Cправа № 570/5229/25
(заочне)
03.03.2026 року
Корецький районний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Загородько Н.А.
секретар судового засідання Миколайчук М.О.
розглянувши увідкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що 10 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №324354 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у вигляді електронного документа відповідно до вимог Закону України «Проелектронні документита електроннийдокументообіг» з урахуванням передбачених Законом України«Про електроннукомерцію» особливостей, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 4100 грн. строком на 30 днів та зобов'язувався повернути надані кошти в передбачені ним строки та сплатити відсотки за користування кредитом.
22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу про відступлення прав вимоги за вказаним вище кредитним договором, яким в свою чергу 21 серпня 2024 року укладено аналогічний договір з ТОВ ФК «Артеміда-Ф», що свідчить про заміну первісного кредитора. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов'язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості.
Станом на 13 жовтня 2025 року заборгованість становить 18064 грн. 44 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 4068 грн., заборгованость за процентами - 11233,50 грн. та інфляційне збільшення - 2762 грн. 94 коп.
Покликаючись на вищевикладене, позивач ТОВ «ФК» Артеміда-Ф» просив суд задоволити позов.
Відповідно до вимог ч.5 ст.279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
ідповідно до положень ч.7 ст.178 ЦПК України відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що не суперечить вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Судом встановлено, що 10 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №324354 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у вигляді електронного документа відповідно до вимог Закону України «Проелектронні документита електроннийдокументообіг» з урахуванням передбачених Законом України«Про електроннукомерцію» особливостей, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 4100 грн. строком на 30 днів та зобов'язувався повернути надані кошти в передбачені ним строки та сплатити відсотки за користування кредитом.
22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу про відступлення прав вимоги за вказаним вище кредитним договором, яким в свою чергу 21 серпня 2024 року укладено аналогічний договір з ТОВ ФК «Артеміда-Ф», що свідчить про заміну первісного кредитора. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов'язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості.
Станом на 13 жовтня 2025 року заборгованість становить 18064 грн. 44 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 4068 грн., заборгованость за процентами - 11233,50 грн. та інфляційне збільшення - 2762 грн. 94 коп.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач передбачені кредитним договором обов'язкові платежі по поверненню суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не сплачував, чим порушив умови договору.
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Відповідно до ч 1 ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1ст.1048 ЦК України).
Станом на 13 жовтня 2025 року заборгованість становить 18064 грн. 44 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 4068 грн., заборгованость за процентами - 11233,50 грн. та інфляційне збільшення - 2762 грн. 94 коп.
Правильність розрахунку відповідачем не оспорено, а тому такий розрахунок є належним доказом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у зазначеній сумі не суперечать договору, є обґрунтованими та підлягають стягненню у судовому порядку.
У відповідностідост. 141 ЦПК України суд стягує на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою ним судового збору при пред'явленні позову в розмірі 2422,40 грн.
Стосовно заявленої представником позивача вимоги про відшкодування витрат понесених на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7000 грн суд виходить з такого.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, а також враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.
Керуючись статями 263-265,280-284,354 ЦПК України, 525, 526, 625, 626, 629, 633, 1054 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» (м.Львів вул.С.Бандери,87, оф.54, ЄРДПОУ 42655697) заборгованість за договором №324354 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 10 грудня 2019 року в розмірі 18064 (вісімнадцять тисяч шістдесят чотири) гривні 44 копійки, на розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк, МФО банку 300528 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат та 3000 (три тисячі ) грн. на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Суддя