Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1729/26
Номер провадження 1-кс/711/593/26
25 лютого 2026 року
м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області майор поліції ОСОБА_4 , погоджене заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42026252220000007 від 13.02.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новоіванівка Чорноморського району Автономної Республіки Крим, українця, громадянина України, неодруженого, солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не є інвалідом, учасника бойових дій, маючого на утриманні неповнолітню доньку, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, -
Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді із клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з утриманням останнього в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», із можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , обов'язки, передбачені п.п.1-4 ч.5 ст.194 КПК України.
Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.09.2025 № 363-РС призначений на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Збройні Сили України», особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов'язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.
Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння,
Відповідно до ст.ст.1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім цього, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.
Згідно ст.24 ч.1 п.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
24.02.2022 російська федерація здійснила відкриту агресію проти України, у зв'язку з чим, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та який триває по теперішній час.
Згідно з ч.1, 2 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
До того ж, Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2024 № 671 визначено, що Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Міноборони є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації.
Згідно із абзацом 16 ст.1 Закону України «Про оборону України», до органів військового управління віднесено і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Таким чином, Міністерство оборони України реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва як безпосередньо, так і через органи військового управління, що перебувають у його підпорядкуванні.
До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Відповідно до ч.8 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Враховуючи вище викладене, військовослужбовці відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , які спеціально уповноважені на виконання обов'язків згідно із Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» щодо ведення Реєстру, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
Так, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , діючи всупереч положень чинного законодавства, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи обізнаним про порядок виключення (зняття) з розшуку військовозобов'язаних в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_7 », шляхом внесення відповідних даних до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», та маючи досвід та службові зв'язки, що надають можливість у сприянні та впливі на прийняття таких рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави у відділенні обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки з 01.06.2023 по 19.09.2025 ОСОБА_5 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , став на шлях злочинної діяльності та вчинив кримінальне правопорушення, за наступних обставин.
Так, в листопаді 2025 року ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» стало відомо, що він перебуває в розшуку, що на даний час також підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.02.2026 № 1021/14/972, з якого вбачається, що відносно гр. ОСОБА_8 з 08.11.2025 наявне подання до Національної поліції щодо доставлення його, як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП.
У подальшому, 06.02.2026 ОСОБА_8 усвідомлюючи те, що йому необхідно вирішити питання виключення з розшуку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся за консультацією щодо законного порядку зняття з розшуку в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+», як військовозобов'язаного, до військовослужбовця ОСОБА_5 , який повідомив ОСОБА_8 про можливість вирішення ним, тобто ОСОБА_5 , питання, щодо виключення (зняття) з розшуку ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+», а також інтегрованої інформаційно-пошукової системи Національної поліції України «АРМОР» за грошову винагороду в сумі 15 000 доларів США. При цьому, у разі невиконання вказаних вимог та не надання коштів, ОСОБА_5 неодноразово наголошував військовозобов'язаному ОСОБА_8 , що в іншому випадку, його неодмінно мобілізують до лав Збройних Сил України, одразу по прибуттю до ТЦК та СП та/або виявлення його працівниками Національної поліції України, тобто останній створив умови, за яких ОСОБА_8 був вимушений надати ОСОБА_5 неправомірну вигоду.
Надалі, 11.02.2026 ОСОБА_8 усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_5 , звернулася до УСБУ в Черкаській області з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення та почав діяти під пасивним контролем правоохоронних органів.
У подальшому, 20.02.2025 близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зустрілись в раніше обумовленому місці, а саме за адресою: м. Черкаси, вул. Романа Шухевича, 36, біля магазину «Файно Маркет», де останній продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на отримання неправомірної вигоди, поєднану з її вимаганням, запевнив ОСОБА_8 , що за грошові кошти в розмірі 15 000 доларів США, він домовиться з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виключення (зняття) з розшуку ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_7 », шляхом редагування електронної форми картки військовозобов'язаного в обліковому записі в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також інтегрованої інформаційно-пошукової система Національної поліції України «АРМОР» без притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.210, 210-1 КУпАП та останні домовились про наступну зустріч 24.02.2026.
В подальшому, 24.02.2026 ОСОБА_5 , близько 10 год. 25 хв., за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_8 , у приміщенні закладу харчування «Soya», що розташований за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 385/2 та повторно запевнив ОСОБА_8 , що він позитивно вирішить з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 питання щодо виключення (зняття) з розшуку ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_7 », шляхом редагування електронної форми картки військовозобов'язаного в обліковому записі в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також інтегрованої інформаційно-пошукової система Національної поліції України «АРМОР».
Одразу після цього, в ході вказаної зустрічі ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів, реалізовуючи протиправний умисел на одержання неправомірної вигоди для себе, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у виді грошових коштів в сумі 15 000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 24.02.2026 складає 649 500 грн.), які цього ж дня у встановленому порядку працівниками правоохоронних органів були вручені ОСОБА_8 для документування протиправної діяльності фігуранта.
Отримавши зазначені грошові кошти, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, ретельно маскуючи свою протиправну діяльність, розуміючи, що він може бути викритий працівниками правоохоронних органів, сховав одержані від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 15 000 доларів США до внутрішньої кишені форменого одягу Збройних Сил України.
Цього ж дня, о 10 год. 30 хв. одразу після отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст.208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення, його протиправна діяльність була припинена, а зазначені грошові кошти в сумі 15 000 доларів США, вилучено.
Таким чином, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , маючи досвід та службові зв'язки, що надають можливість у сприянні та впливі на прийняття таких рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави у відділенні обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки з 01.06.2023 по 19.09.2025 проходив військову службу у зазначеному ТЦК та СП, у порушення вимог ст.ст.11, 16, 49, 115, 116, 216, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, 24.02.2026 близько 10 год. 28 хв., перебуваючи у приміщенні закладу харчування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 15 000 доларів США, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема військовослужбовців відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо виключення (зняття) з розшуку ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+», шляхом редагування електронної форми картки військовозобов'язаного в обліковому записі в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також інтегрованої інформаційно-пошукової система Національної поліції України «АРМОР».
Відповідно до п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На даний час фігуранту вказаної злочинної схеми повідомлено про підозру.
Зокрема, 25.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, а саме: в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Згідно ст.12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст.369-2 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до ч.1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог п.1 ч.2 ст.132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
Враховуючи, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, подане клопотання підсудне Придніпровському районному суду м. Черкаси.
З огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його особу та інші обставини існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 згідно ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є:
1. Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, так як скоєно в умовах правового режиму воєнного стану військовослужбовцем.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.
За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов'язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості.
Відповідно до положень ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, на сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, однак дії, які кваліфікуються ОСОБА_5 є аморальними та викликають реальний суспільний резонанс. Крім цього, слід врахувати, що день отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди в розмірі 15 000 доларів США, тобто 24.02.2026, збігається з днем четвертої річниці повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України. Такі дії свідчать про відсутність стимулюючих засобів запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, оскільки впродовж останнього часу на території України в засобах масової інформації щомісячно затримуються посадовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (колишні МСЕК), ВЛК тощо під час отримання неправомірної вигоди.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим паче в умовах правового режиму воєнного стану.
При цьому, слід врахувати, що дії фігуранта були вчинені в умовах воєнного стану з корисливих мотивів, що для нашого сьогодення (стану війни) є неприпустимим та аморальним. При цьому прикро, що у час війни, коли майже половина населення України зі зброєю в руках боронять країну і гинуть за неї, серед людей є й ті, хто більше приділяє увагу виключно своєму особистому незаконному збагаченню. Усвідомлюючи резонансність вказаної справи, настання можливої відповідальності, останній, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Військовослужбовець ОСОБА_5 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах. У зв'язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене. За наявності корупційних зв'язків має можливість впливати на осіб, що сприятимуть переховуванню.
З урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв'язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК
України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
2. Підозрюваний ОСОБА_5 перебуває у дружніх відносинах з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв'язку з тим, що з 01.06.2023 по 19.09.2025 проходив там військову службу, що свідчить про те що, підозрюваний, перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої повноваження та зв'язки для:
- знищення, приховання або спотворення документів, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового розслідування, не вилучено всіх речей і документів у ІНФОРМАЦІЯ_3 в тому числі щодо відомостей бази даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також інтегрованої інформаційно-пошукової система Національної поліції України «АРМОР».
У разі, якщо ОСОБА_5 під час проведення досудового розслідування перебуватиме на волі, у випадку звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у володінні яких можуть знаходитися документи, в тому числі щодо притягнення заявника до адміністративної відповідальності та зняття його з розшуку існуватиме реальна загроза їхньої заміни та/чи знищення.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
3. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , використовуючи дружні зв'язки у військовому середовищі, статус військовослужбовця матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на:
* свідків - понятих, які були присутні під час проведення затримання останнього, а також осіб, які будуть встановлені та допитані в якості свідків у даному кримінальному провадженні;
* свідка - ОСОБА_8 , який діяв під контролем правоохоронних органів та якому відомі обставини вчинення вказаного злочину, у зв'язку з тим, що на даний час є реальні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може на нього незаконно впливати, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження, зокрема в частині відмови надання ним показань.
* військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якими ОСОБА_5 запевняв «позитивно» вирішити питання щодо виключення (зняття) з розшуку ОСОБА_8 в електронному кабінеті для призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_7 », шляхом редагування електронної форми картки військовозобов'язаного в обліковому записі в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також інтегрованої інформаційно-пошукової система Національної поліції України «АРМОР».
Тобто маючи доступ до засобів зв'язку та коло знайомих у військовому середовищі, у тому числі серед військовослужбовців він може використати свій авторитет або психологічний тиск для схиляння свідків до зміни показань чи відмови від них; знає місце проживання свідків, оскільки ознайомлений із їхніми анкетними даними; усвідомлює, що показання цих осіб мають вирішальне значення для доведення його вини, існує реальний ризик незаконного впливу на них шляхом: погроз, залякування або переконання з метою відмови від показань; узгодження показань із іншими учасниками події; перешкоджання проведенню слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення істини.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, який передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні.
4. Одержання неправомірної вигоди підриває авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Збереження доступу до ресурсів, зв'язків, в тому числі, із службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 створює можливості для нових корупційних діянь. До того ж, під час спілкування із ОСОБА_8 підозрюваний повідомляв, що він не вперше вирішує питання виключення з розшуку військовозобов'язаних. Крім цього, усвідомлюючи осуд співслужбовців, наслідки відповідальності за місцем проходження військової служби, в тому числі дисциплінарної влади командирів, настання можливої кримінальної відповідальності, існують підстави вважати, що останній не повернеться до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, незаконно перебуватиме за її межами, за що може настати кримінальна відповідальність, передбачена ст.407 КК України.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, який передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що незважаючи на те, що ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання в м. Черкаси, фактично матиме можливість спілкуватися зі свідками у цьому кримінальному провадженні, що також в свою чергу унеможливить здійснення належного контролю за його поведінкою, також останній фактично весь свій час матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, як зі свідками, так і особами із числа ІНФОРМАЦІЯ_5 , що об'єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі, оскільки останні можуть бути також причетні до його вчинення. Вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану об'єктивно підвищує суспільну небезпеку діяння, що вимагає застосування найсуворішого запобіжного заходу. Військовослужбовець є суб'єктом підвищеної відповідальності, зобов'язаний діяти у суворій дисципліні, в інтересах обороноздатності держави. У контексті війни - це обґрунтовано необхідністю забезпечення безпеки, порядку та дисципліни. Враховуючи факт вчинення злочину військовослужбовцем у період дії воєнного стану, статус військового, яким він володіє, та реальні ризики втечі та впливу на інших осіб, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, є недостатнім. Вчинення корисливого злочину військовослужбовцем у період воєнного стану підриває авторитет військової служби, принципи єдиноначальності та довіру до Збройних Сил України, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого.
Крім цього, застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, є неможливим, оскільки такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможуть запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Застосування запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою не забезпечить нейтралізацію зазначених ризиків, оскільки підозрюваний, зважаючи на свої дружні зв'язки у військовому середовищі, має реальні можливості для впливу на учасників кримінального провадження та ухилення від правосуддя.
Крім того, вчинення підозрюваним тяжкого умисного корисливого злочину в умовах воєнного стану, коли на військовослужбовців покладено обов'язок забезпечення правопорядку та дисципліни, свідчить про глибоку зневагу до військової присяги, закону та суспільства, що унеможливлює його перебування на волі без ризику повторного вчинення кримінального правопорушення.
Отже, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним і необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання зазначеним ризикам.
У зв'язку з вище викладеним та недопущення повторення вчинення кримінального правопорушення, слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлено, що ОСОБА_5 проходить військову службу, у військовому званні солдат, та отримував щомісячне грошове забезпечення близько 21 тис. грн. Так, відповідно до довідки про доходи ОСОБА_5 у період з 20.09.2025 по 31.01.2026 у військовій частині НОМЕР_1 отримав грошове забезпечення в розмірі 92 182, 42 грн.
Таким чином, у разі задоволення клопотання, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий та прокурор вважають за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується вчинено з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, а також те, що ОСОБА_9 отримував грошове забезпечення та був затриманий після отримання неправомірної вигоди в розмірі 15 000 доларів США, визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн.
Саме такий розмір застави, на думку органу досудового розслідування, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного ОСОБА_5 бажання будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.
Разом з тим, у разі внесення застави, слідчий та прокурор просять покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.п.1-4 ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та служби;
- заборонити спілкування з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідком ОСОБА_8 в частині, що стосується обставин і подій даного кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та пояснив, що в ході розслідування кримінального провадження №42026252220000007 від 13.02.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України встановлено, що ОСОБА_5 отримав 24.02.2026 неправомірну вигоду, за що йому було оголошено підозру. Додав, що підозрюваний є військовослужбовцем, наявні ризики, зокрема переховування, знищення речей та документів, маючи до них доступ через знайомих військовослужбовців які працюють в ТЦК. Також існує ризик впливу на свідків, зокрема на заявника, свідків та понятих. Щодо наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення вказав, що особа вчинила корисливий злочин в річницю вторгнення РФ до території України, що також є аморальним та підриває авторитете ЗСУ.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію прокурора.
Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання через необґрунтованість підозри. Вказала, якщо взяти до уваги показання, то відсутнє підтвердження вимагання, а тому дії могли бути кваліфіковані за ч.2 ст.369-2 КК України. Додала, що ОСОБА_5 раніше не вчиняв інших злочинів, бере актину участь у лавах ЗСУ. Ризики не доведені. Враховуючи наведене, просить застосувати домашній арешт. Звертає увагу на матеріальний стан підозрюваного, просить застосувати заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого адвоката.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положення статті 178 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
У судовому засіданні встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
24.02.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.
25.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст.ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" №35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому в провину злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 03 до 08 років з конфіскацією майна, у зв'язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу, матиме реальну можливість змінити місце проживання, а тому існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування.
При цьому, слід врахувати, що дії підозрюваного були вчинені в умовах воєнного стану з корисливих мотивів, тому усвідомлюючи резонанс їсть вказаної справи, настання можливої відповідальності, останній, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Разом тим, військовослужбовець ОСОБА_5 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах. У зв'язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене. За наявності корупційних зав'язків має можливість впливати на осіб, що сприятимуть переховуванню.
З урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв'язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
В свою чергу, підозрюваний ОСОБА_5 перебуває у дружніх та службових відносинах з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв'язку з тим, що з 01.06.2023 по 19.09.2025 проходив там військову службу, що свідчить про те що, підозрюваний, перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої повноваження та зв'язки для знищення, приховання або спотворення документів, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового розслідування, не вилучено всіх речей і документів у ІНФОРМАЦІЯ_3 в тому числі щодо відомостей бази даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також інтегрованої інформаційно-пошукової система Національної поліції України «АРМОР».
У разі, якщо ОСОБА_5 під час проведення досудового розслідування перебуватиме на волі, у випадку звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у володінні яких можуть знаходитися документи, в тому числі щодо притягнення заявника до адміністративної відповідальності та зняття його з розшуку існуватиме реальна загроза їхньої заміни та/чи знищення.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, оскільки останній зацікавлений у зміні ними своїх показань та з матеріалів кримінального провадженні йому відомо їх анкетні дані. У зв'язку з цим для ухилення від кримінальної відповідальності він може впливати на свідків шляхом умовлянь, залякувань, погроз, примусу, з метою зміни останніми їх показань на його користь. Таким чином він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Одержання неправомірної вигоди підриває авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Збереження доступу до ресурсів, зв'язків, в тому числі, із службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 створює можливості для нових корупційних діянь. До того ж, під час спілкування із ОСОБА_8 підозрюваний повідомляв, що він не вперше вирішує питання виключення з розшуку військовозобов'язаних. Крім цього, усвідомлюючи осуд співслужбовців, наслідки відповідальності за місцем проходження військової служби, в тому числі дисциплінарної влади командирів, настання можливої кримінальної відповідальності, існують підстави вважати, що останній не повернеться до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, незаконно перебуватиме за її межами, за що може настати кримінальна відповідальність, передбачена ст.407 КК України.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. З чим також погоджується слідчий суддя на момент розгляду даного клопотання.
Слідчий суддя також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, має зареєстроване місце проживання, позитивні характеристики, наявність на утриманні неповнолітньої дитини - ІНФОРМАЦІЯ_6 , являється учасником бойових дій, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність зазначених стороною захисту обставин, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Також належно оцінено при застосуванні виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і значення для суспільства кримінального правопорушення, у якому підозрюється останній. Тому, на даний час застосування такого запобіжного заходу є вкрай виправданим у світлі нинішніх подій. Таким чином, взяття особи під варту може також бути виправдано, якщо наявні підстави вважати, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, якщо вони реально переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров'я, сімейний стан.
В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваному, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
На момент розгляду клопотання стороною захисту не надано доказів неможливості застосування тримання під вартою за станом здоров'я та серйозного його погіршення.
Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст.183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.
При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3 328 грн.
За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те що підозрюваний, не є інвалідом, зі слів розлучений, орган досудового розслідування не аргументував та не довів можливість сплати застави у розмірі, що зазначено у клопотанні, а також встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_10 , тому визначити заставу у розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 480 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов'язки, передбачені в ст.194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув'язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст.197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_5 було затримано 24.02.2026, про що свідчить відповідний протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу до 24.03.2026 включно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області майор поліції ОСОБА_4 , погоджене заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42026252220000007 від 13.02.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 24.04.2026, включно.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 24 лютого 2026 року.
Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 116 480 (сто шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №42026252220000007 від 13.02.2026.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та служби;
- заборонити спілкування із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідком ОСОБА_8 в частині, що стосується обставин і подій даного кримінального провадження, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за його участі, а також участі вказаних осіб у присутності слідчого чи прокурора.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 24 квітня 2026 року, включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ та/або ІТТ №1 м. Черкаси.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення копії.
Повний текст ухвали складено та проголошено 02.03.2026.
Слідчий суддя: ОСОБА_1