24 лютого 2026 рокуСправа №: 695/4285/25
Номер провадження 3/695/48/26
24 лютого 2026 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ушакова К.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,
прокурора - Циганника А.В.,
особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Бруса С.М.,
розглянувши матеріали, які надійшли з УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИХ РОЗСЛІДУВАНЬ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ ДЕПАРТАМЕНТУ СТРАТЕГІЧНИХ РОЗСЛІДУВАНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , за частинами 1 та 2 статті 172-7 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 11.09.2025 ОСОБА_1 , будучи депутатом Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, діючи у власних інтересах, не повідомила у встановленому Законом порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів зумовленого голосуванням «за» рішення № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023, враховуючи, що її чоловік ОСОБА_2 є старостою Привітненського старостинського округу № 2 Вознесенської сільської ради і знаходиться у підпорядкуванні сільського голови ОСОБА_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 11.09.2025 ОСОБА_1 , будучи депутатом Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону діючи у власних інтересах, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення щодо голосування «за» рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» на 61 сесії Вознесенської сільської ради від 19.12.2024, враховуючи, що її чоловік ОСОБА_2 є старостою Привітненського старостинського округу № 2 Вознесенської сільської ради і знаходиться у підпорядкуванні сільського голови ОСОБА_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 11.09.2025 ОСОБА_1 , будучи депутатом Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону діючи у власних інтересах, не повідомила у встановленому Законом порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів зумовленого голосуванням «за» рішення № 61-18/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» на 61 сесії Вознесенської сільської ради від 19.12.2024, враховуючи, що її чоловік ОСОБА_2 є старостою Привітненського старостинського округу № 2 Вознесенської сільської ради і знаходиться у підпорядкуванні сільського голови ОСОБА_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 11.09.2025 ОСОБА_1 , будучи депутатом Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону діючи у власних інтересах, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення щодо голосування «за» рішення № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» на 48 сесії Вознесенської сільської ради від 21.12.2023, враховуючи, що її чоловік ОСОБА_2 є старостою Привітненського старостинського округу № 2 Вознесенської сільської ради і знаходиться у підпорядкуванні сільського голови ОСОБА_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Постановою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.10.2025 справи за № 695/4285/25 (провадження №3/695/2145/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за № 695/4286/25 (провадження №3/695/2146/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7, за № 695/4287/25 (провадження №3/695/2147/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 та № 695/4288/25 (провадження №3/695/2148/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 об'єднано в одне провадження та присвоєно № 695/4285/25 (провадження №3/695/2145/25).
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачено частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП, не визнала. Просила закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Брус С.М. у судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень. Зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що голос ОСОБА_1 чи участь у прийнятті рішення певним чином вплинули на її особисті інтереси чи зміну майнового стану її чоловіка. Її голос не був вирішальним під час голосування серед інших депутатів. Жодних змін майнового чи іншого характеру у її чоловіка після голосування не відбулося. Крім того, відсутні належні докази наявності у неї приватного інтересу, що суперечить її представницьким повноваженням та впливає на об'єктивність прийняття рішень. Преміювання та виплата заробітної плати регулюються трудовим законодавством і не можуть розглядатися як конфлікт інтересів чи корупційне діяння. Суб'єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчиняється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв'язку з цим певні матеріальні блага. Тобто, для встановлення факту реального конфлікту інтересів не достатньо констатувати існування тільки приватного інтересу, а слід безпосередньо встановити, що такий інтерес наявний та він суперечить представницьким повноваженням особи і така суперечність реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. Разом із тим, із зібраних у даній справі доказів не вбачається, який вид позаслужбових стосунків мали ОСОБА_1 , її чоловік та ОСОБА_4 , чи був саме реальний конфлікт інтересів, про який ОСОБА_1 не повідомила та саме свідомо розраховувала на додаткове матеріальне заохочення з боку сільського голови в питанні визначення розміру премії для її чоловіка, чи будь-якого іншого поблажливого до нього ставлення. Таким чином у цій справі відсутні дані, на підставі яких можливо прийти до висновку, що дії ОСОБА_1 призвели до поблажливого відношення до її чоловіка з боку сільського голови ОСОБА_3 , що він йому віддячив майновим чи немайновим способом, що вказує на відсутність в її діях складу правопорушення, пов'язане з корупцією. Захисник у судовому засіданні відмовився від допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..
Прокурор у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 172-7 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що він займає посаду сільського голови Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Чоловік ОСОБА_1 , яка працює на приватному підприємстві, є старостою Привітненського старостинського округу№ 2 Вознесенської сільської ради. Отримує заробітну плату і премії однакові з іншими старостами старостинських округів Вознесенської сільської ради. Ніяких матеріальних чи інших привілеїв після голосування на сесіях у нього до чоловіка ОСОБА_1 не було.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її захисника адвоката Бруса С.М., свідка, позицію прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Диспозиція ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Частиною 2 статті 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Диспозиції цих норм за своїм змістом є бланкетними адміністративно-правовими нормами, тобто нормами, які лише називають або описують правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема, ст.ст. 1, 28 Закону України «Про запобігання корупції», ст.59-1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норми ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Згідно примітки до ст. 172-7 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1,2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є депутатом Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
Відповідно до списку працівників виконавчого комітету Вознесенської сільської ради станом на 25.07.2025, ОСОБА_2 з 13.11.2020 перебуває на посаді старости Привітненського старостинського округу № 2 Вознесенської сільської ради, а його дружина ОСОБА_1 є депутатом цієї ж сільської ради.
21 грудня 2023 року на 48 сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання прийнято рішення № 48-16/VIIІ «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови», яким затверджено умови та складові оплати праці голови Вознесенської сільської ради ОСОБА_3 на 2024 рік.
Відповідно до виписки з протоколу засідання чергової 48-ї сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання від 21.12.2023 по питанню № 16 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» депутати прийняли рішення № 48-16/VIIІ від 21.12.2023 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови», яким встановили сільському голові умови та складові оплати праці на 2024 рік. Згідно вищевказаної виписки з протоколу ОСОБА_1 не повідомляла про наявність у неї реального та/або потенційного конфлікту інтересів при голосуванні з даного питання. Відповідно до результатів поіменного голосування від 21.12.2023 48-ї сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання депутат ОСОБА_1 голосувала «за» щодо питання № 16 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови».
19 грудня 2024 року на 61 сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання прийнято рішення № 61-18/VIIІ «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році», яким затверджено умови та складові оплати праці голови Вознесенської сільської ради ОСОБА_3 .
Відповідно до виписки з протоколу засідання чергової 61-ї сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання від 19.12.2024 по питанню № 18 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році» депутати прийняли рішення № 61-18/VIIІ від 19.12.2024 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році», яким встановили сільському голові умови та складові оплати праці. Згідно вищевказаної виписки з протоколу ОСОБА_1 не повідомляла про наявність у неї реального та/або потенційного конфлікту інтересів при голосуванні з даного питання. Згідно з результатами поіменного голосування від 19.12.2024 61-ї сесії Вознесенської сільської ради VIIІ скликання депутат ОСОБА_1 голосувала «за» щодо питання № 18 «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році».
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Суб'єктивна сторона як корупційного правопорушення, так і правопорушення, пов'язаного з корупцією, характеризується тим, що воно вчиняється лише з корисливих спонукань, і особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв'язку з цим певні матеріальні блага. Тобто, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями, обов'язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об'єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.
Конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
Таким чином, ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», передбачає обов'язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч.1 ст.172-7 КУпАП настає лише за умови наявності саме реального конфлікту інтересів, а за ч.2 ст.172-7 КУпАП настає за вчинення дій чи прийняття рішень саме в умовах реального конфлікту інтересів.
Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29.04.2016 №126/50-е щодо законодавства про боротьбу з корупцією, дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.
Тобто, відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням і така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Отже, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів, особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення; наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення. Без наявності хоча б одного з фактів цієї сукупності, реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
Аналогічне визначення понять «потенційний інтерес» та «реальний інтерес» міститься і у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією».
Наявність протиріччя встановлюється в кожному окремому випадку виконання доручення, розгляду листа, здійснення контрольного заходу тощо, шляхом порівняння повноважень та існуючого у особи приватного інтересу із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою.
Виходячи з аналізу загальних положень Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктивна сторона як корупційного правопорушення, так і правопорушення, пов'язаного з корупцією характеризується тим, що воно вчиняється лише з корисливих спонукань і особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв'язку з цим певні матеріальні блага. Тобто, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями обов'язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об'єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.
Аналізуючи вищенаведені положення КУпАП щодо підстав адміністративної відповідальності, у сукупності з приписами Закону України «Про запобігання корупції», суд звертає увагу, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах саме реального конфлікту інтересів.
Таким чином, хоч і ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» про порушення вимог якої ОСОБА_1 зазначено в адміністративних протоколах, передбачає обов'язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за частинами 1 та 2 статті172-7 КУпАП настає лише за умови неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також прийняття рішення в умовах лише реального конфлікту інтересів.
Проаналізувавши зміст протоколів про адміністративні правопорушення, судом не встановлено факту наявності суперечностей між приватним інтересом ОСОБА_1 і службовими повноваженнями її чоловіка ОСОБА_2 із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив під час голосування голосом «за» прийняття рішень № 48-16/VIII «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови» та № 61-18/VIIІ «Про умови оплати праці Вознесенського сільського голови у 2025 році».
Окрім того, до протоколів про адміністративне правопорушення не додано будь-яких доказів на підтвердження того, що після голосування на сесіях розмір премій ОСОБА_2 був завищеним, він отримав додаткові матеріальні заохочення чи мав лояльне ставлення голови сільської ради ОСОБА_7 .. Навпаки, з документів, які долучені стороною захисту встановлено, що розмір премій та інших виплат ОСОБА_2 порівняно з іншими періодами, після голосування на вказаних вище сесіях в порівнянні з іншими старостами старостинських округів Вознесенської сільської ради не збільшувався.
Суду не надано доказів щодо наявності реального впливу, що призвів до отримання ОСОБА_1 чи її чоловіком ОСОБА_2 неправомірної вигоди, чи інших можливостей, з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей, в порівнянні з іншими працівниками сільської ради.
Крім цього, суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених частинами 1 та 2 статті 172-7 КУпАП, характеризується прямим умислом і особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Аналіз встановлених судом обставин справи свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 такого обов'язкового елементу складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-7 КУпАП, як вина у формі прямого чи непрямого умислу.
З врахуванням викладеного вище вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених частинами 1,2 статті 172-7 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання її винною у вчиненні цих правопорушень під час розгляду справи встановлено не було.
Сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а саме - не повідомлення про наявність реального конфлікту інтересів та прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Суд вважає, що посадовою особою УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИХ РОЗСЛІДУВАНЬ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ ДЕПАРТАМЕНТУ СТРАТЕГІЧНИХ РОЗСЛІДУВАНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ не доведено існування реального та потенційного конфлікту інтересів, оскільки у ОСОБА_1 не було приватного інтересу та суперечності між приватним інтересом та службовими/представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення правопорушення та враховуючи, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 53 рішення Суду від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
У свою чергу, уповноваженою особою, яка склала відповідні протоколи, не надано доказів, що ймовірний приватний інтерес суперечить службовим/представницьким повноваженням, що виливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Враховуючи викладене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до переконливого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП є недоведеною, а факт наявності у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, про який би вона була зобов'язана повідомити у встановленому законом порядку, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в її діях відсутня подія і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП, провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 172-7, 247, 283, 284, 285, 287 КУпАП, суддя
провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частинами 1 та 2 статті 172-7 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів.
Повний текст постанови буде виготовлено та оголошено о 08.00 год. 02.03.2026.
Суддя: К.М. Ушакова