Справа № 699/2151/25
Номер провадження № 1-кп/699/57/26
26.02.2026 м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з повною технічною фіксацією кримінальне провадження № 62023240020001344
за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця, раніше судимого:
- вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 20.05.2019 за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк попередньо ув'язнення з 19.12.2018 до 20.05.2019;
- вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 28.04.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 20.05.2019 більш суворим за цим вироком остаточно визначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, за яким звільнений 03.06.2022;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 407 КК України
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_4 будучи особою, що має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних кримінальних правопорушень, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу зазначеної військової частини, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 17.09.2023, більш точний час встановити не вдалося, самовільно, без дозволу командування, залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 (адреса не зазначається), та вибув до місця свого проживання в АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, за наявності реальної можливості до цього, поки 06.12.2024 не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 , чим припинив вчинення кримінального правопорушення.
За вказаних обставин, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину тривалістю понад три доби, що вчинено в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Також він, ОСОБА_4 , будучи особою, що має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних кримінальних правопорушень, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу зазначеної військової частини, у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 11, 16, 49, 115, 116, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, близько 22 год. 29.07.2025, більш точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де він перебував з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_7 , 2010 року народження, достовірно знаючи про неповнолітній вік потерпілої, якій виповнилося 14 років, вступив з нею у статеві зносини, посягаючи таким чином на нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток неповнолітньої особи.
Отже, ОСОБА_4 як повнолітня особа вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155 КК України.
Він же, ОСОБА_4 , будучи особою, що має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі, злочину, передбаченого ст. 185 КК України, повторно, в умовах воєнного стану, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, 29.08.2025 близько 21 год, більш точний час не встановлено, перебуваючи біля території будинку за адресою: АДРЕСА_4 , діючи з прямим умислом на таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 , з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючих їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто таємно, заволодів електровелосипедом «Corso Powerful», що належить потерпілому ОСОБА_8 . Ринкова вартість викраденого майна, за висновком експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/124-25/12967-ТВ від 03.09.2025, станом на 29.08.2025 складала 19 769,12 грн. Після цього з місця вчинення злочину з викраденим майном обвинувачений зник, чим завдав потерпілому шкоди на вказану суму.
Отже, ОСОБА_4 таємно викрав чуже майно (вчинив крадіжку), що вчинено повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Також він, ОСОБА_4 , 14.09.2025, у вечірню пору доби, більш точний час не встановлено, перебуваючи біля подвір'я будинку за адресою: АДРЕСА_5 , де проживає потерпілий ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом на незаконне заволодіння транспортним засобом останнього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючих їх настання, з корисливим мотивом, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто таємно, проник до території вказаного двору, де заволодів мопедом «FOXWELL SOKIL», що належить ОСОБА_9 , вартість якого, за висновком експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/124-25/14486-АВ від 16.10.2025, станом на 14.09.2025 складала 18 595,46 грн., після чого викотив вказаний мопед за територію двору. Не маючи ні дійсного, ні уявного права на керування чи розпорядження цим транспортним засобом, без дозволу власника ОСОБА_9 , за допомогою ключа, який знаходився в замку запалювання, запустив двигун мопеда, тобто привів його в робочий стан та поїхав з місця вчинення кримінального правопорушення у невідомому напрямку, чим вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_9 , у результаті чого завдав останньому шкоди на вказану суму.
Тобто ОСОБА_4 незаконно заволодів транспортним засобом, що вчинене повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Обсяг доказів
Суд установив, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.
Суд поставив на обговорення питання стосовно доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Обвинуваченому роз'яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки розгляду кримінального провадження у такому порядку, а саме позбавлення права оспорювати встановлені фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, урахувавши, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого, а також доказів щодо процесуальних витрат та речових доказів.
2.2. Показання обвинуваченого ОСОБА_4 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих правопорушень, викладених в обвинувальному акті.
Повідомив, що самовільне залишення військової частини вчинив після конфлікту з безпосереднім командиром, який його образив.
Що стосується вчинення ним дій сексуального характеру щодо неповнолітньої особи, пояснив, що перебував у фактичних шлюбних стосунках з матір'ю постраждалої неповнолітньої дівчини. Одночасно, приблизно протягом року, мав сексуальні стосунки з дочкою своєї співмешканки. Повідомив, що у співмешканки чотири дочки, три з них підлітки, одна - молодшого шкільного віку. Зазначив, що потерпіла неповнолітня багато часу проводила з ним, завжди його супроводжувала. Він без оформлення трудових відносин працював у м. Миронівка Київської області, де з понеділка по п'ятницю проживав у гуртожитку, повертаючись на вихідні до місця свого постійного проживання. Неповнолітня потерпіла супроводжувала його та разом з ним проживала у гуртожитку, про що мати неповнолітньої знала. На думку обвинуваченого, матір неповнолітньої потерпілої здогадувалася про наявність між ним та дівчиною стосунків. У липні 2025 року про наявність між ним та неповнолітньою потерпілою стосунків стало відомо достеменно. Вказав, що ніколи не примушував неповнолітню до статевих стосунків, вона брала в них участь добровільно.
Щодо викрадення електровелосипеду пояснив, що взяв його, щоб під'їхати до будинку матері, після чого збирався повернути, однак не встиг, оскільки працівники поліції приїхали цей велосипед вилучати.
Щодо викрадення мопеду вказав, що приблизно за тиждень до викрадення разом зі своїм знайомим ОСОБА_10 був у домоволодінні потерпілого ОСОБА_9 , оскільки останній продає наркотичні речовини, а ОСОБА_11 їх регулярно вживає. Повідомив, що ці наркотичні засоби ОСОБА_12 отримує через службу кур'єрської доставки «Нова пошта». Обвинувачений пояснив, що не вживає наркотичні речовини та негативно ставиться до їх розповсюдження, з огляду на що просив ОСОБА_9 припинити свою злочинну діяльність. З метою покарання ОСОБА_9 викрав у нього мопед, яким користувався. Приблизно через тиждень після викрадення обвинувачений зателефонував потерпілому ОСОБА_9 та повідомив, що готовий повернути мопед у разі, якщо ОСОБА_9 припинить продавати наркотичні засоби. Цю інформацію про розповсюдження наркотиків обвинувачений під час допитів повідомляв слідчому, однак останній на повідомлення не реагував.
ОСОБА_4 повідомив, що до своїх вчинків ставиться негативно. Активно сприяв встановленню обставин справи. Повідомив, що має намір продовжити службу у лавах ЗСУ.
2.3. Позиція потерпілої сторони
Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 та сама потерпіла ОСОБА_7 , звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи без їхньої участі. Міру покарання щодо обвинуваченого просили застосувати на розсуд суду. Вказали, що претензій майнового чи морального характеру не мають.
Потерпілий ОСОБА_8 своїм правом взяти участь у судовому розгляді кримінального провадження не скористався. При цьому він звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, обрання міри покарання обвинуваченому поклав на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомлений, до суду не з'явився. Причини неявки не повідомив, заяв не подавав, тобто цікавості до справи не виявив.
2.4. Дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.
Стороною обвинувачення надано витяг з ЄРДР та низку документів, які характеризують обвинуваченого.
ОСОБА_4 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності. Судимість не погашена. За місцем проживання та служби ОСОБА_4 характеризується нейтрально.
Відповідно до наявної у справі довідки КНП «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_4 звертався до лікаря психіатра.
За висновком судово-психіатричного експерта № 786 від 18.12.2025 ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій, тобто з 17.09.2023 до 14.09.2025, виявляв ознаки розладу особистості емоційно-нестійкого -дисоціального типу, в стані компенсації - що не позбавляло його здатності усвідомлювати власні дії та свідомо керувати ними на вказані періоди часу.
Також у висновку вказано, що за своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_4 виявляє ознаки розладу особистості емоційно-нестійкого - дисоціального типу, в стані компенсації - що не позбавляє його здатності усвідомлювати власні дії та свідомо керувати ними.
ОСОБА_4 був неодноразово засудженим. Останній раз - вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 28.04.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 20.05.2019 більш суворим за цим вироком, остаточно визначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 03.06.2022.
2.5. Висновки щодо доведеності винуватості.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів оцінив з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Крім того, надані державним обвинуваченням докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Під час судового розгляду встановлено, що надані державним обвинуваченням докази є достовірними та достатніми, оскільки не суперечать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.
Отже, суд поза розумним сумнівом встановив, а сторона обвинувачення довела, що ОСОБА_4 вчинив такі кримінальні правопорушення:
- передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, яке полягало в тому, що він, будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину тривалістю понад три доби, що вчинено в умовах воєнного стану;
- передбачене ч. 1 ст. 155 КК України, яке полягало у тому, що він як повнолітня особа вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій;
- передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, що полягало у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), що вчинено повторно, в умовах воєнного стану;
- передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, яке полягало у незаконному заволодінні транспортним засобом, що вчинене повторно.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У обвинувальному акті зазначено, що обставиною, яка пом'якшує покарання, є щире каяття.
Що стосується щирого каяття слід зазначити таке. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи №199/6365/19.
Тому під час судового розгляду суд не встановив наявності такої обставини, як щире каяття обвинуваченого.
Разом з тим, обвинувачений як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, активно сприяв встановленню обставин справи, що суд визнає пом'якшуючою обставиною.
В обвинувальному акті зазначено, що обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив злочинів..
Рецидивом кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 34 КК України, визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Таким чином рецидив злочинів виникає у випадках, коли особа, яка раніше була засуджена за вчинення умисного злочину, вчиняє новий умисний злочин, маючи незняту, непогашену у встановленому законом порядку судимість за попередній злочин. При цьому немає значення, кваліфікуються всі вчинені винним злочини за однією чи за різними статтями Особливої частини КК.
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, маючи непогашену судимість за вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 28.04.2020, вчинив нові умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 155, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 407 КК України.
Отже, суд погоджується з наявністю вказаної в обвинувальному акті обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого.
4. Мотиви призначення покарання.
Частиною 5 ст. 407 КК України передбачено, що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Положеннями ч. 1 ст. 155 КК України передбачена відповідальність за вчинення повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій, іншого органу чи частини тіла або будь-якого предмета, що карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Відповідно до змісту ч. 4 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Частиною 2 ст. 289 КК України визначено, що незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до примітки до вказаної статті під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або кримінальне правопорушення, передбачене статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 290, 410 цього Кодексу.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, один із яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, а три інших до тяжких злочинів, особу винного, який є військовослужбовцем, за місцем проживання та проходження служби характеризується нейтрально, бере до уваги наявність обставини, яка обтяжує покарання та наявність обставини, яка пом'якшує покарання. Також суд враховує позицію обвинуваченого щодо бажання продовжити захист країни у складі ЗСУ.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обвинуваченому в межах цього кримінального провадження необхідно призначити покарання у межах санкцій статей КК України, а саме:
- за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців;
- за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
- за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років три місяці;
- за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці без конфіскації майна обвинуваченого.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
При цьому в строк остаточно призначеного покарання необхідно зарахувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 , починаючи з 29.09.2025 (дата затримання).
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням відшкодована. У кримінальному провадженні цивільні позови не заявлено, потерпілі претензій до обвинуваченого не мають.
На момент розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 на підставі ухвали Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13.01.2026 перебуває під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 234 на строк до 13.03.2026 включно.
Прокурор просив до набрання вироком законної сили обрати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ураховуючи обставини справи та характеризуючі обвинуваченого матеріали, суд вважає виправданим застосування такого запобіжного заходу.
Процесуальні витрати в межах кримінального провадження складаються з витрат на проведення судових експертиз у загальній сумі 54 113,69 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Крім того, з огляду на покази обвинуваченого щодо протиправної діяльності потерпілого ОСОБА_9 , а також встановлені обставини життя неповнолітньої потерпілої, суд вбачає необхідність постановити із цих питань окремі ухвали.
Керуючись ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 155, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців;
- за ч. 1 ст. 155 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років три місяці;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці без конфіскації майна обвинуваченого.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
Строк покарання обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, утримуючи його в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 234.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 в строк покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення з 29.09.2025 до дати набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у загальному розмірі 54 113,69 (п'ятдесят чотири тисячі сто тринадцять грн 69 коп.) грн, з яких:
- за експертизою від 03.09.2025 № СЕ-19/124-25/12967-ТВ - 2 228,50 грн;
- за експертизою від 16.10.2025 № СЕ-19/124-25/14486-АВ - 3 565,60 грн;
- за експертизою від 29.09.2025 № СЕ-19/124-25/14266-Д - 1 782,80 грн;
- за експертизою від 27.10.2025 № СЕ-19-25/51822-БД - 26 480,29 грн;
- за експертизою від 30.10.2025 № СЕ-19/124-25/14978-ПС - 20 056,50 грн.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- зубну щітку, гребінець ОСОБА_7 , зразок букального епітелію ОСОБА_13 , зразок букального епітелію ОСОБА_7 , два недопалки сигарет, кулон, дерев'яну дошку із слідом біологічного походження; футболку ОСОБА_4 ; зубну щітку та станок для гоління ОСОБА_4 ; один слід папілярного візерунку, які передані в камеру зберігання речових доказів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області - знищити;
- оптичний диск з голосовими повідомленнями від абонента НОМЕР_2 , підписаного « ОСОБА_14 »; оптичний диск із зняттям показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото-, кінозйомки, відеозапису, а саме відеозапису по маршруту руху ОСОБА_4 та ОСОБА_7 29.07.2025, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 62023240020001344 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- електровелосипед марки «CORSO», який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_8 - залишити у його розпорядженні;
- мопед «FOXWELL SOKIL», який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_9 - залишити у його розпорядженні.
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану суд обмежується проголошенням резолютивної частини вироку, з обов'язковим врученням (направленням) учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
СуддяОСОБА_1