№ 755/1680/26
№ 3/755/970/26
"18" лютого 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши справу, що надійшла з Ради адвокатів Київської області Національної асоціації адвокатів України про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , громадянина України, працюючого директором КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3», робоча адреса: м. Київ, вул. Чорних Запорожців, 26,
за ч. 5 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії КС № 00837 від 27.01.2026 року, 18.11.2025 року адвокат Гаврилець Б.М. засобами електронного зв'язку звернувся з адвокатським запитом до директора КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», керівники підприємств, установ, організацій, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Тому, директор КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» ОСОБА_1 зобов'язаний був своєчасно надати інформацію у відповідь на адвокатський запит адвоката Гаврильця Б.М., або аргументовано відмовити в наданні інформації у разі, якщо доступ до такої інформації обмежений. Листом від 20.11.2025 року № 061/03-2779, за підписом КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» ОСОБА_1 , адвокату було відмовлено в наданні запитуваної інформації (копій документів) та повідомлено, що в разі звернення клієнта адвоката - ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою, разом з наданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують його особистість, до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3», йому буде надано всю запитувану в адвокатському запиті інформацію (копії документів). Така відмова є неправомірною з огляду на наступне. Частина 2 ст. 21 Закону України « Про інформацію» визначає, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку, відповідно до передбачених нею умов, а також, в інших випадках, визначених законом. До адвокатського запиту було додано копію довіреності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо надання адвокату Гаврильцю Б.М. доступу до інформації та копій документів, що містять охоронювану законом медичну таємницю та його персональні дані. Адвокатський запит є однією із форм реалізації адвокатом своїх професійних прав для надання правової допомоги клієнту, про що прямо зазначено в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Отже, у діях директора КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП., а саме - неправомірна відмова в наданні інформації на адвокатський запит. Правопорушення вчинене 20.11.2025 року за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців, 26.
У судове засідання ОСОБА_1 направив до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, яке мотивував тим, що в порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, його не було повідомлено про дату, час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та не вручено йому під розписку його копію, зокрема, протокол не містить чітких даних про час, місце та суть події. Крім того, у порушення вимог п.п. 2.3 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та ст. 268 КУпАП, йому не було роз'яснено його права, зокрема, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, не надано можливість підписати протокол, а у разі його відмови від підписання протоколу, у ньому відсутній запис про це. Також, ОСОБА_1 не надано права скористатися правом на захист, що є обов'язковою умовою при складанні протоколу. Так, адвокатом Гаврильцем Б.М. на адресу КНП «КМКЛ №3» направлено запит від 18.11.2025 року № б/н, який отримано 20.11.2025 року. Відповідно до ст. 32 Конституції України, ч. 1 ст. 286 ЦК України, ст. ст. 39-1, 40 «Основ законодавства України про охорону здоров'я», ст. 145 КК України, ст. 162 КПК України, ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», ч. 6 ст. 6, ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних», Указу Президента України «Про Клятву лікаря» від 15.06.1992 року № 349, КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не має права розголошувати відомості щодо особи, які можуть становити лікарську таємницю, крім передбачених законодавчими актами випадків. Втім, відповідно до ч. 1 ст. 285 ЦК України, повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі, на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я. У свою чергу, до адвокатського запиту була додана копія довіреності, згідно з якою, ОСОБА_2 уповноважує адвоката Гаврильця Богдана Миколайовича отримувати відомості, які містять лікарську таємницю. Відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України, опублікованих 22 травня 2024 року о 09 годині 55 хвилин за посиланням: https://www.kmu.gov.ua/news/miniust- iak-oformyty-dovirenist, довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Відповідно до положень Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріальних дій в Україні, у тому числі посвідчення довіреностей, покладається на нотаріусів. Водночас, до нотаріально посвідчуваних довіреностей прирівнюються: довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем; довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу; довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора; довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами; довіреність суб'єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Зокрема, під час дії воєнного стану, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164, довіреності, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, корпоративними правами, військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів» або інше - уповноваженою таким командиром (начальником) особою. Вказані особи посвідчують довіреності, відповідно до Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 15.06.1994 року № 419. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Вимоги до змісту та форми довіреності регламентовано, зокрема, Цивільним кодексом України та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій, відповідно до закону, має вчинятися правочин. У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають. У довіреностях, виданих на ім'я адвокатів, можуть зазначатися їхній статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання). Строк, на який може бути видана довіреність, визначається відповідно до статті 247 Кодексу. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк дії довіреності зазначається словами та визначається роками, місяцями, тижнями, днями і не може бути визначений настанням будь-якої події. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною. Обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі довіреностей підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених, довіреності, посвідчені особами, які в умовах воєнного стану відповідно до законодавства мають право їх посвідчувати, а також відомості про припинення їх дії, в порядку, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 року № 111/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 року за № 1378/13252. Крім того, відповідно до рішення Ради адвокатів України № 62 від 02.08.2022 року, довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами, відповідно до частини 3 статті 244 Цивільного кодексу України. Закон не забороняє надання довіреності юридичній особі, якою є адвокатське об'єднання, однак, і не скасовує обов'язок такого об'єднання на укладання договору про надання правничої допомоги з клієнтом. У свою чергу, адвокат, який надає до суду в якості підтвердження власних повноважень, довіреність, видану на ім'я адвокатського об'єднання, може надати додаткові документи, які б підтверджували покладання обов'язків відповідного адвокатського об'єднання на конкретного адвоката. Якщо такий адвокат входить до складу адвокатського об'єднання, достатнім є підтвердження такого факту, наприклад, інформацією з ЄРАУ, яка наявна у відкритому доступі. Якщо адвокат не входить до складу адвокатського об'єднання, на ім'я якого надана довіреність, такі відносини між адвокатом та адвокатським об'єднанням можуть підтверджуватись відповідним договором. Аналогічна позиція міститься в рішенні Ради адвокатів України № 33 від 12.04.2019 року «Про затвердження роз'яснення щодо укладення договору між адвокатським об'єднанням та іншим адвокатом, який є самозайнятою особою». Схожі висновки викладено в ухвалах Верховного Суду від 17.04.2023 року в справі № 608/1505/22, від 02.07.2025 року в справі № 404/4309/23. Закон про адвокатуру надає адвокату право отримувати на адвокатський запит фактично будь-яку інформацію та документи, необхідні адвокату для надання правової допомоги клієнту. Однак, Закон встановлює два винятки з цього правила. По-перше, адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій та роз'яснень положень законодавства. По-друге, не підлягає наданню на адвокатський запит інформація з обмеженим доступом та копії документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом (ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру»). Інформація з обмеженим доступом - це конфіденційна, таємна та службова інформація (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію»). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»). Інформація про фізичну особу включає відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за допомогою яких така фізична особа може бути ідентифікована (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію»). У своєму рішенні від 20.01.2012 року в справі №1-9/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що до конфіденційної інформації про фізичну особу слід відносити інформацію про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові й немайнові відносини цієї особи з іншими особами (зокрема, з членами сім'ї), а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Отже, якщо адвокатський запит містить вимогу про надання інформації з обмеженим доступом (конфіденційної чи таємної інформації), підприємство не зобов'язано надавати запитувану інформацію чи копії документів, які містять таку інформацію. До того ж, поширення конфіденційної чи таємної інформації з порушенням встановленого законом порядку також може бути підставою для притягнення посадових осіб підприємства до відповідальності. З огляду на те, що адвокатом Гаврильцем Б.М. надано непосвідчену належним чином копію довіреності від пацієнта та неможливістю встановити дійсність підпису особи, щодо якої запрошувалося надання копій документів, юрисконсультом КНП «КМКЛ №3» у телефонній розмові було запропоновано надати копію паспорту ОСОБА_2 , аби підтвердити, що підпис на довіреності відповідає підпису в паспорті, у відповідь на що, Гаврилець Б.М. повідомив, що буде скаржитися та поклав слухавку. Належними доказами на підтвердження повноважень адвоката на надання правової допомоги фізичній особі є оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія довіреності на представництво інтересів фізичної особи адвокатом, визначеним у дорученні, посвідчена нотаріально. Такий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 204/10576/22 (провадження №61-8627ск23). Підписаний адвокатом Гаврильцем Б.М. запит від 18.11.2025 року № б/н, який отримано 20.11.2025 року, на підтвердження повноважень адвоката до запиту, зокрема, долучено незасвідчені належним чином копії ордеру, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреності. За таких обставин, КНП «КМКЛ № 3» була позбавлена можливості встановити наявність або відсутність у адвоката Гаврильця Б.М. повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Довіреність від 18.11.2025 року незасвідчена належним чином не підтверджує повноважень адвоката, який здійснює представництво особи в рамках надання правової допомоги в межах процесуальних прав та обов'язків, визначених чинним законодавством України. Крім того, необхідно звернути увагу на те, що вже мали місце непоодинокі випадки коли адвокати самі ставлять підписи за клієнтів з різних причин (перебування клієнта в ІНФОРМАЦІЯ_2 , в лавах ЗСУ тощо) та з метою досягнення бажаного результату задля підтвердження професійних якостей надають довіреності з підписом, який не є підписом особи, щодо якої вимагають надати інформацію та копії документів. З огляду на що, юрисконсультом лікарні в телефонному режимі було запропоновано адвокату Гаврильцю Б.М. надати копію паспорту особи, щодо якої вимагалося надати інформацію на копії документів, аби пересвідчитися у справжності підпису, що саме його клієнтом підписано згоду на надання про нього даних, або особисто з'явитися, щоб підтвердити повноваження адвоката, у відповідь на що, адвокат образився та поклав слухавку. Також, відповідно до абзацу другого частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (зі змінами) та «Роз'яснень з питань, які виникають при оформленні адвокатського запиту», затверджених рішенням Ради адвокатів України «Про затвердження роз'яснень з питань, які виникають при оформленні адвокатського запиту» від 30.08.2014 року № 122, до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Крім того, ст. 26 Закону встановлено, що документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб). Таким чином, подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв'язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги. Вимоги до подання адвокатського запиту є однаковими для всіх адвокатів, незалежно від організаційних форм, в яких вони здійснюють адвокатську діяльність - індивідуально, або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання. Адвокатський запит має відповідати вимогам статті 24 Закону, якою зокрема встановлено, що до нього додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Таким чином, при подачі адвокатського запиту адвокат зобов'язаний надати посвідчені ним копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів. У рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04.08.2017 року № 162 зазначено, що відмітка про посвідчення копії ордера на надання правової допомоги має складатися зі слів «Згідно з оригіналом», особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об'єднання/адвокатського бюро, якщо ордер видається адвокатським об'єднанням/адвокатським бюро), який засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії. Також, порядок засвідчення копій документів визначено п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року № 55 «ДСТУ 4163-2003», - «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (далі - «ДСТУ 4163-2003»). За вищевказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом»; назви посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію; її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії. Відповідно до п. 5.26. «ДСТУ 4163-2003», відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Слід зазначити, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 року в справі № 320/5420/18 на підставі аналізу положень Закону № 5076-VI, Положення про ордер зазначено наступне: «надана адвокатом належним чином завірена копія ордеру є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, оскільки копія ордера містила відмітки про її посвідчення, а саме: слова «з оригіналом згідно», особистий підпис адвоката, який засвідчив копію, його ініціали та прізвище, а також дату засвідчення копії», отже, у разі відсутності засвідчених належним чином копій вказаних документів у додатках до адвокатського запиту останній не може вважатися оформленим неналежним чином. Неналежне оформлення адвокатського запиту є підставою для відмови у наданні інформації та/або документів на такий запит. Так, зокрема, адвокатом Гаврильцем Б.М. у запиті від 18.11.2025 року № б/н, який отримано 20.11.2025 року, не дотримано вимог стандарту та Положення про ордер щодо завіряння копії ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 2002142 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001282 від 09.06.2023 року, та наразі, не вказано слів «Копія», «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. У зв'язку з тим, що адвокатом Гаврильцем Б.М. надано непосвідчені копії ордеру про надання правової допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, відсутні підстави для задоволення запиту від 18.11.2025 року № б/н. Крім того, відповідно до абзацу третього частини 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, однак, у запиті адвоката не повідомлено про готовність відшкодувати витрати на копіювання та друк. Також, адвокатом Гаврильцем Б.М. у запиті та копії наданої довіреності», ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а адвокат у запиті зазначає, що його клієнт «звернувся» до КНП «КМКЛ №3» 06 червня 2008 року, тобто у віці 12 років. У зв'язку з вищезазначеним, є правомірними дії щодо незадоволення запиту адвоката Гаврильця Б.М. від 18.11.2025 року № б/н, з огляду на недотримання вимог законодавства при оформленні запиту та документів, що до нього додавалися та відсутності документів, що вимагалися. Так, у діях директора КНП «КМКЛ №3» ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення та не доведено його вину у формі умислу чи необережності.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, зокрема, письмові заперечення ОСОБА_1 , приходжу до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, адміністративна відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Таким чином, об'єктивна сторона правопорушення виражається у вчиненні низки альтернативних дій та вбачається, що згідно з протоколом серії КС № 00837 від 27.01.2026 року, ОСОБА_1 ставиться у провину неправомірна відмова в наданні інформації на адвокатський запит.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Гаврильцем Б.М. засобами електронного зв'язку було направлено на ім'я директора КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» ОСОБА_1 адвокатський запит від 18.11.2025 року, в якому було зазначено про те, що адвокат Гаврилець Б.М. представляє інтереси громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким укладено договір про надання правової допомоги № 78 від 16.09.2025 року. 06 серпня 2025 року громадянин ОСОБА_2 звернувся в якості пацієнта до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» з травмою голови. З метою отримання копій документів, які необхідні для надання правової (адвокатської) допомоги клієнту, на виконання умов Договору про надання правової (адвокатської) допомоги, адвокат прохав надати копію виписки з карти амбулаторного/стаціонарного хворого громадянина ОСОБА_4 , інформацію стосовно проведених медичних досліджень та їх результатів з наданням копій. До вказаного запиту адвокатом було додано ордер адвоката, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреність від ОСОБА_2
20 листопада 2025 року за № 061/03-2779 на вищезазначений адвокатський запит, за електронним підписом директора КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» ОСОБА_1 , було направлено на ім'я адвоката Гаврильця Б.М. відповідь про те, що з огляду на статтю 32 Конституції України, частину першу статті 286 Цивільного кодексу України, статті 39-1, 40 «Основ України про охорону здоров'я», статтю 145 Кримінального кодексу України, статтю 162 КПК України, частину другу статті 11, частину другу статті 21 Закону України «Про інформацію», частину шосту статті 6, статтю 7 Закону України «Про захист персональних даних», Указу Президента України «Про Клятву лікаря» від 15 червня 1992 № 349, КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у межах компетенції підтверджує готовність надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завірену копію виписки з карти амбулаторного/стаціонарного хворого громадянина, інформацію стосовно проведених медичних досліджень та їх результатів з наданням відповідних копій, у разі його звернення з відповідною заявою із вказанням періоду, разом із наданням засвідчених у встановленому порядку документів, що підтверджують його особистість.
Суддя, перевіряючи наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, має з'ясувати чи була відмова в наданні інформації на адвокатський запит правомірною чи неправомірною.
Так, вимоги до адвокатського запиту містяться у ст. 24 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», нормами якої визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом».
Згідно із ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ст. 286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Також, згідно із ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Відповідно ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 5 ч. 6 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних», об'єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров'я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.
Поширення персональних даних регулюється нормами ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних», де визначено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані. Сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього Закону.
Відповідно до ст. ст. 39-1, 40 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я», пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.
Як вбачається з наданої відповіді директора КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» ОСОБА_1 на адвокатський запит адвоката Гаврильця Б.М., було роз'яснено причини ненадання запитуваної інформації, зазначено про готовність надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завірену копію виписки з карти амбулаторного/стаціонарного хворого громадянина, інформацію стосовно проведених медичних досліджень та їх результатів з наданням відповідних копій, але у разі його звернення з відповідною заявою із вказанням періоду, або разом із наданням засвідчених у встановленому порядку документів, що підтверджують його особистість.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, є підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, адже, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 212-3, 245, 247, 251-252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: