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді (суду), передбачений статтею 75 КПК України, й, зокрема, відповідно до її пункту 4 частини 1, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КПК України, передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні статті 6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов'язкові для виконання рішення; 2) обов'язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності суду; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) ґарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11) від 27.05.2013 року зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Також в пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (заява N 7577/02) від 03.05.2007 року зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 року зазначено, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
При вирішенні питання про відвід судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості слідчого судді ОСОБА_4 , що унеможливлювало б постановлення ним об'єктивного судового рішення.
Доводи заявника зводяться до незгоди з прийнятими процесуальними рішеннями слідчим суддею, що не може слугувати підставою для відводу. Крім того, суддя в Україні є користувачем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) і не має адміністративного впливу на її технічне функціонування, розробку чи алгоритми, а тому не може впливати на швидкість відображення документів в ЄСІТС.
Інших підстав, згідно із правилами КПК України, для відводу слідчого захисником не наведено.
За таких обставин заява про відвід задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 81, 82, 309 КПК України, суддя
Заяву - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_5