Справа №:755/1402/26
Провадження №: 1-кп/755/779/26
"24" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Григорівка, Баришівського р-ну, Київської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, з середньою технічною освітою, працюючого на посаді водія ТОВ «Аєрок», раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003499 від 04 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілими,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
30 січня 2026 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12025100040003499 від 04.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілими, мотивуючи його тим, що він повністю визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро кається, примирився з потерпілими та відшкодував їм завдані збитки.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника, визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, всі фактичні обставини справи, та просив задовольнити клопотання, оскільки з потерпілими він примирився, моральну шкоду відшкодував.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 просили задовольнити клопотання, оскільки з обвинуваченим вони примирились, останній відшкодував їм повністю шкоду та просили долучити відповідну заяву про те, що ніяких претензій до обвинуваченого не мають.
Прокурор не заперечував щодо задоволення клопотання.
Суд, заслухавши клопотання, думку учасників судового засідання, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а також долученими матеріалами до кримінального провадження, дійшов такого висновку.
З матеріалів вбачається, що 03.11.2025 року приблизно о 15:00 год. ОСОБА_3 , керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Renault Master» р.н. НОМЕР_1 з необережності, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність та необачність, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, рухаючись в районі електроопори № 29 по пр. Броварському в м. Києві, проігнорував вимоги п. 12.3 ПДР України, внаслідок чого допустив зіткнення передньою частиною керованого ним транспортного засобу з задньою частиною нерухомого транспортного засобу марки «Zaz Vida» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , який здійснив аварійну зупинку автомобіля із-за технічних несправностей двигуна. У подальшому, транспортний засіб марки «Zaz Vida» р.н. НОМЕР_2 інерційно рухаючись вперед, допустив наїзд на водія ОСОБА_8 та пасажира ОСОБА_5 , які здійснювали огляд двигуна даного автомобіля.
Внаслідок даної ситуації водій ОСОБА_8 та пасажир ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження та в подальшому доставлені до медичного закладу КНП «КМКЛ ШМД» м. Києва.
В діях водія ОСОБА_3 була технічна можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог вказаних пунктів. Тобто, в даній дорожній ситуації з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля марки «Renault Master» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 вимогам пункту 12.3 ПДР України.
Потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що виразилися у закритій травмі правого гомілково-ступеневого суглобу: перелому дистального епіматафізу правої великогомілкової кістки, правої таранної кістки, медіального вивиху в правому гомілково-ступеневому суглобі; закритої травми правого гомілково-ступеневого суглобу: уламкового перелому лівої таранної кістки.
Потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що виразилися у закритій травмі лівого колінного суглобу: перелому латерального виростку великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, перелом (відривний) медіального виростку стегнової кістки.
Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
При вирішенні клопотання суд враховує те, що ОСОБА_3 є раніше не судимим (згідно вимоги про судимість від 27 листопада 2025 року), обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину (відповідно до ст. 12 КК України), відшкодував потерпілим збитки за завдану шкоду у повному обсязі та примирився з ними, не заперечує встановлені органом досудового розслідування обставини правопорушення та кваліфікацію події, щиро розкаюється, не заперечує проти закриття кримінального провадження у зв'язку з його примиренням з потерпілими.
Крім того, судом встановлено те, що обвинувачений та потерпілі, за вище викладених обставин, дійсно примирилися.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 відповідають критеріям потерпілого у кримінально-правовому розумінні, позаяк є особами, яким кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіювалася фізична шкода, тобто право на примирення реалізоване належним суб'єктом у розумінні підходів сформованих ВПВС у справі №439/397/17.
Порушень КПК України, зокрема § 2 - звільнення особи від кримінальної відповідальності, та КК України, які б слугувати передумовою для відмови у задоволенні цього клопотання у судовому засіданні судом не встановлено.
Таким чином, судом встановлено, що це клопотання в повній мірі відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та закону.
За таких обставин, беручи до уваги вказані правові норми та особу обвинуваченого у їх сукупності, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, враховуючи наявність обставин передбачених ст. 46 КК, а тому останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження - закриттю.
Питання процесуальних витрат урегульовано відповідно до положень Глава 8. Процесуальні витрати КПК України, шляхом їх стягнення з обвинуваченого, у т.ч. з урахуванням того, що Велика Палата Верховного Суду (постанова від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17), зробила висновок про те, що КПК не обмежує процесуальної форми вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком та зазначила, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З наведеного видно, що своїм рішенням Велика Палата Верховного Суду вказала про необхідність вирішення судом питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Однак цей висновок не містить орієнтирів стосовно того, в яких випадках і які саме процесуальні витрати стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито, або з держави.
Проте, в цьому аспекті слід вказати, що Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2024 року в справі № 930/497/23 зауважив, що згідно з ч. 1 ст. 126 КПК, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Отже, закриття кримінального провадження стосовно особи на нереабілітуючих підставах і застосування більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє від сплати процесуальних витрат.
Згідно зі ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВС забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права (див. п. 28 постанови ВС від 25 травня 2023 року в справі №457/885/22).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. В ухвалі ВП ВС від 25 травня 2023 року в справі №722/594/22 Велика Палата наголосила, що висновок щодо застосування норми права - це не завжди чітко сформульований висновок у судовому рішенні Касаційного кримінального суду у формі постанови, у тому числі із заголовком «Висновок», це також правове обґрунтування одного чи кількох доводів касаційної скарги сторони кримінального провадження, викладене в судовому рішенні як у формі постанови, так і ухвали, за змістом якого цілком зрозумілою є правова позиція щодо застосування конкретної норми матеріального чи процесуального права.
Як наслідок, такі витрати в цій справі слід стягнути з особи, провадження щодо якої закрито.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Керуючись ст. 284, 285, 288, 314 КПК України, ст. 46 КК України, суд
п о с та н о в и в :
клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003499 від 04 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілими - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із примиренням винного з потерпілими.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100040003499 від 04 листопада 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: транспортний засіб «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ТОВ «АЕРОК» ЄДРПОУ 34840150 та переданий під зберігальну розписку від 03.11.2025 р. ОСОБА_9 - залишити у володінні ТОВ «АЕРОК»; транспортний засіб «ZAZ Vida», д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ» та переданий під зберігальну розписку від 03.11.2025 р. ОСОБА_10 - залишити у володінні ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ».
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/111-25/67823-ІТ від 15.12.2025 у розмірі 7 131 грн 20 коп.; за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/111-25/75201-ІТ від 15.12.2025 у розмірі 2 674 грн 20 коп., а разом на загальну суму - 9 805 грн 40 коп.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, потерпілим, захиснику та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1