23.01.2026 Справа № 756/14040/25
Справа №756/14040/25
Провадження №2/756/1231/26
23 січня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Косянчук Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стяґнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - ТОВ «ФК «Приватні інвестиції») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №CL-170632 від 18.02.2019, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , в розмірі 162 999,67 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.02.2019 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-170632, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 100 000,00 грн. на споживчі потреби строком на 60 місяців, з кінцевим терміном повернення - 16.02.2024. Умовами вказаного договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом становить 52,99% річних.
У порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 17.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 162 999,67 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 92 858,91 грн.; заборгованості за відсотками по кредиту - 70 140,76 грн.
25.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено Договір факторингу №250621/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Приватні інвестиції'перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №CL-170632 від 18.02.2019.
З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором №CL-170632 від 18.02.2019, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 13.11.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомлену про дату, час та місце судового засідання відповідачку, яка не повідомила про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 18.02.2019 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-170632, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 100 000,00 грн. на споживчі потреби строком на 60 місяців, з кінцевим терміном повернення - 16.02.2024. Умовами вказаного договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом становить 52,99% річних.
З усіма істотними умовами кредитування відповідач був ознайомлений, що підтверджується його підписом у кредитному договорі №CL-170632, в якому закріплено, зокрема строк договору, строк кредитування, мета отримання кредиту, процента ставка за користування кредитними коштами, порядок повернення кредиту, комісії тощо.
Так, у п. 1 Кредитного договору №CL-170632 зазначено, що банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати на цілі, вказані в кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених кредитним договором.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що кредит надається строком на 60 місяців, з кінцевим терміном повернення - 16.02.2024.
Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору позичальник доручає банку здійснити переказ кредитних коштів з позичкового рахунку, вказаного в п. 2.5 Кредитного договору, на наступні цілі: на поточні потреби у сумі 100 000,00 грн. на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Як вбачається з наданої виписки, а також меморіального ордеру № 9136724, 18.02.2019 на рахунок позичальника № НОМЕР_2 вказані грошові кошти були перераховані позивачем.
У пункті 6.2 вказаного договору зазначено, що позичальник здійснює погашення заборгованості за Кредитним договором №CL-170632 відповідно до графіку платежів (Додаток № 1).
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
25.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено Договір факторингу №250621/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №CL-170632 від 18.02.2019, що підтверджується копією вказаного договору, а також відповідним реєстром боржників.
Вказаний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.
Таким чином, ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» набуло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу, укладеного з первісними кредиторами.
14.07.2021 на адресу відповідача було направлено повідомлення № 10203573 від 29.06.2021 про заміну кредитора у зобов'язанні та відступлення права грошової вимоги.
Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
За змістом ст. 509, ч. 3 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за Кредитним договором №CL-170632 від 18.02.2019, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , становить 162 999,67 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 92 858,91 грн.; заборгованості за відсотками по кредиту - 70 140,76 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором є обґрунтованими.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №CL-170632 від 18.02.2019, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , у розмірі 162 999,67 грн.
За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стяґнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованість за Кредитним договором №CL-170632 від 18.02.2019, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , у розмірі 162 999 (сто шістдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 67 копійок; витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторони:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (код ЄДРПОУ 37356981), адреса місцезнаходження: м. Київ, вул.. Жамбила Жабаєва, 7);
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Тиха