Номер провадження 2/754/3203/26
Справа №754/14980/25
Іменем України
24 лютого 2026 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Гринчак О.І.,
за участю секретаря судових засідань Головач О.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог
У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій позивач просить суд:
- стягнути заборгованість за договором позики від 11 березня 2019 року в т.ч.: заборгованість зі сплати суми основного боргу (неповернутої нею суми позики) - у розмірі 1000,00 дол. США та 3% річних у сумі - 81,21 дол. США, тобто загалом заборгованість у розмірі - 1081,21 дол. США, а також і моральну шкоду у сумі 20 000 грн;
- до моменту повного виконання рішення суду на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт три відсотки річних в доларах США, розрахувавши остаточну суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за правилами обчислення простих точних процентів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.03.2019 між позивачем та відповідачкою було укладено договір позики, згідно з яким відповідачка отримала від позивача в борг 1000 дол. США, що підтверджується розпискою, власноручно складеною, підписаною та виданою позивачу відповідачкою.
Відповідачка ухиляється від виконання зобов'язань, посилаючись на відсутність у неї коштів. Проте це не є та не може бути підставою для не виконання узятих на себе зобов'язань.
Повідомлення учасників про розгляд справи
Всі учасники справи повідомлялися про розгляд справи належним чином.
У судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідачка повідомлялася про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками, судової повістки на адресу її зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачу та він є повідомленим про розгляд справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
11.03.2019 ОСОБА_3 отримала у борг від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1000 доларів США та зобов'язалася їх повернути у строк до 11.06.2019, що підтверджується копією розписки, наявною у матеріалах справи (а.с. 12), оригінал якої був оглянутий судом у судовому засіданні.
Доказів повернення відповідачкою коштів позивачу матеріали справи не містять.
Норми права та мотиви суду
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до абзацу першого статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року № 464/3790/16-ц.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Розписка від 11.03.2019 про отримання грошових коштів підтверджує факт укладення договору позики, факт отримання коштів відповідачкою від позивача на суму 1000,00 доларів США, які відповідачка зобов'язувалася повернути до 11.03.2019.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу положення статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Вищевикладена позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
Виходячи з того, що позивач надав відповідачу на підставі розписки від 11.03.2019 грошові кошти у сумі 1000 доларів США, а відповідачка свої зобов'язання з повернення вказаних коштів не виконала, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення грошових підлягає задоволенню в частині стягнення у валюті виконання основного зобов'язання, тобто у розмірі 1000,00 доларів США.
Щодо стягнення 3 % річних
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв'язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.
Таким чином, починаючи з 24.02.2022 та до завершення введеного на території України воєнного стану, нарахування 3 % річних за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання не здійснюється.
У цій справі встановлено, що відповідач має перед позивачем невиконане грошове зобов'язання у розмірі 1000,00 дол. США.
Однак позивач, не врахувавши приписи п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, просить стягнути 3 % річних на майбутнє (після 24.02.2022).
З огляду на зазначене, нарахування 3 % річних необхідно здійснити у валюті зобов'язання за період з 12.06.2019 по 23.02.2022, що за розрахунком суду становить 81,12 дол. США, а не 81,21 дол. США як помилково визначає позивач.
Отже, позовна вимога ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає частковому задоволенню у сумі 81,12 дол. США.
Щодо моральної шкоди
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач не довів того, що не виконання відповідачем свої зобов'язання з повернення вказаних коштів завдало йому моральної шкоди.
З огляду на вищевикладене суд вважає недоведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди та причинного зв'язку, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 11.03.2019, укладеним у формі розписки, у розмірі 1000,00 доларів США, 3 проценти річних у сумі 81,12 доларів США, судовий збір у розмірі 836,85 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2026.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак