Справа № 569/15185/24
19 лютого 2026 року м.Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області
в складі головуючого суддi Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем'янчук Н.В.
з участю представника позивача Голубєвої З.В.
відповідача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засiданнi цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання у сумі 120064,26 грн, суму пені в розмірі 3558,55 грн, суму інфляційних витрат в розмірі 7063,36 грн, суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 2916,94 грн, витрати у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 3028 грн.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), співвласниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 . Згідно з витягом оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 01 липня 2024 року (за період з 01 травня 2017 року по 01 липня 2024 року) виникла заборгованість за надані ТОВ "Рівнетеплоенерго" послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 120064,26 грн. Відповідачі є споживачами послуг, отримують квитанції на оплату та користуються наданими послугами з гарячого водопостачання та централізованого опалення, а тому зобов'язані оплатити заборгованість. Від добровільного погашення заборгованості відповідачі ухиляються.
У відзиві на позовну заяву, поданому представником відповідача ОСОБА_7 , відповідач ОСОБА_1 просить застосувати строки позовної давності та у задоволенні позову відмовити. Заперечення проти позовних вимог мотивує тим, що позовна заява була датована позивачем 07 листопада 2024 року, а позовні вимоги, охоплені позовом, виходять за межі 07 листопада 2021 року. Загальна позовна давність становить 3 роки, позовна давність строком в 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позивачем у позовній заяві жодним чином не описано підстав, які б унеможливлювали чи заважали зверненню до суду в межах відповідних строків. Також позивач не просить про поновлення процесуальних строків. ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 та, відповідно, не користується послугами з надання теплової енергії та гарячої води, які нібито постачає за цією адресою позивач.
У письмових запереченнях відповідач ОСОБА_6 зазначив, що з 24 грудня 2004 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що за вказаною адресою відсутні засоби обліку гарячої води, включаючи період виникнення заборгованості, то позивач проводив нарахування за надані послуги на проживаючих людей, помилково включивши його в їх число. Фактично йому послуги гарячого водопостачання не надавались, нарахування проводилось не коректно. З 24 грудня 2004 року проживає і офіційно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 просить позов задовольнити частково. Відзив мотивує тим, що визнає факт нарахування та погоджується з необхідністю здійснити оплати частини боргу, що стосується послуг з централізованого опалення, оскільки є законним власником частки квартири, де вона надавалася. Водночас категорично не погоджується з вимогами позивача щодо стягнення з нього коштів за послуги з гарячого водопостачання, так як фактично не проживає у вказаній квартирі протягом останніх 30 років, не користується системою гарячого водопостачання і не має фізичної можливості приймати такі послуги. Відповідач ОСОБА_3 заперечує його право власності на частку квартири АДРЕСА_3 , перешкоджає йому у її відвідуванні та вільному користуванні. У період, за який стягується борг, в квартирі проживали відповідач ОСОБА_3 зі своїм сином ОСОБА_4 і саме вони користувалися послугами із постачання гарячої води.
Відповідач ОСОБА_3 у письмових запереченнях проти позовних вимог зазначила, що їй як споживачу було відмовлено ТОВ "Рівнетеплоенерго" в укладенні договору як фізичній особі. Після того, як вона хотіла укласти угоду з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання, зникла інформація про назву документа, що підтверджує право на проживання у житлі. Згідно довідок про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні та адресної картки № НОМЕР_2 від 17 червня 2025 року, № 35773 від 15 липня 2021 року, такого документа взагалі не існувало ніколи (була лише підроблена домова книжка), згідно раніше розглянутої справи № 2-31/99. Подавала 19 вересня 1996 року позовну заяву про визнання приватизації недійсною, визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Повістки про заборгованість не містять інформації про кількість споживачів за адресою. Ніде немає інформації про кількість установлених батарей і температури, яка виділяється з цих батарей на обігрів приміщень. Сама людина, яка проживає у квартирі, виділяє стале тепло, а саме температуру 36,6 градусів, але це тепло ніхто не враховує. Кількість людей, які проживають у квартирі, ніхто не враховує, як і тварин, вазонів і т.д. Все виділяє тепло, яке собі приписує ТОВ "Рівнетеплоенерго". Відсутність ініціативи ТОВ "Рівнетеплоенерго" встановити за кошти споживача теплові лічильники ігноруються самим ТОВ "Рівнетеплоенерго". Встановлененя індивідуального опалення в багатьох квартирах в будинку за адресою: АДРЕСА_4 ніде не фіксується. За всі роки, починаючи з 1972 року, жодного разу не були промиті батареї. Не враховано і ніде не зазначено номер лічильника теплової енергії, який встановлений у підвалі будинку. Від відповідачів претензій щодо надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг за адресою: АДРЕСА_1 не надходило, бо вони були проігноровані, які і заключення договорів. ТОВ "Рівнетеплоенерго" проігнорувало укладання договорів із споживачем з певними особливостями їхнього будинку.
Ухвалою від 30 серпня 2024 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 24 листопада 2025 року суд витребував з КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" копію свідоцтва про право власності на житло.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що інформація про власників спірної квартири підтверджена свідоцтвом про право власнрості на житло від 12 січня 1995 року, копію якого надала товариству відповідач ОСОБА_1 в 2021 році. Плата за послуги теплопостачання нараховується відповідно до площі квартири, а за послуги гарячого водопостачання - відповідно до кількості зареєстрованих осіб. Позивача за спірний період ніхто не проінформував про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у квартирі. Послуга з постачання тепла (опалення) є обов'язковою до сплати незалежно від проживання. Розмір боргу визначений за новий період, який не охоплювався попереднім судовим наказом, і відповідає фактичному стану розрахунків між сторонами. ТОВ "Рівнетеплоенерго" не отримувало від відповідачів претензій щодо надання не в повному обсязі або неналежної яксоті комунальних послуг за спірною адресою. Утримувачем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 є ОСББ "Петра Могили 53А". Багатоквартирний будинок за вказаною адресою під'єднано до гарячого водопостачання, документи щодо відключення будинку чи квартири АДРЕСА_5 від посліг з постачання гарячої води у ТОВ "Рівнетеплоенерго" відсутні. Товариство надає послуги постачання теплової енергії та гарячого водопостачання до будинку, внутрішньобудинкову мережу обслуговує ОСББ. У разі відсутності акта про відключення від мереж тепло- та водопостачання вважається, що споживач послуги отримує.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала та додатково пояснила, що послугами позивача користується лише ОСОБА_3 та її син, вона послугами у спірний період не користувалася, доступу до квартири не має, не володіє ключами і не може впливати на використання комунальних ресурсів. У квартирі не проживає з 1991 року, договору з позивачем не укладала, в квартирі не зареєстрована. Сума заборгованості за послуги гарячого водопостачання не обгрунтована, оскільки не враховує кількості осіб, які фактично проживають у квартирі. У разі наявності заборгованості стягнення повинно здійснюватися виключно пропорційно частці у праві власності кожного окремого співвласника, а не в порядку солідарної відповідальності.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що не акцептував публічного договору з позивачем, оскільки у квартирі не проживає, послугами не користується і оплати їх не здійснював. З ОСББ також ніяких договірних відносин не має. Можливості користуватися квартирою не має, всією площею квартири користується лише ОСОБА_3 . Оскільки постуги теплопостачання та гарячого водопостачання забезпечують умови проживання у спірній квартирі лише відповідача ОСОБА_3 , у нього відсутній обов'язок з оплати таких послуг. Доказів, що у квартиру надаються послуги гарячого водопостачання, позивач не надав.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що позивач не правильно нараховує оплату за послуги теплопостачання, яку треба розраховувати не від загальної площі квартири, а по кількості батарей. В будинку є квартири з автономним опаленням, які не оплачують послуги теплопостачання, а позивач ці витрати покладає на споживачів з централізованим опаленням. На ОСББ оформлено три юридичні особи, які також користуються послугами теплопостачання, але з них товариство плати не бере. Гарячої води у квартирі за спірний період не було. В укладенні договору на отримання комунальних послуг позивач їй відмовив і як фізичній особі, і як ФОП, бо не надала правовстановлюючі документи на квартиру, але їх в неї немає, оскільки документи на квартиру знаходяться у сестри. Свідоцтво про право власності на житло підроблене і недійсне. Договору з ОСББ постачання комунальних послуг до будинку позивач не уклав, а тому вона, відповідно, не може укласти договів з ОСББ на отримання цих послуг.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 12 січня 1995 року, виданим фондом державно-комунального майна Рівненської міської ради та зареєстрованим у реєстрову книгу за № 21-2406.
Належним чином засвідчена копія свідоцтва про право власності на житло надана на ухвалу суду Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації". Докази визнання приватизації спірної квартири та вказаного свідоцтва про право власності на житло недійсними у справі відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчить акт обстеження від 21 січня 2026 року, складений комісією у складі провідного інженера СТГ ТОВ "Рівнетеплоенерго" та голови правління ОСББ "Петра Могили 53А", а також план-схема теплових мереж від котельні по АДРЕСА_6 .
З оборотної відомості за період з травня 2017 року по липень 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено наявність станом на 01 липня 2024 року заборгованості в розмірі 120064,26 грн за послуги опалення та гарячого водопостачання. Оборотна відомість також містить інформацію про опалювальну площу - 37,4 кв.м та кількість прописаних - 6.
За інформацією ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області від 22 серпня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані - ОСОБА_3 (з 24 листопада 1982 року), ОСОБА_5 (з 25 березня 2002 року), ОСОБА_4 (з 08 липня 2008 року), ОСОБА_2 (з 27 грудня 2013 року).
ОСОБА_1 знята з реєстрації за вказаною адресою з 30 жовтня 2019 року. ОСОБА_6 з 31 травня 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, і яке, згідно ст. 11 ЦК України, виникає в тому числі і з договорів.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмсір процентів не встановлений договором або законом.
Надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється відповідно до положень Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022, Правил надання послуги з потачання гарячої води та типових договорів з надання послуги з постачання гарчої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який введений в дію з 01 травня 2019 року.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 10 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачений обов'язок індивідуального споживача у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг. У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги (ч.1 ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
За положеннями ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.4 ст.22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач(співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором (ч.4 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до п.13 вказаних Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги. З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятоїстатті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08 вересня 2021 року внесені зміни до постанови КМУ від 21 серпня 2018 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», зокрема передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
За умовами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022), цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відомості про обрання співвласниками житлового будинку АДРЕСА_4 моделі договірних відносин та укладення з виконавцем послуги з теплопостачання відповідного договору у справі відсутні.
28 вересня 2021 року на офіційному сайті ТОВ «Рівнетеплоенерго» розміщений текст типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії.
Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на веб-сайті позивача співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з ТОВ «Рівнетеплоенерго», між сторонами у справі укладений індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, відповідно до вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
За положеннями ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачам послуги з постачання теплової енергії, доказів на спростування зазначеної обставини суду не надано.
Розрахунок вартості наданих послуг з централізованого опалення здійснений ТОВ «Рівнетеплоенерго» за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради та постановами НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".
Оборотна відомість за особовим рахунком № НОМЕР_1 містить інформацію про опалювальну площу, обсяги споживання, тарифи, період надання послуги, нарахування та здійснені оплати, тобто, містить інформацію щодо предмета доказування, одержана позивачем в порядку, встановленому законом, підтверджує обставини справи, а тому підстави для визнання цього доказу неналежним та недопустимим відсутні.
Відповідачі, отримавши за період з 01 травня 2017 року до 30 червня 2026 року послуги з централізованого опалення належної якості, зобов'язані були, як співвласники спірної квартири, оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі чинних тарифів.
Згідно з оборотною відомістю, заборгованість за послуги з постачання теплової енергії для опалення за період з 01 травня 2017 року до 30 червня 2024 року становить 49133,60 грн. Власного розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачі суду не надали.
Пеня за період з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року на суму заборгованості 49133,60 грн становить 899,14 грн, інфляційні втрати - 2093,04 грн, три проценти річних від простроченої суми - 737 грн.
Квартира АДРЕСА_3 належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, без визначення часток співвласників у праві власності на квартиру, а тому останні несуть солідарний обов'язок з оплати послуг з постачання теплової енергії для опалення. При цьому, послуга з централізованого опалення є обов'язковою до оплати незалежно від проживання у житлі його власника, оскільки надається в опалювальний сезон у будь-якому випадку (крім квартир, які відключені від мереж централізованого опалення).
Враховуючи невиконання відповідачами обов'язку зі сплати заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії для опалення, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявні підстави для стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за псолуги з централізованого теплопостачання в сумі 49133,60 грн, пені в сумі 899,14 грн, інфляційних втрат в сумі 2093,04 грн та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 737 грн.
Позивач також заявив вимогу про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за послуги гарячого водопостачання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води.
Відповідно до п.12 вказаних Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку). Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Послуга з постачання гарячої води нарахована позивачем на основі затверджених норм споживання, кількості зареєстрованих у спірній квартирі осіб (6 осіб) та діючих тарифів.
Разом з тим, у період з 30 жовтня 2019 року до 30 червня 2024 року в спірній квартирі зареєстровані 4 особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 знято з реєстрації 30 жовтня 2019 року. ОСОБА_6 у період нарахування заборгованості зареєстрованим за адресою спірної квартири не був.
Суд також встановив, що фактично у спірній квартирі у період з 01 травня 2017 року до 30 червня 2024 року проживали та, відповідно, користувалися послугами з постачання гарячої води відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Доводи відповідача ОСОБА_3 щодо відсутності у вказаний період постачання гарячої води до спірної квартири суд до уваги не бере, оскільки суду не надано доказів на підтвердження вказаної обставини, зокрема акта-претензії відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг параметрам, передбаченим договорром про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1145, чи акта про відключення квартири від гарячого водопостачання відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169.
Враховуючи кількість осіб, які фактично користуються послугою з постачання гарячої води (2 осіб) та вказані в оборотній відомості тарифи, суд здійснив перерахунок заборгованості за послуги гарячого водопостачання за період з 01 травня 2017 року до 30 червня 2024 року. Заборгованість відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вказаний період становить 22718,52 грн. Беручи до уваги розмір заборгованості, пеня за період з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року становить 415,75 грн, інфляційні втрати - 967,79 грн, три проценти річних від простроченої суми - 340,78 грн.
Щодо заяв відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування позовної давності суд зазначає таке.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За положеннями ч.1, 5ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за договором позовна давність за вимогами кредитора про стягнення коштів, сплату яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
30 березня 2020 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02 квітня 2020 року, продовжено низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.
Зокрема, згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 363, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин (який тривав до 30 червня 2023 року).
Згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Оскільки, 15 серпня 2024 року (на момент подання позивачем позовної заяви про стягнення заборгованості) в Україні діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України, до вимог про стягнення заборгованості з квітня 2017 року по серпень 2024 року включно. До стягнення позивач заявив заборгованість за період з 01 травня 2017 року по 30 червня 2024 року, тобто, з урахуванням обставин, що вплинули на перебіг позовної давності, у межах строку позовної давності.
З огляду на встановлені у справі обставини позовні вимоги належить задовольнити частково.
За правилами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в сумі 49133 (сорок дев'ять тисяч сто тридцять три) грн 60 коп, пеню в сумі 899 (вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 14 коп, інфляційні втрати в сумі 2093 (дві тисячі дев'яносто три) грн 04 коп, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 737 (сімсот тридцять сім) грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з гарячого водопостачання в сумі 22718 (двадцять дві тисячі сімост вісімнадцять) грн 52 коп, пеню в сумі 415 (чотириста п'ятнадцять) грн 75 коп, інфляційні втрати в сумі 967 (дев'ятсот шістдесят сім) грн 79 коп, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 340 (триста сорок) грн 78 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» 140 (сто сорок) грн 50 коп у відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» 597 (п'ятсот дев'яносто сім) грн 12 коп у відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» 140 (сто сорок) грн 50 коп у відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» 140 (сто сорок) грн 50 коп у відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» 597 (п'ятсот дев'яносто сім) грн 12 коп у відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» 140 (сто сорок) грн 50 коп у відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», місцезнаходження: 33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, буд.27; код ЄДРПОУ 36598008;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 ; паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 30 грудня 2014 року Рівненським МВ УДМС;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 ; місце проживання: АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_6 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_7 ; паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Рівненським МУ УМВС 04 червня 1997 року;
відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_8 .
Повне судове рішення складене 27 лютого 2026 року.
Суддя