Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1830/25
номер провадження 2/695/352/26
19 лютого 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Курченко В.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 08.02.1997 сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану виконкому Золотоніської міської ради народних депутатів Черкаської області. На початку 2023 року шлюбні відносини між ними були припинені, а 11.12.2023 рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі №695/3671/23 шлюб був розірваний. За час спільного проживання за спільні кошти, набуті подружжям у період перебування у шлюбі внаслідок спільної праці, на ім'я відповідача згідно договору купівлі-продажу квартири від 24.11.2005 придбано чотирикімнатну квартиру, житловою площею 47,1 кв.м., загальною площею 74,9 кв.м. по АДРЕСА_1 . Однак, незважаючи на те, що указана квартира була придбана ними в шлюбі за спільні кошти, у якій був зареєстрований позивач і проживає в ній із часу її придбання, відповідач, розірвавши шлюб із позивачем, не визнає його права на частину цього майна. При цьому Відповідач, користуючись тим, що квартира за вказаним договором купівлі-продажу була придбана на її ім'я, звернулася до органу реєстрації територіальної громади та на підставі пункту 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», 23.04.2023 року здійснила зняття Позивача з реєстрації місця проживання у спільній квартирі.
Враховуючи викладене вище, позивач просить визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чотирикімнатну квартиру житловою площею 47,1 кв. м., загальною площею 74,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на частину чотирикімнатної квартири житловою площею 47,1 кв. м., загальною площею 74,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , у порядку поділу спільного майна подружжя та залишити у власності ОСОБА_2 частину чотирикімнатної квартири житловою площею 47,1 кв. м., загальною площею 74,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , у порядку поділу спільного майна подружжя.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.10.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Міщенко С.В. не з'явилися. У матеріалах справи є заява про розгляд справи без їх участі. На задоволенні позовних вимог наполягають та просять їх задовольнити у повному обсязі. Не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлена відповідач не з'явилася в судове засідання, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що згідно витягу, сформованого 23.04.2025 через мобільний застосунок «Дія» щодо актового запису про шлюб №19 вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 08.02.1997 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Золотоноша реєстраційної служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області. Шлюб розірвано рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.12.2023 у справі №695/3671/23.
Відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.12.2023 у справі №695/3671/23 розірвано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08.02.1997 у відділі реєстрації актів громадянського стану виконкому Золотоніської міської ради народних депутатів Черкаської області за актовим записом №19.
Згідно договору купівлі-продажу квартири №3707 від 24.11.2005 ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9154459 від 03.12.2005 квартира, що знаходиться по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно договору купівлі продажу №3707 від 24.11.2025.
Згідно витягу з державного реєстру правочинів №1774003 від 24.11.2025 було вчинено правочин №984528 від 24.11.2005, відповідно до якого ОСОБА_3 відчужив, а ОСОБА_2 набула право власності на квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №424101563 від 25.04.2025 чотирикімнатна квартира, житловою площею 47,1 кв. м., загальною площею 74,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно договору купівлі продажу №3707 від 24.11.2025.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/005230812 від 23.04.2025 ОСОБА_1 у період із 04.08.2009 по 23.04.2025 був зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що конструкція ст.60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанови ВС від 06.02.2018р. у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018р. у справі № 404/1515/16-ц, від 22.02.2021р. у справі №264/2232/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі № 372/504/17).
Співвідношення положень п. 3 ч. 1 ст. 57 та ст. 60 СК України дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує.
Як роз'яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 14.09.2021р. у справі №910/14452/20 зазначив, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що спірна квартира була придбана під час перебування сторін у шлюбі. Натомість всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів, які, з точки зору їх достовірності та достатності, свідчили б про те, що кошти на придбання спірної квартири були особистими коштами відповідача.
Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що слід керуватися презумпцією спільності права власності подружжя на майно, набуте ними під час шлюбу, відповідно до якої обов'язок спростування цієї презумпції покладається на того з подружжя, хто заперечує проти її застосування. У справі відповідач не з'явилася у судові засідання, не заперечувала проти задоволення позовних вимог та не надала належних доказів, здатних спростувати презумпцію спільності майна.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 13903,89 грн..
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 200, 259, 265, 268, 273, 280, 355 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чотирикімнатну квартиру житловою площею 47,1 кв. м., загальною площею 74,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину чотирикімнатної квартири житловою площею 47,1 кв. м., загальною площею 74,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , у порядку поділу спільного майна подружжя.
Залишити у власності ОСОБА_2 частину чотирикімнатної квартири житловою площею 47,1 кв. м., загальною площею 74,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , у порядку поділу спільного майна подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13903,89 грн. судового збору
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення буде складено 02.03.2026.
Суддя К. М. Ушакова